Продовження табл.

№ теми	Назва теми	Питання для самостійної роботи	Кіль­кість годин
Розділ 1. Загальна характеристика галузі конституційного права України			8
1.1	Поняття та предмет галузі конституцій­ного права	Конституційно-правові норми: поняття, види та особливості. Структура конституційно-правової норми	2
1.2	Конституційно- правові відносини	Підстави виникнення, зміни і припинення конституційно-правових відносин. Поняття та види конституційно- правових інститутів	2
1.3	Джерела конститу­ційного права Украї­ни	Система нормативних джерел конституційного права України. Місце закону в системі джерел конституційного права	2
1.4	Відповідальність у конституційному праві	Конституційно-правова відповідальність посадо­вих осіб та органів публічної влади	2
Розділ 2. Основи вчення про конституцію			4
2.1	Поняття конституції та її сутність	Функції конституції. Ви­ди конституцій. Порядок прийняття конституції. Особливий суб'єкт прий­няття конституції	2

№ теми	Назва теми	Питання для самостійної роботи	КІЛЬ­КІСТЬ годин
2.2	Конституціоналізм в Україні	Юридичні властивості Конституції України. Пряма дія норм Консти­туції України. Порядок внесення змін та допов­нень до Конституції України. Захист Консти­туції України	2
Розділ 3. Загальні засади конституційного ладу в Україні			24
3.1	Конституційний лад України	Гуманістичні та демокра­тичні засоби конститу­ційного ладу в Україні. Принципи гуманізму. Утвердження і забезпе­чення прав і свобод лю­дини - головний обов'я­зок Української держави	2
3.2.	Джерело влади в Україні	Форми здійснення влади народу. Пряма демокра­тія. Здійснення народо­владдя через органи державної влади і органи місцевого самоврядуван­ня	4

№ теми	Назва геми	Питання для самостійної роботи	Кіль­кість годин
3.3	Форми Української держави	Державний суверенітет. Ознаки України як суве­ренної держави. Україна - соціальна держава. Конституційне закріп­лення ознак України як правової держави. Здійснення державної влади в Україні на заса­дах її поділу на законо­давчу, виконавчу та су­дову	4
3.4	Основні функції і обов'язки Українсь­кої держави	Захист суверенітету, те­риторіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформа­тивної безпеки. Основні напрями зовнішньоеко­номічної діяльності України	6
3.5	Економічні та полі­тичні засади консти­туційного ладу в Україні	Конституційне регулю­вання питань власності та її захисту. Конститу­ційний режим землі та інших природних ресур­сів. Право власності на землю	4

№ теми	Назва теми	Питання для самостійної роботи	Кіль­кість годин
3.6	Політична діяль­ність в Україні	Конституційні принципи культурної та мовної по­літики в Україні. Статус української мови як дер­жавної мови. Гарантуван­ня Конституцією Украї­ни вільного розвитку, використання і захисту російської, інших мов національних меншин в Україні	4
Розділ 4. Основи правового статусу людини і громадянина			15
4.1	Правовий статус людини і громадя­нина	Визнання та гарантова- ність прав і свобод люди­ни, встановлених загаль­новизнаними принципа­ми і нормами міжнарод­ного права. Принцип свободи людини. Прин­цип невідчужуваності природних прав і свобод людини. Принцип рів­ності людей і громадян у своїй гідності та правах	4

№ теми	Назва теми	Питання для самостійної роботи	КІЛЬ­КІСТЬ годин
4.2	Громадянство Укра­їни як конституцій­ний інститут	Визнання громадянства України. Підстави набут­тя громадянства України. Припинення громадян­ства України: втрата гро­мадянства і вихід з гро­мадянства	4
4.3	Конституційно-пра­вовий статус інозем­ців та осіб без гро­мадянства в Україні	Правова регламентація загального режиму іно­земців в Україні. Особли­вості правового статусу окремих категорій іно­земців. Відповідальність іноземців та осіб без громадянства. Депорта­ція іноземців. Екстради­ція іноземців	3
4.4	Система конститу­ційних прав і свобод людини та громадя­нина в Україні і обов'язки громадян в Україні	Конституційні обов'язки людини і громадянина. Рівність обов'язків люди­ни і громадянина. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілі­сності України. Турбота про природу та культур­ну спадщину. Оплата податків і зборів	2

№ теми	Назва теми	Питання для самостійної роботи	Кіль­кість годин
4.5	Конституційно-пра­вові гарантії здійс­нення прав і свобод людини та громадя­нина в Україні	Самозахист прав та сво­бод людини і громадя­нина. Судовий захист прав та свобод людини і громадянина. Міжнарод- но-иравовий механізм захисту прав та свобод людини і громадянина	2
Розділ 5. Народне волевиявлення			8
5.1	Вибори і виборче право як форма прямого народо­владдя в Україні	Поняття виборчого про­цесу та його стадії. Встановлення результа­тів виборів. Повторне голосування і повторні вибори. Відповідальність за порушення виборчих прав громадян	4
5.2	Референдуми як основна форма пря­мого народовладдя в Україні	Правова регламентація організації референдумів та визначення їх резуль­татів. Правові наслідки референдуму. Зміна і відміна рішень, прийня­тих референдумом	2

