- •Імені ярослава мудрого
- •Рецензенти
- •Розділ і поняття і система кримінального права. Наука кримінального права
- •Розділ і
- •§ 1. Поняття кримінального права
- •§ 2. Загальна характеристика Кримінального кодексу України
- •§ 3. Завдання і функції кримінального права та його принципи
- •§ 4. Система кримінального права
- •§ 5. Кримінальне право і суміжні галузі права
- •§ 6. Наука кримінального права
- •Розділ II
- •§ 1. Поняття кримінальної відповідальності
- •§ 2. Підстави кримінальної відповідальності
- •Розділ III закон про кримінальнувідповідальність
- •§ 1. Поняття закону про кримінальну відповідальність
- •§ 2. Структура Кримінального кодексу
- •§ 3. Тлумачення закону про кримінальну відповідальність
- •Розділ IV чинність закону про кримінальну відповідальність у часі та просторі____________
- •§ 1. Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі
- •§ 2. Чинність закону про кримінальну відповідальність у просторі
- •Розділ V поняття злочину
- •§ 1. Поняття злочину та його ознаки
- •§ 2. Значення ч. 2 ст. 11 кк для поняття злочину
- •§ 3. Відмінність злочину від інших правопорушень
- •§ 4. Класифікація злочинів
- •Розділ VI склад злочину
- •§ 1. Поняття і значення складу злочину
- •§ 2. Елементи й ознаки складу злочину
- •§ 3. Види складів злочинів
- •§ 4. Кваліфікація злочинів
- •Розділ VII об'єкт злочину
- •§ 1. Поняття об'єкта злочину
- •§ 2. Предмет злочину
- •§ 3. Види об'єктів злочинів
- •Розділ VIII об'єктивна сторона злочину
- •§ 1. Поняття і значення об'єктивної сторони злочину
- •§ 2. Суспільно небезпечне діяння (дія чи бездіяльність)
- •§ 3. Суспільно небезпечні наслідки: поняття, види, значення
- •§ 4. Причинний зв'язок між діянням (дією або бездіяльністю) і суспільно небезпечними наслідками
- •§ 5. Місце, час, обстановка, спосіб та засоби вчинення злочину
- •Розділ іх суб’єкт злочину
- •§ 1. Поняття і види суб'єктів злочинів
- •§ 2. Поняття неосудності та її критерії
- •§ 3. Обмежена осудність
- •§ 4. Відповідальність за злочини, вчинені в стані сп'яніння
- •Розділ X Суб'єктивна сторона злочину
- •§ 1. Поняття і значення суб'єктивної сторони злочину
- •§ 2. Поняття і значення вини
- •§ 3. Умисел та його види
- •§ 4. Необережність та її види
- •§ 5. Змішана форма вини
- •§ 6. Мотив і мета злочину
- •§ 7. Помилка та її значення для кримінальної відповідальності
- •Розділ XI стадії злочину
- •§ 1. Поняття і види стадій злочину
- •§ 2. Закінчений злочин
- •§ 3. Незакінчений злочин і його види
- •§ 4. Готування до злочину
- •§ 5. Замах на злочин
- •5. Відмежування замаху на злочин від готування до злочину.
