- •Імені ярослава мудрого
- •Рецензенти
- •Розділ і поняття і система кримінального права. Наука кримінального права
- •Розділ і
- •§ 1. Поняття кримінального права
- •§ 2. Загальна характеристика Кримінального кодексу України
- •§ 3. Завдання і функції кримінального права та його принципи
- •§ 4. Система кримінального права
- •§ 5. Кримінальне право і суміжні галузі права
- •§ 6. Наука кримінального права
- •Розділ II
- •§ 1. Поняття кримінальної відповідальності
- •§ 2. Підстави кримінальної відповідальності
- •Розділ III закон про кримінальнувідповідальність
- •§ 1. Поняття закону про кримінальну відповідальність
- •§ 2. Структура Кримінального кодексу
- •§ 3. Тлумачення закону про кримінальну відповідальність
- •Розділ IV чинність закону про кримінальну відповідальність у часі та просторі____________
- •§ 1. Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі
- •§ 2. Чинність закону про кримінальну відповідальність у просторі
- •Розділ V поняття злочину
- •§ 1. Поняття злочину та його ознаки
- •§ 2. Значення ч. 2 ст. 11 кк для поняття злочину
- •§ 3. Відмінність злочину від інших правопорушень
- •§ 4. Класифікація злочинів
- •Розділ VI склад злочину
- •§ 1. Поняття і значення складу злочину
- •§ 2. Елементи й ознаки складу злочину
- •§ 3. Види складів злочинів
- •§ 4. Кваліфікація злочинів
- •Розділ VII об'єкт злочину
- •§ 1. Поняття об'єкта злочину
- •§ 2. Предмет злочину
- •§ 3. Види об'єктів злочинів
- •Розділ VIII об'єктивна сторона злочину
- •§ 1. Поняття і значення об'єктивної сторони злочину
- •§ 2. Суспільно небезпечне діяння (дія чи бездіяльність)
- •§ 3. Суспільно небезпечні наслідки: поняття, види, значення
- •§ 4. Причинний зв'язок між діянням (дією або бездіяльністю) і суспільно небезпечними наслідками
- •§ 5. Місце, час, обстановка, спосіб та засоби вчинення злочину
- •Розділ іх суб’єкт злочину
- •§ 1. Поняття і види суб'єктів злочинів
- •§ 2. Поняття неосудності та її критерії
- •§ 3. Обмежена осудність
- •§ 4. Відповідальність за злочини, вчинені в стані сп'яніння
- •Розділ X Суб'єктивна сторона злочину
- •§ 1. Поняття і значення суб'єктивної сторони злочину
- •§ 2. Поняття і значення вини
- •§ 3. Умисел та його види
- •§ 4. Необережність та її види
- •§ 5. Змішана форма вини
- •§ 6. Мотив і мета злочину
- •§ 7. Помилка та її значення для кримінальної відповідальності
- •Розділ XI стадії злочину
- •§ 1. Поняття і види стадій злочину
- •§ 2. Закінчений злочин
- •§ 3. Незакінчений злочин і його види
- •§ 4. Готування до злочину
- •§ 5. Замах на злочин
- •5. Відмежування замаху на злочин від готування до злочину.