№ теми	Назва теми	Питання для самостійної роботи	Кіль­кість годин
5.3	Народне обговорен­ня та інші форми народовладдя в Україні	Звернення громадян. По­рядок розгляду пропози­цій, заяв та скарг грома­дян. Відповідальність за порушення законодав­ства про звернення гро­мадян	2
Розділ 6. Конституційна система і статус органів Державної влади в Україні			29
6.1	Понятгя, види та система органів державної влади в Україні	Закріплення системи ор­ганів державної влади в Конституції України. Конституційний статус органів законодавчої, ви­конавчої і судової влади. Принципи організації і діяльності органів дер­жавної влади, їх консти­туційне закріплення	4
6.2	Конституційний статус та повно­важення органу законодавчої влади в Україні	Установча та контрольна компетенції Верховної Ради України. Контроль­ні повноваження Верхов­ної Ради України стосов­но Президента України та органів виконавчої влади. Акти Верховної Ради України	4

№ теми	Назва теми	. Питання для самостійної роботи	Кіль­кість годин
6.3	Конституційно-пра- вовий статус коміте­тів та інших органів Верховної Ради України	Комітети Верховної Ради України. Тимчасові спе­ціальні і тимчасові слідчі комісії Верховної Ради України. Апарат Верховної Ради України	2
6.4	Правовий статус народного депутата України	Права і обов'язки народ­ного депутата України. Право депутатського запиту. Гарантії діяль­ності народного депутата України. Депутатська недоторканість	2
6.5	Порядок діяльності Верховної Ради України	Законодавчий процес та інші спеціальні парла­ментські процедури. Прийняття законопро­екту. Введення в дію законів та інших актів Верховної Ради України. Спеціальні парламент­ські процедури	4
6.6	Конституційно-пра­вовий статус Прези­дента України	Акти Президента Украї­ни. Конституційний ста­тус Ради національної безпеки і оборони Украї­ни. Секретаріат Прези­дента України	4

№ теми	Назва теми	Питання для самостійної роботи	Кіль­кість годин
6.7	Конституційно-пра­вовий статус органів виконавчої влади	Система місцевих орга­нів виконавчої влади. Конституційно-правовий статус місцевих держав­них адміністрацій. Поря­док формування, струк­тура, функції та повно­важення місцевих дер­жавних адміністрацій. Взаємовідносини місце­вих державних адміні­страцій з органами місце­вого самоврядування	5
6.8	Конституційно-ира- вові основи судової системи та органів прокуратури	Повноваження Конститу­ційного Суду України. Конституційний статус прокуратури в Україні. Функції прокуратури. Система органів проку­ратури, принципи їх організації і діяльності	4
Розділ 7. Територіальний устрій України			2
7.1	Територіальний устрій України	Конституційні засади територіального устрою України. Система адміні­стративно-територіаль­ного устрою України. Конституційний статус Автономної Республіки Крим	2

№ теми	Назва теми	Питання для самостійної роботи	Кіль­кість годин
Розділ 8. Місцеве самоврядування в Україні			4
8.1	Місцеве самовряду­вання в Україні	Компетенція районних та обласних рад. Рішення органів місцевого само­врядування. Гарантії прав місцевого самоврядування. Судовий захист прав місцевого самоврядування	4
Разом			94

Тема 3.4. Основні функції і обов'язки Української

держави

План

Захист суверенітету, територіальної цілісності Украї­ни, забезпечення її економічної та інформативної безпеки. Основні напрями зовнішньоекономічної діяльності України.

Завдання для самостійного вивчення

1. Ознайомитися з методичними рекомендаціями та законспектувати їх.

2. За допомогою яких чинників можна охарактеризувати зовнішньоекономічну діяльність України?

3. На які органи покладається забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України?

4. Назвати об'єкти національної безпеки України.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Питання. Захист суверенітету, територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформа­тивної безпеки. Основні напрями зовнішньоекономічної діяльності України

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності покладаються на Збройні сили України.

Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові форму­вання та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.

Збройні сили України та інші військові формування не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності.

Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей. На території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом. На території України не допускається розташування іноземних військових баз.

Серед конституційних засад особливе місце належить положенням про права і свободи людини і громадянина, держав­ний суверенітет і територіальну цілісність України. Конституція України визнає захист свого суверенітету і територіальної цілісності, а також забезпечення економічної та інформаційної безпеки.

