- •Імені ярослава мудрого
- •Рецензенти
- •Розділ і поняття і система кримінального права. Наука кримінального права
- •Розділ і
- •§ 1. Поняття кримінального права
- •§ 2. Загальна характеристика Кримінального кодексу України
- •§ 3. Завдання і функції кримінального права та його принципи
- •§ 4. Система кримінального права
- •§ 5. Кримінальне право і суміжні галузі права
- •§ 6. Наука кримінального права
- •Розділ II
- •§ 1. Поняття кримінальної відповідальності
- •§ 2. Підстави кримінальної відповідальності
- •Розділ III закон про кримінальнувідповідальність
- •§ 1. Поняття закону про кримінальну відповідальність
- •§ 2. Структура Кримінального кодексу
- •§ 3. Тлумачення закону про кримінальну відповідальність
- •Розділ IV чинність закону про кримінальну відповідальність у часі та просторі____________
- •§ 1. Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі
- •§ 2. Чинність закону про кримінальну відповідальність у просторі
- •Розділ V поняття злочину
- •§ 1. Поняття злочину та його ознаки
- •§ 2. Значення ч. 2 ст. 11 кк для поняття злочину
- •§ 3. Відмінність злочину від інших правопорушень
- •§ 4. Класифікація злочинів
- •Розділ VI склад злочину
- •§ 1. Поняття і значення складу злочину
- •§ 2. Елементи й ознаки складу злочину
- •§ 3. Види складів злочинів
- •§ 4. Кваліфікація злочинів
- •Розділ VII об'єкт злочину
- •§ 1. Поняття об'єкта злочину
- •§ 2. Предмет злочину
- •§ 3. Види об'єктів злочинів
- •Розділ VIII об'єктивна сторона злочину
- •§ 1. Поняття і значення об'єктивної сторони злочину
- •§ 2. Суспільно небезпечне діяння (дія чи бездіяльність)
- •§ 3. Суспільно небезпечні наслідки: поняття, види, значення
- •§ 4. Причинний зв'язок між діянням (дією або бездіяльністю) і суспільно небезпечними наслідками
- •§ 5. Місце, час, обстановка, спосіб та засоби вчинення злочину
- •Розділ іх суб’єкт злочину
- •§ 1. Поняття і види суб'єктів злочинів
- •§ 2. Поняття неосудності та її критерії
- •§ 3. Обмежена осудність
- •§ 4. Відповідальність за злочини, вчинені в стані сп'яніння
- •Розділ X Суб'єктивна сторона злочину
- •§ 1. Поняття і значення суб'єктивної сторони злочину
- •§ 2. Поняття і значення вини
- •§ 3. Умисел та його види
- •§ 4. Необережність та її види
- •§ 5. Змішана форма вини
- •§ 6. Мотив і мета злочину
- •§ 7. Помилка та її значення для кримінальної відповідальності
- •Розділ XI стадії злочину
- •§ 1. Поняття і види стадій злочину
- •§ 2. Закінчений злочин
- •§ 3. Незакінчений злочин і його види
- •§ 4. Готування до злочину
- •§ 5. Замах на злочин
- •5. Відмежування замаху на злочин від готування до злочину.
- •§ 6. Кримінальна відповідальність за незакінчений злочин
- •§ 7. Добровільна відмова від злочину
- •Розділ XII співучасть у злочині
- •§ 1. Поняття й ознаки співучасті
- •§ 2. Види співучасників
- •§ 3. Форми співучасті
- •§ 4. Кримінальна відповідальність співучасників
- •§ 5. Спеціальні питання відповідальності за співучасть у злочині
- •§ 6. Причетність до злочину та її види
- •Розділ xiii___________________ повторність, сукупність та рецидив злочинів
- •§ 1. Поняття та загальна характеристика множинності злочинів
- •§ 2. Поняття та види одиничного злочину
- •§ 3. Сукупність злочинів
- •§ 4. Повторність злочинів
- •§ 5. Рецидив злочинів
- •Розділ XIV обставини, що виключають злочинність діяння
- •§ 1. Поняття та види обставин, що виключають злочинність діяння
- •§ 2. Необхідна оборона
- •§ 3. Затримання особи, що вчинила злочин
- •§ 4. Крайня необхідність
- •§ 5. Фізичний або психічний примус
- •§ 6. Виконання наказу або розпорядження
- •§ 7. Діяння, пов'язане з ризиком (виправданий ризик)
- •§ 8. Виконання спеціального завдання з попередження або озкриття злочинної діяльності організованої групи або злочинної організації
- •§ 1. Поняття і види звільнення від кримінальної відповідальності
- •§ 2. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям (ст. 45)
- •§ 3. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням винного з потерпілим (ст. 46)
- •§ 4. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею особи на поруки (ст. 47)
- •§ 5. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із зміною обстановки (ст. 48)
- •§ 6. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку зі спливом строків давності (ст. 49)
- •§ 1. Поняття покарання
- •§ 2. Мета покарання
- •§ 1. Система покарань
- •§ 2. Основні покарання
- •§ 3. Додаткові покарання
- •§ 4. Покарання, що можуть призначатися і як основні, і як додаткові
- •Контрольні запитання
- •Розділ XVIII призначення покарання_
- •§ 1. Принципи призначення покарання
- •§ 2. Загальні засади призначення покарання