- •§ 6. Кримінальна відповідальність за незакінчений злочин
- •§ 7. Добровільна відмова від злочину
- •Розділ XII співучасть у злочині
- •§ 1. Поняття й ознаки співучасті
- •§ 2. Види співучасників
- •§ 3. Форми співучасті
- •§ 4. Кримінальна відповідальність співучасників
- •§ 5. Спеціальні питання відповідальності за співучасть у злочині
- •§ 6. Причетність до злочину та її види
- •Розділ xiii___________________ повторність, сукупність та рецидив злочинів
- •§ 1. Поняття та загальна характеристика множинності злочинів
- •§ 2. Поняття та види одиничного злочину
- •§ 3. Сукупність злочинів
- •§ 4. Повторність злочинів
- •§ 5. Рецидив злочинів
- •Розділ XIV обставини, що виключають злочинність діяння
- •§ 1. Поняття та види обставин, що виключають злочинність діяння
- •§ 2. Необхідна оборона
- •§ 3. Затримання особи, що вчинила злочин
- •§ 4. Крайня необхідність
- •§ 5. Фізичний або психічний примус
- •§ 6. Виконання наказу або розпорядження
- •§ 7. Діяння, пов'язане з ризиком (виправданий ризик)
- •§ 8. Виконання спеціального завдання з попередження або озкриття злочинної діяльності організованої групи або злочинної організації
- •§ 1. Поняття і види звільнення від кримінальної відповідальності
- •§ 2. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям (ст. 45)
- •§ 3. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням винного з потерпілим (ст. 46)
- •§ 4. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею особи на поруки (ст. 47)
- •§ 5. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із зміною обстановки (ст. 48)
- •§ 6. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку зі спливом строків давності (ст. 49)
- •§ 1. Поняття покарання
- •§ 2. Мета покарання
- •§ 1. Система покарань
- •§ 2. Основні покарання
- •§ 3. Додаткові покарання
- •§ 4. Покарання, що можуть призначатися і як основні, і як додаткові
- •Контрольні запитання
- •Розділ XVIII призначення покарання_
- •§ 1. Принципи призначення покарання
- •§ 2. Загальні засади призначення покарання
- •§ 3. Обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання
- •§ 4. Призначення покарання за незакінчений злочин та за злочин, вчинений у співучасті
- •5. Призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом
- •§ 6. Призначення покарання за сукупністю злочинів
- •§ 7. Призначення покарання за сукупністю вироків
- •§ 8. Правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення
- •Контрольні запитання
- •§ 1. Поняття звільнення від покарання та його види
- •§ 2. Звільнення від покарання у зв'язку з втратою особою суспільної небезпечності
- •§ 3. Звільнення від відбування покарання з випробуванням
- •§ 4. Звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років
- •§ 5. Звільнення від відбування покарання у зв'язку з закінченням строків давності виконання обвинувального вироку
- •§ 6. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання
- •§ 7. Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким
- •§ 8. Звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років
- •§ 9. Звільнення від відбування покарання за хворобою
- •§ 10. Звільнення від покарання у зв'язку з амністією
- •§11. Звільнення від покарання у зв'язку з помилуванням
- •§ 1. Поняття судимості
- •§ 2. Погашення судимості
- •1. Погашення судимості — це автоматичне її припинення, при встановленні певних, передбачених законом, умов.
- •§ 3. Зняття судимості
- •§ 1. Примусові заходи медичного характеру
- •§ 2. Примусове лікування
- •Контрольні запитання
- •§ 1. Особливості звільнення
- •§ 2. Види покарань, які застосовуються до неповнолітнього, і особливості їх призначення
- •§ 3. Особливості звільнення неповнолітніх від покарання та його відбування
- •§ 4. Погашення і зняття судимості
- •§ 1. Класична школа кримінального права
- •§ 2. Антропологічна школа кримінального права
- •§ 3. Соціологічна школа кримінального права
- •Загальна частина
- •04209, Київ-209, вул. Героїв Дніпра, 316, тел. 411-64-03, 411-69-08
§ 3. Форми співучасті
Для більш поглибленого аналізу співучасті у злочині в науці кримінального права, судовій практиці і у чинному КК виділяють форми співучасті у злочині. Форми співучасті -це об'єднання співучасників, які розрізняються між собою за характером виконуваних ними ролей (перший критерій класифікації) і за ступенем стійкості суб'єктивних зв'язків між ними (другий критерій класифікації). Виходячи із змісту ч. 1 ст. 27, яка визначає, що співучасниками є виконавець, організатор, підбурювач та пособник, а в ч. 2 цієї статті названий і співвиконавець, можна зробити висновок, що співучасть з точки зору ролей, які виконують співучасники можна поділити на дві форми: на просту - без розподілу ролей і складну - з розподілом ролей.