- •§ 6. Кримінальна відповідальність за незакінчений злочин
- •§ 7. Добровільна відмова від злочину
- •Розділ XII співучасть у злочині
- •§ 1. Поняття й ознаки співучасті
- •§ 2. Види співучасників
- •§ 3. Форми співучасті
- •§ 4. Кримінальна відповідальність співучасників
- •§ 5. Спеціальні питання відповідальності за співучасть у злочині
- •§ 6. Причетність до злочину та її види
- •Розділ xiii___________________ повторність, сукупність та рецидив злочинів
- •§ 1. Поняття та загальна характеристика множинності злочинів
- •§ 2. Поняття та види одиничного злочину
- •§ 3. Сукупність злочинів
- •§ 4. Повторність злочинів
- •§ 5. Рецидив злочинів
- •Розділ XIV обставини, що виключають злочинність діяння
- •§ 1. Поняття та види обставин, що виключають злочинність діяння
- •§ 2. Необхідна оборона
- •§ 3. Затримання особи, що вчинила злочин
- •§ 4. Крайня необхідність
- •§ 5. Фізичний або психічний примус
- •§ 6. Виконання наказу або розпорядження
- •§ 7. Діяння, пов'язане з ризиком (виправданий ризик)
- •§ 8. Виконання спеціального завдання з попередження або озкриття злочинної діяльності організованої групи або злочинної організації
- •§ 1. Поняття і види звільнення від кримінальної відповідальності
- •§ 2. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям (ст. 45)
- •§ 3. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням винного з потерпілим (ст. 46)
- •§ 4. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею особи на поруки (ст. 47)
- •§ 5. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із зміною обстановки (ст. 48)
- •§ 6. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку зі спливом строків давності (ст. 49)
- •§ 1. Поняття покарання
- •§ 2. Мета покарання
- •§ 1. Система покарань
- •§ 2. Основні покарання
- •§ 3. Додаткові покарання
- •§ 4. Покарання, що можуть призначатися і як основні, і як додаткові
- •Контрольні запитання
- •Розділ XVIII призначення покарання_
- •§ 1. Принципи призначення покарання
- •§ 2. Загальні засади призначення покарання
- •§ 3. Обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання
- •§ 4. Призначення покарання за незакінчений злочин та за злочин, вчинений у співучасті
- •5. Призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом
- •§ 6. Призначення покарання за сукупністю злочинів
- •§ 7. Призначення покарання за сукупністю вироків
- •§ 8. Правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення
- •Контрольні запитання
- •§ 1. Поняття звільнення від покарання та його види
- •§ 2. Звільнення від покарання у зв'язку з втратою особою суспільної небезпечності
- •§ 3. Звільнення від відбування покарання з випробуванням
- •§ 4. Звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років
- •§ 5. Звільнення від відбування покарання у зв'язку з закінченням строків давності виконання обвинувального вироку
- •§ 6. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання
- •§ 7. Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким
- •§ 8. Звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років
- •§ 9. Звільнення від відбування покарання за хворобою
- •§ 10. Звільнення від покарання у зв'язку з амністією
- •§11. Звільнення від покарання у зв'язку з помилуванням
- •§ 1. Поняття судимості
- •§ 2. Погашення судимості
- •1. Погашення судимості — це автоматичне її припинення, при встановленні певних, передбачених законом, умов.
- •§ 3. Зняття судимості
- •§ 1. Примусові заходи медичного характеру
- •§ 2. Примусове лікування
- •Контрольні запитання
- •§ 1. Особливості звільнення
- •§ 2. Види покарань, які застосовуються до неповнолітнього, і особливості їх призначення
- •§ 3. Особливості звільнення неповнолітніх від покарання та його відбування
- •§ 4. Погашення і зняття судимості
- •§ 1. Класична школа кримінального права
- •§ 2. Антропологічна школа кримінального права
- •§ 3. Соціологічна школа кримінального права
- •Загальна частина
- •04209, Київ-209, вул. Героїв Дніпра, 316, тел. 411-64-03, 411-69-08
§ 5. Спеціальні питання відповідальності за співучасть у злочині
Крім розглянутих загальних питань відповідальності співучасників злочину, виникає низка так званих спеціальних питань відповідальності за співучасть у злочині. До них належать: 1) співучасть у злочинах зі спеціальним суб'єктом; 2) провокація злочину; 3) ексцес виконавця; 4) невдале підбурювання або пособництво; 5) добровільна відмова співучасників. Розглянемо ці питання детальніше.
