Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Методичка МЕ (МЕ) 2012.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
19.11.2019
Размер:
151.28 Кб
Скачать

11. Т е с т и для самоконтролю

1. Ознаками міжнародної економіки є:

а) розвинута сфера міжнародного обміну товарами на базі міжжнародої торгівлі;

б) розвинута сфера міжнародного руху факторів виробництва, перш за все у формах ввезення-вивезення капіталу, робочої сили і технології;

в) міжнародні форми виробництва на підприємствах, розміщених у декількох країнах, насамперед у рамках транснаціональних корпорацій (ТНК);

г) самостійна міжнародна фінансова сфера, не пов'язана з обслуговуванням міжнародного руху товарів та руху факторів виробництва;

д) система міжнародних і наднаціональних, міждержавних і недержавних механізмів міжнародного регулювання з метою забезпечення збалансованості й стабільності економічного розвитку;

е) економічна політика держав, що виходить із принципів відкритої економіки;

є) всі відповіді правильні.

2. Сектори економіки:

а) домашні господарства, підприємства, урядовий, зовнішній, фіскальний;

б) реальний, бюджетний, грошовий, зовнішній;

в) внутрішній, національний, міжнародний, світовий.

3. Вищий ступінь розвитку суспільно-територіального поділу праці між країнами, основою якого є економічно вигідна спеціалізація окремих країн і обмін між ними випущеної продукції визначеної кількості та якості – це

а) міжнародний поділ праці;

б) міжнародна спеціалізація виробництва;

в) міжгалузева спеціалізація;

г) міжнародне виробниче кооперування.

4. Країни, що інтегруються, домовляються про свободу пере­сування не тільки товарів і послуг, а й факторів виробництва — капіталу і робочої сили. Цей процес називається:

а) спільний ринок;

б) зона вільної торгівлі;

в) митний союз;

г) економічний союз;

д) преференційна торгова угода.

5. Протекціоністи вважають, що мита, квоти та інші торговельні інструменти потрібні:

а) для збільшення зайнятості всередині країни;

б) фіскальних цілей;

в) задоволення уряду;

г) захисту молодих галузей від іноземної конкуренції;

д) забезпечення оборони країни;

е) всі відповіді правильні;

є) жодна відповідь неправильна;

ж) ваша версія

6. Що є формами міжнародних економічних відносин:

а) міжнародна торгівля;

б) міжнародна міграція капіталу;

в) міжнародна міграція робочої сили;

г) міжнародна передача технології;

д) міжнародні валютно-фінансові й кредитні відносини;

е) міжнародна економічна інтеграція;

ж) вирішення глобальних проблем;

з) всі відповіді правильні.

7. Форма поділу праці між країнами, за якої збільшення концентрації однорідного виробництва відбувається на базі диференціації національних виробництв, виділення в самостійні (відокремлені) технологічні процеси, в окремі галузі виготовлення продукції понад внутрішні потреби

а) міжнародний поділ праці;

б) міжнародна спеціалізація виробництва;

в) міжгалузева спеціалізація;

г) міжнародне виробниче кооперування.

8. Повне скасування митних тарифів у взаємній торгівлі за умови збереження національних митних тарифів щодо третіх країн веде до утворення:

а) спільного ринку;

б) зони вільної торгівлі;

в) митного союзу;

г) економічного союзу;

д) преференційної торгової угоди.

9. Міжнародний поділ факторів виробництва — це:

а) вищий ступінь розвитку суспільно-територіального поділу праці між країнами, що передбачає стійку концентрацію виробництва певної продукції в окремих країнах;

б) стійкий обмін між країнами продуктами, що виготовляються ними з найбільшою економічною ефективністю;

в) історично усталена концентрація окремих факторів виробництва у різних країнах, що є передумовою виробництва ними певних товарів, економічно ефективніших, ніж в інших країнах.

10. Прихильники протекціонізму стверджують, що митні тарифи необхідні:

а) для захисту молодих галузей від іноземної конкуренції;

б) поповнення державних доході;

в) збільшення внутрішньої зайнятості;

г) всі відповіді правильні;

д) немає правильної відповіді.

11. До фінансових методів торгової політики належать:

а) субсидії, кредитування, демпінг;

б) торгові угоди, правові режими, технічні бар'єри, субсидії;

в) субсидії, кредитування, ліцензування.

12. Міжнародна економіка розглядає такі види ринку:

а) світовий, зовнішній, міжнародний, національний, внутрішній;

б) міжнародний, світовий, національний, внутрішній;

в) внутрішній, національний, міжнародний, конкурентний.

13. Міжнародна торгівля — це:

а) сфера міжнародних товарно-грошових відносин, що є сукупністю зовнішньої торгівлі всього світу;

б) стійкий обмін продуктами виробництва між контрагентами з різних країн;

в) сукупність експортних та імпортних операцій.

14. Взаємовідносини між державами при обміні продуктами праці різних галузей виробництва – це

а) міжнародний поділ праці;

б) міжнародна спеціалізація виробництва;

в) міжгалузева спеціалізація;

г) міжнародне виробниче кооперування.

15. Якщо дві країни укладають угоду, за якою експортно-імпортні операції резидентів цих країн не оподатковуються митами, то така форма інтеграції називається:

а) спільний ринок;

б) зона вільної торгівлі;

в) митний союз;

г) економічний союз;

д) преференційна торгова угода.