- •§ 3. Обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання
- •§ 4. Призначення покарання за незакінчений злочин та за злочин, вчинений у співучасті
- •5. Призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом
- •§ 6. Призначення покарання за сукупністю злочинів
- •§ 7. Призначення покарання за сукупністю вироків
- •§ 8. Правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення
- •Контрольні запитання
- •§ 1. Поняття звільнення від покарання та його види
- •§ 2. Звільнення від покарання у зв'язку з втратою особою суспільної небезпечності
- •§ 3. Звільнення від відбування покарання з випробуванням
- •§ 4. Звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років
- •§ 5. Звільнення від відбування покарання у зв'язку з закінченням строків давності виконання обвинувального вироку
- •§ 6. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання
- •§ 7. Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким
- •§ 8. Звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років
- •§ 9. Звільнення від відбування покарання за хворобою
- •§ 10. Звільнення від покарання у зв'язку з амністією
- •§11. Звільнення від покарання у зв'язку з помилуванням
- •§ 1. Поняття судимості
- •§ 2. Погашення судимості
- •1. Погашення судимості — це автоматичне її припинення, при встановленні певних, передбачених законом, умов.
- •§ 3. Зняття судимості
- •§ 1. Примусові заходи медичного характеру
- •§ 2. Примусове лікування
- •Контрольні запитання
- •§ 1. Особливості звільнення
- •§ 2. Види покарань, які застосовуються до неповнолітнього, і особливості їх призначення
- •§ 3. Особливості звільнення неповнолітніх від покарання та його відбування
- •§ 4. Погашення і зняття судимості
- •§ 1. Класична школа кримінального права
- •§ 2. Антропологічна школа кримінального права
- •§ 3. Соціологічна школа кримінального права
- •Загальна частина
- •04209, Київ-209, вул. Героїв Дніпра, 316, тел. 411-64-03, 411-69-08
§ 3. Сукупність злочинів
Поняття сукупності злочинів визначається в ч. 1 ст. 33 КК, відповідно до якої сукупністю злочинів визнається вчинення особою двох або більше злочинів, передбачених різними статтями або різними частинами однієї статті Особливої частини КК, за жоден з яких її не було засуджено. При цьому не враховуються злочини, за які особу було звільнено від кримінальної відповідальності за підставами, встановленими законом. Це легальне визначення поняття сукупності злочинів, з якого випливають її ознаки.
Ознаки сукупності злочинів:
1) вчинення особою двох чи більше самостійних одиничних злочинів. Це є спільна ознака всіх видів множинності злочинів, при чому прояв даної ознаки для сукупності злочинів може полягати у найрізноманітнішому поєднанні злочинів: вони можуть бути простими чи ускладненими, умисними чи необережними, закінченими чи незакінченими, вчиненими особисто чи у співучасті. Однак не можуть враховуватися в сукупності ті злочини, за які особа вже була звільнена від кримінальної відповідальності з будь-яких передбачених законом підстав: наприклад, у зв'язку з дійовим каяттям, спливом строків давності, амністією тощо;
2) за загальним правилом, ці злочини передбачаються різними статтями КК, інакше кажучи — кожен з них передбачається окремою статтею закону про кримінальну відповідальність, відмінною від тієї, яка передбачає інші злочини, що входять до сукупності. Як виняток з цього правила, сукупність можуть становити злочини, що передбачені різними частинами однієї й тієї самої статті Особливої частини КК, за умови, що ці частини передбачають відповідальність не за кваліфіковані види одного й того самого діяння (як це зазвичай є в чинному КК), а за якісно різні діяння. Наприклад, сукупність злочинів має місце в поведінці особи, яка спочатку незаконно виготовила виборчий бюлетень (ч. 1 ст. 158 КК), потім незаконно передала його іншій особі (ч. 4 ст. 158), а потім ще й знищила скриньку з бюлетенями (ч. 5 ст. 158);
3) всі злочини, які входять до сукупності повинні бути вчинені до засудження особи, яка їх вчиняє, принаймні за один з них. Це означає, що на момент вчинення особою останнього зі злочинів, що входять до сукупності, стосовно неї ще не був постановлений обвинувальний вирок за жоден із злочинів, що входять до цієї ж сукупності. Якщо ж особа була засуджена за один чи декілька злочинів і після засудження знову вчинила злочин, така множинність злочинів не може вважатися їх сукупністю. Наприклад, певна особа вчинила зґвалтування (ч. 1 ст. 152) і крадіжку (ч. 1 ст. 185), була засуджена за них і в місцях позбавлення волі вчинила умисне вбивство (ч. 1 ст. 115). В цьому випадку має місце рецидив злочинів (див. § 5 цього розділу).