Суверенітет, територіальна цілісність України, її еконо­мічна та інформаційна безпека є об'єктами національної безпеки України. Остання визначається цим законом як захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечується сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам.

Захист суверенітету, територіальної цілісності України, її економічної та інформаційної безпеки є найважливішою функцією держави. Коло суб'єктів, на яких покладається виконання цієї функції: Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Рада національної безпеки і оборони України, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, Національний банк України, суди загальної юрисдикції, органи прокуратури, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування, Збройні сили України, Служба безпеки України, Державна прикордонна служба України, інші військові формування, утворені відповідно до законів України.

Частина 2 ст. 17 Конституції України окреслює завдання щодо забезпечення оборони України, яка ст. 1 Закону України "Про оборону України" визначається як система політичних, економічних, соціальних, воєнних, наукових, науково-техніч­них, інформаційних, правових, організаційних, інших заходів держави щодо підготовки до збройного захисту та її захист у

15

ріні збройної пгрсч п а(><> збройною конфлікту. Виконання цього шндаїїих покниліи іі.ія и.і Збройні сили України, які відповідно до Комет и іуції України іабсзпечують оборону України, захист її сунсрснігсіу. іериторіальної цілісності і недоторканності. Збройні сили України складаються з таких видів: Сухопутні війська, Військово-повітряні сили, Війська протиповітряної оборони і Військово-морські сили.

Правоохоронні органи - це органи державної влади, на які Конституцією і законами України покладено здійснення правоохоронних функцій.

Забезпечення державної безпеки покладається на Службу безпеки України, яка згідно із Законом України від 25.03.92 "Про Службу безпеки України" є державним правоохоронним органом спеціального призначення. Служба безпеки України підпорядкована Президенту України і підконтрольна Верховній Раді України.

Основне призначення Служби безпеки України полягає у захисті державного суверенітету, конституційного ладу, терито­ріальної цілісності, економічного, науково-технічного і оборон­ного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб.

До завдань Служби безпеки України Закон України "Про Службу безпеки України" (ст. 2) також відносить: попереджен­ня, виявлення, припинення й розкриття злочинів проти миру та безпеки людства, тероризму, корупції та організованої злочинної діяльності у сфері управління й економіки та інших протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України.

Державний кордон України визначається Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Непорушність державних кордонів є свідченням територіальної цілісності, політичної й економічної незалеж­ності, суверенітету та єдності України. Захист державного

16

кордону України є невід'ємною частиною загальнодержавної системи забезпечення національної безпеки і полягає у скоординованій діяльності військових формувань та право­охоронних органів держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом. Ця діяльність провадиться у межах наданих їм повноважень, шляхом застосування комплексу політичних, організаційно-правових, дипломатичних, економіч­них, військових, прикордонних, імміграційних, розвідувальних, коптррозвідувальпих, оперативно-розшукових, природоохорон­них, санітарно-карантинних, екологічних, технічних та інших заходів.

Охорона державного кордону України є невід'ємною складовою загальнодержавної системи захисту державного кордону і полягає у здійсненні Державною прикордонною службою України на суші, морі, річках, озерах та інших водоймах, а також Збройними силами України у повітряному та підводному просторі відповідно до наданих їм повноважень заходів з метою забезпечення недоторканності державного кордону України.

В Україні, яка стала на шлях розбудови демократичної, соціальної, правової державності, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються най­вищою соціальною цінністю, а права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність. Визнавши права і свободи людини безумовною цінністю, Конституція України заборонила використання Збройних сил та інших військових формувань для їх обмеження.

Обов'язок держави щодо забезпечення соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей. Фундаментальним правовим підґрунтям для закріплення цього обов'язку держави є визнання Конституцією України людини найвищою соціальною цінністю, проголошення України соціального державою, гарантування громадянам права па соціальний захист, на рівень життя, не нижчий за прожитковий мінімум.

Чинне законодавство України передбачає створення воєнізованих або збройних формувань виключно з метою забезпечення зовнішньої та внутрішньої безпеки України. Частина 4 ст. 17 Конституції України встановлює заборону щодо створення і функціонування будь-яких інших збройних формувань, не передбачених законом.

Про факт створення і функціонування таких заборонених формувань можуть свідчити дії, які виявилися: у створенні не передбачених законами України воєнізованих або збройних формувань; участі у їх діяльності; керівництві ними; їх фінансуванні; постачання їм зброї, боєприпасів, вибухових речовин або військової техніки; участі в їх складі при нападі на підприємства, установи, організації або громадян. Здійснення будь-яких із зазначених дій варто розцінювати як порушення Конституції України, за яке винні особи мають бути притягнуті до кримінальної відповідальності.

