Кременчуцький університет економіки, інформаційних технологій і управління
Контрольна робота
з дисципліни: “Безпека життєдіяльності ”
Виконав:
Студент групи МГ-09-31
Мокра Л.А.
Перевірив:
ст.викл.Лебедєв В. О
Кременчук 2012
1.Основні уражаючі фактори, їхні параметри і наслідки впливу на людей,устаткування ,споруди й навколишнє середовище
Надзвичайні ситуації у мирний час можуть виникати внаслідок виробничих аварій, катастроф, стихійних лих, диверсій, або факторів воєнно-політичного характеру.
Виробнича аварія – раптова зупинка роботи чи порушення процесу виробництва на промпідприємстві, транспорту та ін. ОНГ, що може призвести до пошкодження чи знищення матеріальних цінностей.
Катастрофа – раптова дія, подія, що спричинила трагічні наслідки. Катастрофа супроводжується руйнуванням будинків, різних споруд, знищенням матеріальних цінностей і загибеллю людей.
Аварії і катастрофи можуть бути на залізниці, повітряному чи водному транспорті , а також в результаті обвалу при будівництві і монтажі споруд та конструкцій різних об´єктів. Розрізняють такі основні причини виробничих аварій і катастроф:
- порушення технологічної дисципліни;
- невиконання правил техніки безпеки;
- дефекти, допущені при проектуванні і будівництві;
- порушення технології виробництва і правил експлуатації;
- стихійні лиха.
За своїм характером виробничі аварії можуть бути досить різноманітними. Перш за все, вирізняються НС мирного і воєнного часу. До найтиповіших чинників ураження людей відносять:
- вибухи, що призводять до руйнування будівель, споруд і гибелі людей;
- інтенсивні пожежі;
- ураження людей електричним струмом;
- ураження людей отруйними речовинами і газами;
- при аваріях на АЕС – радіоактивне зараження місцевості, пожежа.
Характеристика уражень сильно-діючими токсичними речовинами.
СДТР в певних концентраціях поражають людей, які не мають спеціаьних засобів захисту. До об´єктів, що виробляють, використовують або зберігають СДТР, відносять підприємства хімічної, нафтопереробної та інші підприємства, які використовують холодильні установки (аміак), харчової, м’ясо-молочної промисловості, холодильники і продбази, водопровідні і очисні споруди /хлор/, склади і бази з запасами отрутохімікатів або інших речовин для дезінсекції та дератизації. В мирний час СДТР може попасти в атмосферу, внаслідок аварії, стихійного лиха (пожежі, землетруси). При цьому утворюються зони хімічного ураження. Маючи високий рівень леткості, СДТР викликають смерть або гостре отруєння людей.
До числа таких СДТР відносяться: аміак, хлор, фосген, синильна кислота, сірчаний ангідрид, хлорпікрин тощо. За токсичними проявами СДТР в основному поділяються на речовини загальноотруйної та задушливої дії.
СДТР зберігають в закритих ємностях під тиском власних газів /парів/. Після порушення цілості ємності тиск над рідкими речовинами падає до атмосферного. СДТР закипає і виділяється в атмосферу у вигляді газу або пари. Хмара газу /пари/ СДТР, що утворюється в момент порушення ємності, називається первинною хмарою. Частина рідини, яка залишилася розтікається і також випаровується. Пара або газ поступають в атмосферу, утворюючи вторинну хмару зараженого повітря. Таким чином, територія, на яку підпадає дія СДТР, включає місце безпосереднього його розливу, так зване вогнище хімічного зараження і зону хімічного ураження, яка утворюється в результаті поширення пари.
Зона хімічного зараження ділиться на дві частини:
- зону зараження токсичною парою зі смертельними концентраціями, у межах якої можливі масові ураження людей;
- зону з концентраціями токсичної пари, при яких люди тимчасово втрачають працездатність.
Розміри вогнища хімічного зараження залежать від кількості отруйної речовини, її токсичності, швидкості вітру в приземному шарі повітря, вертикальної стійкості атмосфери і рельєфу місцевості.
Небезпечні для життя людей СДОР у вигляді рідини при утворенні вогнища визначаються кількістю рідини, що вилилась. Для їх нейтралізації використовують різні нейтральні речовини. Основною характеристикою зони хімічного зараження є глибина розміщення зараженого СДОР повітря. Глибина залежить від концентрації СДОР і швидкості вітру. Збільшення швидкості вітру (6-7 м/с і більше) сприяє швидкому розсіюванню хмари.
Час дії хмари забрудненого повітря практично дорівнює часу існування забрудненої ділянки місцевості. Підвищення температури ґрунту і повітря прискорює випаровування СДОР і збільшує концентрацію його над забрудненою місцевістю. На глибину поширення СДОР і величину його концентрації в повітрі впливають вертикальні потоки повітря. Розрізняють три ступені вертикальної стійкості атмосфери (інверсія, ізотермія, конвекція). Важливою характеристикою СДТР і вогнища хімічного зараження, створеного ним, є стійкість зараження, яке визначається часом самодегазації СДТР і тривалістю існування хімічного вогнища.
Здатність зараження залежить від фізико-хімічних властивостей СДОР, його кількості, метеорологічних умов і властивостей поверхні ґрунту.
На швидкість знезараження місцевості впливає випаровування - швидкість його залежить від температури повітря, виду грунту, швидкості вітру, ступені вертикальної стійкості атмосфери. Підвищенням температури і швидкості вітру пришвидшується випаровування СДТР. Дощ сприяє проникненню СДТР в глибину грунту і пришвидшує його хімічний розпад, опади зменшують стійкість СДТР.
В містах вітер відіграє меншу роль, ніж на відкритій місцевості – споруди і будинки нагріваються сонячним промінням швидше, ніж в сільській місцевості, тому в місті спостерігається інтенсивний рух повітря, що сприяє проникненню СДТР в повітря, підвальні приміщення і створює підвищену небезпеку для ураження населення. В цілому – стійкість СДТР в населеному пункті вище, ніж на відкритій місцевості. Значення глибини розповсюдження СДТР використовують для визначення розмірів /межі/ вогнища зараження.
При плануванні захисних заходів від СДТР вогнище зараження наносять на план об’єкту з врахуванням напрямку вітру, який переважає в приземному шарі атмосфери, синім кольором у вигляді пунктирів. Позначаються зони можливого ураження СДТР і зони ураження зі смертельними концентраціями.