Види сукупності злочинів. Залежно від того, одним чи декількома діяннями особа вчиняє злочини, що становлять сукупність, остання поділяється на два види:
1) ідеальна сукупність;
2) реальна сукупність.
Ідеальною визнається така сукупність злочинів, при якій всі злочини, що її складають, особа вчиняє одним діянням. Інакше кажучи, ідеальна сукупність злочинів має місце там, де одне й те саме діяння містить одночасно склади двох чи більше самостійних одиничних злочинів. Звідси й походить назва даного виду сукупності злочинів — ідеальна сукупність, оскільки фактично діяння вчиняється одне і тільки ідеально (тобто в уяві) ми розчленовуємо його на декілька складів злочинів. Наприклад, підпалюючи будинок з метою вбивства потерпілого, який в ньому перебував, особа одночасно вчиняє умисне вбивство з особливою жорстокістю (п. 4 ч. 2 ст. 115) і умисне знищення чужого майна шляхом підпалу (ч. 2 ст. 194). При цьому слід мати на увазі, що можливі випадки, коли одне й те саме діяння особи може одночасно містити склад закінченого
і склад незакінченого злочину. Наприклад, якщо певна особа придбала пістолет з метою використання його для вчинення вбивства, то в цьому її діянні міститься ідеальна сукупність закінченого злочину (незаконне придбання вогнепальної зброї — ч. 1 ст. 263) і незакінченого злочину (готування до умисного вбивства — ч. 1 ст. 14, ч. 1 ст. 115).
Реальною визнається така сукупність злочинів, при якій кожен злочин, що її складає, особа вчиняє окремим самостійним діянням. Інакше кажучи, при реальній сукупності кількість злочинів, що входять до неї, дорівнює кількості вчинених особою дій чи бездіяльностей. Тому ця сукупність і називається реальною, що її фактично (реально) складає два чи більше діяння особи. Наприклад, особа спочатку незаконно заволодіває чужим транспортним засобом (ч. 1 ст. 289 КК), а потім, управляючи ним, порушує правила дорожнього руху, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження (ч. 1 ст. 286); або спочатку вчиняє хуліганство (ч. 2 ст. 296), а пізніше — виготовляє наркотичні засоби без мети збуту (ч. 1 ст. 309 КК).
Значення розмежування ідеальної та реальної сукупностей злочинів полягає у такому:
1) відображає об'єктивну реальність, в якій в одних випадках сукупність злочинів вчиняється одним і тим самим діянням, а в інших — кожен злочин, що входить до сукупності, вчиняється самостійним діянням. При ідеальній сукупності всі злочини скоюються одночасно, при реальній сукупності, за загальним правилом, між діяннями, що її складають, є розрив у часі — від мінімального до досить тривалого (але в рамках строків давності за попередній злочин). Разом з тим, коли злочини скоюються у формі бездіяльності, можлива реальна сукупність злочинів, вчинюваних одночасно, без розриву у часі. Наприклад, певна особа одночасно ухиляється і від сплати аліментів, і від призову на строкову військову службу. В даній ситуації кожен злочин вчиняється самостійною бездіяльністю, проте вони мають місце одночасно;
2) дає інструментарій для відмежування сукупності злочинів від суміжних понять, наприклад — ідеальної сукупності злочинів від складного злочину (про це йтиметься далі);
3) дає підстави для оцінки ступеня суспільної небезпечності різних видів сукупності злочинів. Часто вважається, що реальна сукупність злочинів є більш суспільно небезпечною, ніж ідеальна, хоча окремі вчені і не вбачають відмінності у ступені суспільної небезпечності сукупності одних і тих самих злочинів, залежно від того, вчинені вони одним діянням чи декількома. Кваліфікація сукупності злочинів. Відповідно до ч. і ст. ю КК при сукупності злочинів кожен з них підлягає кваліфікації за відповідною статтею або частиною статті Особливої частини КК Це означає, що кількість статей, за якими кваліфікуються діяння особи, дорівнює кількості вчинених злочинів. Наприклад, якщо особа скоїла сукупність злочинів, до якої входять зловживання владою, службове підроблення і отримання хабара, скоєне кваліфікується за трьома окремими статтями- ч 1 ст. 364, ч. 1 ст. 366 і ч. 1 ст. 368 КК. Іноді можлива кваліфікація сукупності злочинів за різними частинами однієї статті проте і в даному разі кожне діяння кваліфікується самостійно. Наприклад, якщо особа вчинила підроблення і використання підробленого документа, то її діяння правильно кваліфікувати не за частинами 1 і 3 ст. 358, а за ч. 1 ст. 358 КК
Кримінально-правове значення сукупності злочинів полягає у тому, що: . .