У Декларації про державний суверенітет Україна проголосила про свій намір стати у майбутньому постійно нейтральною державою, яка не бере участі у військових блоках і дотримується трьох неядерних принципів: не приймати, не виробляти і не набувати ядерної зброї. У Декларації також зазначено, що територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.

На виконання цих положень Декларації Конституція України заборонила розташування на території України іноземних військових баз. Разом з тим, виходячи зі специфіки створення Української держави, її зв'язків з Російською Федерацією, у м. Севастополі перебуває база Російського Чорноморського військового флоту за договором про оренду до 2042 р.

Ця стаття безпосередньо регулює конституційні засади зовнішньої політики України. Конституція встановлює мету зовнішньої політики України - забезпечення національних інтересів і безпеки України, а також жорстко обмежує засоби

18

досягнення цієї мети - "шляхом підтримання мирного 1 взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства за загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права".

Україна є миролюбною державою. Підтвердження миролюбності зовнішньої політики України було закріплене у першому правовому акті незалежної України - Декларації про державний суверенітет України: "Українська РСР виступає рівноправним учасником міжнародного спілкування, активно сприяє зміцненню загального миру і міжнародної безпеки, безпосередньо бере участь у загальноєвропейському процесі та європейських структурах".

" Зовнішньополітична діяльність України - це офіційна діяльність, яку здійснюють уповноважені органи української держави і яка спрямована на виконання так званої зовнішньої функції держави. Тому суб'єктом прав і обов'язків за ст. 18 Конституції України є виключно державні органи України та їх посадові особи.

У сфері офіційних міжнародних відносин Україна виступає як єдиний суб'єкт, і тому зовнішньополітична діяльність України є єдиною і неподільною. Усі уповноважені органи Української держави здійснюють цю діяльність виключно від імені держави у цілому. Згідно з Конституцією України повноваженнями у сфері зовнішньої політики наділені Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України. Особливими повноваженнями у сфері зовнішньо­політичної діяльності України наділені також деякі центральні органи виконавчої влади (Міністерство закордонних справ, Міністерство економіки та ін.). Деякі зовнішньополітичні повноваження, такі як укладання міжвідомчих міжнародних договорів у сфері своєї компетенції, мають інші центральні органи виконавчої влади. За межами України зовнішньо­політичну діяльність від імені України здійснюють зарубіжні органи зовнішніх відносин України - дипломатичні представни­цтва, консульські представництва, торговельні представництва. Органи місцевого самоврядування можуть брати участь у

19

ишіііііші.опогііги'міій діяльності України за дорученням упошіоміїжсіпіх органік української держави та у межах своєї комі к* гонці і Враховуючи особливу важливість зовнішньо­політичної діяльності для існування держави, Конституція України встановлює жорсткі обмеження щодо регулювання зовнішньої політики. Згідно з п. 9 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються "засади зовнішніх відносин, зовнішньоекономічної діяльності, митної справи".

Конституційна мета забезпечення національних інтересів і безпеки України пов'язана з необхідністю законодавчого визначення цих понять. Поняття національних інтересів згідно з Конституцією України варто розуміти як пов'язану з існуванням держави найвищу цінність, крізь призму якої здійснюється зовнішня політика України. Вимога підтримання "мирного співробітництва" передбачає для України відмову від загрози застосування сили у міжнародних відносинах. Але це також означає, що Україна повинна не лише спостерігати за світовими подіями, а й активно сприяти підтриманню миру у своїй зовнішній політиці. Конституційна вимога підтримувати мирне співробітництво не створює для України перешкод для зміцнення своєї обороноздатності, міжнародної співпраці у військовій сфері. Згідно зі Статутом ООН кожна держава має право на індивідуальну і колективну самооборону.

Конституційне закріплення прихильності української зовнішньої політики до "загальновизнаних принципів і норм міжнародного права" є принципово важливим для характе­ристики зовнішньополітичної діяльності України. Цс положення випливає з більш загальної норми Декларації про державний суверенітет України щодо обов'язку мати національне право, яке відповідає загальновизнаним нормам міжнародного права: "Українська РСР визнає перевагу загальнолюдських цінностей над класовими, пріоритет загальновизнаних норм міжнародного права перед нормами внутрішньодержавного права". Таким чином, Конституція України залишається прихильною проголо­шеній у Декларації про державний суверенітет України доктрині "загальновизнані норми міжнародного права є частиною права

20

України". Стаття 18 Конституції України має не лише зовнішньополітичну спрямованість, а й створює обов'язки для правотворчих органів України. З Конституції України випливає заборона для державних органів укладати міжнародні договори, що суперечать загальновизнаним нормам міжнародного права. Посадові особи держави, які здійснюють зовнішньополітичну діяльність, зобов'язані діяти відповідно до ст. 18 Конституції України.