Проста форма співучасті (в літературі цю форму співучасті називають «співвиконавство» чи «співвинність») має місце там, де всі учасники є виконавцями (співвиконавцями) злочину. Тут співучасники виконують однорідну роль: всі вони безпосередньо виконують повністю або частково об'єктивну сторону складу злочину, описаного в Диспозиції статті Особливої частини КК. При тому між співвиконавцями може бути розподіл функцій, але такий, який, як ргщіше відзначалось, має «технічний» характер з точки зору повноти і обсягу виконання об'єктивної сторони одного й того ж складу злочину.
Складна форма співучасті, тобто співучасть з розподілом ролей, полягає в тому, що учасники виконують різнорідні ролі. У даному випадку має місце розподіл ролей - один чи декілька виконавців, інші - організатор, підбурювач, пособник. Причому така складна форма співучасті може мати різні комбінації і охоплює дії виконавця і організатора, виконавця і пособника тощо. Однак у будь-якому випадку тут завжди є виконавець та інший співучасник: чи організатор, чи підбурювач, чи пособник (розподіл ролей).
У статті 28 КК передбачені форми співучасті, які виділені залежно від стійкості суб'єктивних зв'язків між співучасникам. Стосовно до цього вирізняються такі форми співучасті: 1) учинення злочину групою осіб; 2) учинення злочину групою осіб за попередньою змовою; 3) учинення злочину організованою групою; 4) учинення злочину злочинною організацією.
Учинення злочину групою осіб, передбачене ч. 1 ст. 28 КК, має місце, якщо в ньому беруть участь декілька (два або більше) виконавців без попередньої змови між собою. За цієї форми співучасті всі виконавці (співвиконавці) — два чи більше суб'єктів злочину — виконують у повному обсязі чи частково об'єктивну сторону складу злочину. У цих випадках діяльність одного виконавця приєднується до вже початої діяльності іншого (інших) у процесі вчинення злочину, коли злочин уже почався, але ще не закінчився (об'єктивна сторона складу злочину в повному обсязі ще не виконана). При цьому змова може бути, але не до початку злочину, а в перебігу його виконання. Для визнання такої форми співучасті у злочині треба встановити всі об'єктивні й суб'єктивні ознаки останньої. Співучасники повинні діяти спільно, спиратися у своїх діях і зусиллях один на одного, між їх діями має бути причинний зв'язок, їм належить усвідомлювати, що спільними діями вони вчиняють злочин, і бажати чи свідомо допускати настання суспільно небезпечних наслідків. Така форма співучасті передбачена в деяких статтях КК як кваліфікована ознака злочину (при зґвалтуванні — ч. З ст. 152 КК, хуліганстві — ч. 2 ст. 296 КК, непокорі — ч. 2 ст. 402 КК та ін.). Розрізнені, не пов'язані між собою злочинні дії декількох осіб, які хоча й збігаються у місці й часі, але не пов'язані між собою спільністю дій цих осіб і єдністю умислу, не становлять співучасті в цілому і в тому числі у формі, передбаченій ч. 1 ст. 28 КК.
Учинення злочину групою осіб за попередньою змовою. Цій формі співучасті притаманне таке: а) у вчиненні злочину беруть участь дві чи більше особи, які задовольняють вимоги суб'єкта злочину; б) мЬк цими особами ще до початку злочину відбулася змова про спільне його скоєння.
Форма змови — вербальна (словесна) — усна чи письмова або у формі конклюдентних дій — для наявності співучасті не має значення. Змова про вчинення злочину може відбутися задовго до скоєння злочину чи прямо перед його вчиненням, але до замаху на нього. Ступінь стійкості взаємовідносин співучасників не має значення. Змова між співучасниками може стосуватися місця, часу, способу вчинення злочину тощо. Ця форма співучасті може бути як простою (співвиконання), так і складною, тобто з розподілом ролей.