16. До прихованих методів торгової політики належать:

а) субсидії, кредитування, демпінг;

б) державні закупівлі, вимоги про вміст місцевих компонентів, технічні бар'єри, податки і збори;

в) торгові угоди, правові режими, технічні бар'єри, субсидії.

17. До основних цілей інтеграції належать:

а) спільність економічних та інших проблем, розв'язання зав­дань торгової політики, усунення митних бар'єрів;

б) створення зони вільної торгівлі, підтримка молодих галу­зей національної промисловості, географічна близькість країн;

в) використання переваг економіки масштабу, сприяння струк­турній перебудові економіки, створення сприятливого зовнішньо­політичного клімату

18. Міжнародна економіка вивчає:

а) закономірності взаємодії господарських суб'єктів різних держав у сфері міжнародного обміну товарами та послугами, руху факторів виробництва та фінансування і формування міжнародної економічної політики;

б) вивчає закономірності руху між країнами конкретних товарів і факторів їх виробництва, а також їхні ринкові характеристики (попит, пропозицію, ціну тощо);

в) вивчає закономірності функціонування відкритих національних економік і світового господарства в цілому в умовах глобалізації фінансових ринків.

19. До факторів виробництва належать:

а) праця, технологія, земля, капітал;

б) праця, технологія, земля, капітал, інформація;

в) земля, праця та капітал.

20. Об'єднання зусиль виробників декількох країн у випуску певних видів товарів для світового ринку – це

а) міжнародний поділ праці;

б) міжнародна спеціалізація виробництва;

в) міжгалузева спеціалізація;

г) міжнародне виробниче кооперування.

21. Узгоджене скасування групою країн національних митних тарифів і запровадження загального митного тарифу і єдиної системи нетарифного регулювання торгівлі щодо третіх країн називається:

а) спільний ринок;

б) зона вільної торгівлі;

в) митний союз;

г) економічний союз;

д) преференційна торгова угода.

22. За правилами СОТ експортні субсидії:

а) дозволені;

б) не дозволені;

в) дозволені, якщо торговий партнер використовує імпортний тариф;

г) заборонені, але можуть використовуватися за згодою з торговим партнером.

23. До кількісних методів торгової політики належать:

а) квотування, ліцензування, правові режими, добровільні об­меження;

б) квотування, ліцензування, добровільні обмеження;

в) субсидії, кредитування, ліцензування.

24. Основною причиною експорту капіталу за кордон є його:

а) відносна нестача;

б) відносний надлишок;

в) абсолютна нестача.

25. Концепція конкурентоспроможності галузі

а) пояснює міжнародний рух капіталу посиленням конкуренції технологічного характеру між суб’єктами ринку капіталів;

б) розглядає міжнародний рух капіталу як наслідок розвитку технології, інноваційного процесу;

в) головним стимулом переведення виробничих потужностей за кордон є наявність конкурентних переваг щодо країни-реципієнта.

26. На сьогоднішній день капітал рухався переважно в :

а) розвинені країни світу;

б) слабо розвинені країни;

в) країни що розвиваються.

27. Форми міжнародного руху капіталу за характером використання коштів розрізняють:

а) державний і приватний капітал;

б) прямі та портфельні інвестиції;

в) підприємницький, позичковий та міжнародну економічну допомогу.

28. Капітальні вкладення в іноземні підприємства, які забезпечують контроль над об’єктом розміщення капіталу і відповідний доход - це

а) прямі іноземні інвестиції;

б) міжнародні інвестиції;

в) портфельні інвестиції.

29. Купівля-продаж права на нематеріальну власність (авторські права, програми, торгові марки, ноу-хау) на певний період - це:

а) ліцензування;

б) франчайзинг;

в) патентування.

30. Відділення:

а) реєструється як самостійна компанія і має статус юридичної особи з власним балансом;

б) засноване на співробітництві з підприємцями, підприємствами і організаціями країни-партнера та їхньому спільному розподілі доходів і ризиків від здійснення цієї діяльності;

в) не є самостійною компанією та юридичною особою і на всі 100% належать батьківській фірмі.

31. До переваг спільного підприємництва відносять:

а) поєднання двох і більше корпоративних культур, що може призвести до суперечностей;

б) загострення конкуренції на світових ринках;

в) зіткнення інтересів партнерів.

32. До пільг, що надаються урядом компаніям в офшорних зонах не належить:

а) право ведення спрощеного бухгалтерського обліку та звітності;

б) анонімність власників, що значно спрощує видачу різних дозволів та ліцензій;

в) звільнення від сплати податків.

33. Корпорація, в якій головна компанія належить капіталу однієї країни, а філії знаходяться в багатьох країнах – це:

а) багатонаціональна корпорація;

б) транснаціональний банк;

в) транснаціональна корпорація.

34. Система відносин попиту і пропозиції щодо фінансового капіталу, що функціонує у міжнародній сфері в якості покупних і платіжних засобів, кредитів, інвестиційних ресурсів – це:

а) міжнародний кредит;

б) світовий фінансовий ринок;

в) міжнародний валютний фонд.

35. Кредит, який полягає у тому, що він надається банком країни-експортера банку країни-імпортера (чи безпосередньо імпортеру) для кредитування поставок машин, устаткування - це

а) банківський зовнішньоторговельний кредит;

б) експортний кредит;

в) акцептний кредит.

36.Форма довгострокового кредитування, за якої в рахунок погашення кредиту здійснюються зустрічні поставки продукції, виробленої на обладнанні, під купівлю якого був наданий кредит – це:

а) лізинг;

б) компенсаційна угода;

в) авансований платіж.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.