1) вона відображає реальний стан злочинності, в структурі якої досить велику кількість посідають випадки вчинення однією особою декількох передбачених різними статтями КК злочинів, за жоден з яких вона ще не була засуджена;
2) КК вимагає самостійної кваліфікації за окремою статтею (в окремих випадках - різними частинами однієї й тієї самої статті) Особливої частини КК кожного злочину, який входить
до сукупності;
3) КК передбачає спеціальні правила призначення покарання особі, яка визнається винною у вчиненні сукупності злочинів (статті 70 і 72 КК).
Відмежування сукупності злочинів від суміжних понять. Сукупність злочинів має спільні риси з декількома суміжними кримінально-правовими поняттями, що зумовлює постановку питання про необхідність їх відмежування. Зокрема, сукупність злочинів необхідно відмежовувати від:
1) конкуренції статей КК. Під конкуренцією статей КК розуміється наявність двох чи більше статей Особливої частини КК, які з різним ступенем деталізації описують одне й те саме злочинне діяння і встановлюють за нього різну за ступенем суворості кримінальну відповідальність. Наприклад, якщо член виборчої комісії підробляє виборчий документ, то таке його діяння підпадає і під ознаки злочину, описаного ч. 1 ст. 366 (службове підроблення), і під ознаки злочину, описаного ч. 2 ст. 157 (підроблення виборчого документа, вчинене членом виборчої комісії). На перший погляд, має місце ідеальна сукупність двох названих злочинів. Проте це не так, оскільки в даному випадку ознаки складу злочину, описаного однією з названих статей (а саме, ч. 1 ст. 366), повністю повторюються в іншому складі злочину (передбаченому ч. 2 ст. 157 КК) і доповнюються в ньому іншими ознаками, що більш точно характеризують вчинене особою діяння. Інакше кажучи, конкуренція статей закону про кримінальну відповідальність має місце там, де конкурують між собою загальна та спеціальна статті закону. Як відомо, при такій конкуренції має застосовуватися спеціальна стаття, яка найбільшою мірою передбачає специфічні, відмінні ознаки певного злочину. Загальна і спеціальна статті не можуть утворювати сукупності злочинів. Тому в наведеному прикладі скоєне кваліфікується тільки за ч. 2 ст. 157 без сукупності з ч. 1 ст. 366.
Таким чином, відмінність конкуренції статей КК від ідеальної сукупності злочинів полягає у тому, що при ідеальній сукупності вчинюється два чи більше злочини, які передбачені двома чи більше статтями КК, а у випадках конкуренції особа скоює один злочин, який підпадає під ознаки загальної та спеціальної статей закону. При ідеальній сукупності застосовуються дві чи більше статті КК, а при конкуренції - одна, спеціальна;
2) складного (складеного) злочину. Як було зазначено, складний злочину — це такий одиничний злочин, який складається з двох чи більше злочинних діянь, кожне з яких, якщо розглядати їх ізольовано, являють собою самостійні одиничні злочини, але об'єднані законодавцем в окремий одиничний злочин, передбачений однією статтею (частиною статті) Особливої частини КК.
У разі вчинення особою складного злочину її діяння кваліфікується тільки за тією статтею (частиною статті) Особливої частини КК, яка передбачає кримінальну відповідальність за такий злочин. Не допускається кваліфікація скоєного ще й за сукупністю зі злочинами, які хоча і входять до складного, але передбачені як самостійні одиничні злочини. Наприклад, якщо особа вчиняє грабіж, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, скоєне підлягає кваліфікації тільки за ч. 2 ст. 186 і не потребує додаткової кваліфікації за ч. 1 ст. 125 (умисне легке тілесне ушкодження, що не спричинило короткочасного розладу здоров'я або незначної втрати працездатності).
Таким чином, складний злочин становить собою враховану законодавцем реальну чи ідеальну сукупність і кваліфікується за однією статтею (частиною статті) КК, тоді як сукупність злочинів — за різними статтями. Тільки після того, як законодавець з певних причин відмовиться від існування в законі про кримінальну відповідальність конкретного складного злочину, скоєне стане кваліфікуватися за сукупністю одиничних злочинів, які входили до складного. Так, якщо уявити, що зі ст. 186 буде виключена ч. 2, то передбачений нею злочин необхідно буде кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ч. 1 ст. 125 і ч. 1 ст. 186 КК.