3.3.4. Річний водний баланс Світового океану та окремих морів.

Водний баланс земної кулі виражає кількісне значення елементів круговороту води в природі. Круговорот пов’язує в одне ціле всі води на земній кулі і визначається випаровуванням з

суші та океану, опадами та річковим стоком. Вся поверхня Землі розподілена на Світовий океан, стічні та безстічні області.

Водний баланс для Світового океану:

Z_o = X_o + У_о,

де Z_o – випаровування з поверхні океану;

Х_o – опади на поверхню океану;

У_о – річний стік в океан.

Для стічних областей суші:

Z_с = X_с - У_с,

де Z_с – випаровування з суші;

Х_с – опади на сушу;

У_с – річний стік.

Для безстічних областей:

Х_б = Z_{б ,}

де Х_б – випаровування з Світового океану;

Z_б - опади на безстічну область.

При вивченні водних балансів окремих морів необхідно ураховувати горизонтальний перерозподіл морських вод, водообмін з сусідніми басейнами. Тому рівняння водного балансу для конкретного моря має вигляд:

Z_м = X_м + У_с ± В ,

де Z_м – випаровування з поверхні моря;

X_м – опади, що випали на поверхню моря;

У_с – стік річок з поверхні суші;

В - різниця між кількістю води, що поступила в дане море і кількістю, що вийшла з моря.

Алгебраїчна сума із випаровування, стоку річок та опадів називається прісним балансом. Так, в Чорному морі переважають води материкового стоку та опадів (66% від всього приходу) над випаровуванням на 172 км³ , що і визначає позитивний прісний баланс моря. Позитивні баланси мають моря Балтійське, Біле, Азовське та інші. Негативний баланс спостерігається у Середземному, Червоному та інших.

3.3.5. Згонні та нагонні коливання.

Згонно–нагонні коливання рівня моря є неперіодичні зміни рівня моря та океанів під впливом вітру та атмосферного тиску.

Під впливом вітру відбувається поступовий рух води – течії, які приводять до коливань рівня біля берегів.

В мілких морях напрямок течії співпадає з напрямом вітру. Якщо вітер дме в бік берега, то в результаті притока води рівень біля берегів підвищується – відбувається нагін, а при зворотному напряму вітру – згін води.

В глибоких морях течія відхиляється від напряму вітру на 90^о (вправо в північній півкулі) і згонно–нагонні коливання рівня в цьому випадку будуть викликані вітрами, що дмуть повздовж берега.

Найбільші коливання рівня при згонно–нагонних явищах спостерігаються в вузьких затоках, протоках, гирлах річок. В глибоких морях згонно–нагонні коливання рівня незначні.

Значні згонно–нагоні коливання спостерігаються в Азовському морі, де різниця рівнів складає більше 3 м.

Згонно–нагоні коливання часто супроводжуються явищами, які діють в тому ж напрямку (зміна атмосферного тиску, річковий стік, сейші, припливи та ін). В такому випадку підвищення рівня при нагонах за рахунок вітру може посилюватися підвищенням рівня за рахунок супроводжуючих явищ. Так, часті повені в районі Санкт-Петербургу з катастрофічними підйомами рівнів виникають, коли співпадають нагоні підйоми рівня з хвилями циклонічного походження, які проникають в вузьку та мілководну Фінську затоку.