Учинення злочину за попередньою змовою групою осіб підвищує суспільну небезпеку вчинюваних дій порівняно з першою формою співучасті. Тому в Особливій частині КК значна кількість статей передбачає вказану форму співучасті як кваліфікуючу ознаку. Передусім це корисливі злочини проти власності, злочини у сфері обігу наркотичних засобів тощо. Крім того, вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб, якщо воно прямо не передбачене в статтях Особливої частини КК, визнається обставиною, що обтяжує покарання (п. 2 ч. 1 ст. 67 КК).
Учинення злочині/ організованою групою. Згідно з ч. З ст. 28 КК така форма співучасті має місце, коли в підготовці злочину або його вчиненні брали участь декілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об'єднання для вчинення цього та іншого (інших) злочинів, об'єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення наміченого плану, відомого всім учасникам групи. Із цього випливає, що:
а) для організованої групи потрібна участь трьох чи більше осіб (для групи, що діє за попередньою змовою, досить двох учасників), які відповідають вимогам суб'єкта злочину;
б) організованій групі притаманне те, що її учасники зорганізувалися у стійке об'єднання для вчинення цього та іншого (інших, тобто двох чи більше) злочинів. Стійкість групи — поняття оціночне і має встановлюватися щоразу з урахуванням конкретних обставин справи. Стійкість організованої групи як її ознака свідчить, що між співучасниками існують досить стабільні відносини у зв'язку з підготовкою або вчиненням цього та іншого (інших) злочинів. Для визнання групи організованою тяжкість злочинів, до яких готується ця група чи вчиняє їх, не має значення;
в) організована група завжди повинна також характеризуватися такими ознаками, як об'єднання всіх дій співучасників
єдиним планом, причому їх діяльність спрямована на реалізацію останнього, тобто на підготовку і скоєння злочинів як кінцевої мети плану цієї групи;
г) організована група повинна також характеризуватися такою ознакою, як розподіл функцій учасників групи. Це може бути як розподіл функцій з точки зору ст. 27 КК, коли, крім виконавців, співучасниками злочину є організатор, підбурювач, пособник, так і розподіл технічних функцій вчинення злочину між співвиконавцями;
д) для наявності організованої групи потрібно, щоб план її діяльності був відомий усім учасникам групи. Отже, йдеться про те, що кожен з учасників організованої групи має усвідомлювати план її діяльності: вчинення цього та іншого (інших) злочинів;
є) організовану групу слід вважати утвореною з моменту досягнення її учасниками домовленості про вчинення першого злочину за наявності планів щодо подальшої спільної злочинної діяльності (див. п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об'єднаннями»;1
ж) учинення злочину організованою групою свідчить про підвищену суспільну небезпечність цього злочину і тому вказується в багатьох статтях КК як кваліфікуюча (особливо кваліфікуюча) ознака.
Учинення злочину злочинною організацією. Згідно з ч. 4 ст. 28 КК під злочинною організацією розуміють учинення злочину стійким ієрархічним об'єднаннями декількох осіб (трьох чи більше), члени якого або структурні частини якого за попередньою змовою зорганізувалися для спільної діяльності з метою безпосереднього вчинення тяжких чи особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації, керівництва чи координації злочинної діяльності інших осіб або забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так і інших злочинних груп.
Злочинній організації з об'єктивної сторони притаманні такі основні ознаки:
а) це особлива злочинна група, яка згідно із законом має високий ступінь стійкості, згуртованості та низку інших ознак. З огляду на зміст закону можна стверджувати, що злочинна організація — це передусім наявність трьох чи більше співучасників, які відповідають вимогам суб'єкту злочину;
б) злочинна організація — це завжди стійке ієрархічне об'єднання осіб. її стійкість говорить про те, що діяльність учасників злочинної організації (як і вони між собою) тісно пов'язана. Ця організація утворилася заздалегідь і існує відносно тривалий час.
Стійкість організованої групи та злочинної організації полягає в їх здатності забезпечити стабільність і безпеку свого функціонування, тобто ефективно протидіяти факторам, що можуть їх дезорганізувати, як внутрішнім (наприклад, невизнання авторитету або наказів керівника, намагання окремих членів об'єднання відокремитись чи вийти з нього), так і зовнішнім (недотримання правил безпеки щодо дій правоохоронних органів, діяльність конкурентів по злочинному середовищу тощо). На здатність об'єднання протидіяти внутрішнім дезорганізуючим факторам указують, зокрема, такі ознаки: стабільний склад, тісні стосунки між його учасниками, їх централізоване підпорядкування, єдині для всіх правила поведінки, а також наявність плану злочинної діяльності і чіткий розподіл функцій учасників щодо його досягнення. Ознаками зовнішньої стійкості злочинної організації можуть бути встановлення корупційних зв'язків в органах влади, наявність каналів обміну інформацією щодо діяльності конкурентів по злочинному середовищу, створення нелегальних (тіньових) страхових фондів та визначення порядку їх наповнення й використання тощо. Набуття організованою групою крім ознак внутрішньої ще й ознак зовнішньої стійкості (за наявності ієрархічної побудови та мети вчинення тяжких і особливо тяжких злочинів), як правило, свідчить про те, що ця група трансформувалась у злочинну організацію.
Ієрархічність злочинної організації полягає у підпорядкованості учасників останньої організатору і забезпечує певний порядок керування таким об'єднанням, а також сприяє збереженню функціональних зв'язків та принципів взаємозалежності його учасників або структурних частин при здійсненні спільної злочинної діяльності (див. пункти 11,12 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України);
в) злочинна організація як особлива форма співучасті має певну мету — безпосереднє вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації (двох чи більше) або керівництво чи координацію злочинної діяльності інших осіб, або забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так і інших злочинних груп;
г) злочинна організація завжди має певних керівників (керівника) щодо розгалуженої системи управління і координації діяльності учасників угруповання чи окремих угруповань або їх підрозділів;
д) злочинній організації притаманне, на відміну від організованої групи, те, що вона може утворюватися на базі декількох організованих груп і такі групи можуть входити в злочинну організацію. Причому злочинна організація може утворюватися не тільки для вчинення злочинів, а й для координації злочинних угруповань щодо скоєння ними злочинів;
є) особи, які причетні до діяльності злочинної організації тим чи іншим чином, але виконують лише допоміжні функції, наприклад офіціанти, повари, перукарі та інші, не можуть визнаватися членами злочинної організації, якщо вони не виконували дій (ні як підбурювачі, ні як пособники) для вчинення того чи іншого злочину (злочинів) цією організацією і не виконували функцій з керівництва чи координації дій інших осіб, або не забезпечували функціонування як самої злочинної організації, так і інших злочинних груп;
є) важливою ознакою злочинної організації є те, що саме створення злочинної організації і участь у ній утворюють самостійний і закінчений злочин, передбачений в Особливій частині КК. Так, у ст. 255 КК передбачена відповідальність за створення злочинної організації, керівництво нею або участь у ній або участь у злочинах, скоюваних такою організацією, а також за організацію, керівництво чи сприяння зустрічам (сходкам) представників злочинних організацій або організованих груп для розроблення планів і умов спільного вчинення злочинів і матеріального забезпечення злочинної діяльності чи координації дій об'єднань злочинних організацій або організованих груп. Уже саме створення злочинної організації для вчинення одного чи кількох тяжких або особливо тяжких злочинів вважається закінченим злочином.
Спеціальними видами злочинних організації є створення або участь у банді (ст. 257 КК), створення або участь у терористичній організації чи групі (ст. 258), створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань і участь у них (ст. 260). У статтях 255, 258 і 260 передбачені заохочувальні норми, що звільняють від відповідальності учасників злочинної організації у разі виходу особи з організації, добровільного повідомлення органам влади про її діяльність, сприяння у викритті її учасників.
З суб'єктивної сторони всі учасники злочинної організації повинні усвідомлювати, що вони є членами цієї організації і виконують певні дії з метою безпосереднього вчинення цією організацією тяжких або особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації або виконують керівні чи координаційні дії щодо злочинної діяльності інших осіб, або забезпечують функціонування як злочинних організацій, так і організованих груп.