1. Співучасть у злочинах зі спеціальним суб'єктом. Поряд із загальним суб'єктом (ч. 1 ст. 18) чинний КК виокремлює і спеціальний суб'єкт злочину (ч. 2 ст. 183), під яким розуміється особа фізична, осудна, яка досягла віку кримінальної відповідальності і при цьому разом із вказаними загальними ознаками має і спеціальні (додаткові) ознаки, як-от: а) службова особа (у злочинах у сфері службової діяльності), б) військовослужбовець (у злочинах проти порядку несення військової служби), в) громадянин України (при державній зраді) та ін. Злочини зі спеціальним суб'єктом можуть учинюватися лише особами, наділеними ознаками спеціального суб'єкта. Однак при цьому виникає запитання: чи можлива співучасть у названих злочинах осіб, які не мають ознак спеціального суб'єкта. Відповідь на нього випливає зі змісту ст. 26 КК, яка не містить заборони співучасті у злочинах, що вчинюються лише спеціальними суб'єктами. Більше того, це положення розвивається у деяких статтях Особливої частини КК. Так, ч. З ст. 401 встановлює, що особи, не зазначені в цій статті, за співучасть у військових злочинах підлягають відповідальності за відповідними статтями цього розділу (Розділ XIX «Про військові злочини»). Виходячи з викладеного можна зробити висновок, що в злочинах зі спеціальним суб'єктом можлива також співучасть осіб, які не є спеціальними суб'єктами. Вони, маючи ознаки загального суб'єкта, можуть виконувати функції організатора, підбурювача, пособника вчинення злочинів зі спеціальним суб'єктом. Зважаючи на це, дії співучасників указаних злочинів слід кваліфікувати за відповідною статтею Особливої частини КК, яка встановлює відповідальність за злочини зі спеціальним суб'єктом, а також за ч. 3,4 чи 5 ст. 27 КК. Виконавцем же цього злочину може бути тільки особа, яка має ознаки спеціального суб'єкта.
Проте виникає питання щодо можливості співучасті в злочинах зі спеціальним суб'єктом у формі співвиконавства у випадках учинення злочинів, що характеризуються ускладненою формою об'єктивної сторони, приміром, перевищення влади або службових повноважень, якщо воно супроводжувалося насильством, застосуванням зброї або болісними чи ображаючими особисту гідність потерпілого діями (ч. 2 ст. 365), примушування давати показання із застосуванням насильства або зі знущанням над особою (ч. 2 ст. 373), погроза або насильство щодо начальника (ст. 405) та ін. Для таких злочинів є притаманним те, що їх об'єктивна сторона має складений характер і дії (чи їх частина), які становлять зміст об'єктивної сторони цих злочинів можуть бути вчинені поряд зі спеціальним суб'єктом також і суб'єктом, який не має спеціальних ознак.
Таким чином, при співучасті в зазначених злочинах співвиконавцями фактично можуть виступати й суб'єкти, яким не властиві спеціальні ознаки. Вирішення цієї проблеми не отримало у правовій літературі й судовій практиці одностайного рішення. В одних випадках при вчиненні вказаних злочинів допускається співучасть у формі співвиконавства і пропонується кваліфікувати дії всіх осіб, які брали безпосередньо участь у скоєнні злочину лише за відповідною статтею Особливої частини КК, яка встановлює відповідальність за злочин із спеціальним суб'єктом (співвиконавство). В інших стверджується, що при співучасті співвиконавство в таких злочинах неможливо, а дії, що вчинюються особами, які не є спеціальними суб'єктами, слід розглядати як складну форму співучасті в злочині і кваліфікувати їх за відповідними статтями Особливої частини КК, а також за ст. 27 КК як організаторство, підбурювання, пособництво у вчиненні злочину зі спеціальним суб'єктом. Останній погляд вбачається переконливішим, оскільки згідно з ч. 2 ст. 27 КК, а також відповідними статтями Особливої частини КК виконавцем розглядуваних злочинів можуть бути тільки спеціальні суб'єкти. Участь же у вчиненні цих злочинів інших осіб, які не є спеціальними суб'єктами, не перетворює їх на останні, хоча б вони фактично і виконали певну частину об'єктивної сторони злочину.
2. Провокація злочину. Під провокацією злочину розуміються дії особи, яка підбурює (провокує) виконавця чи інших співучасників на вчинення злочину з метою його наступного викриття. Провокація злочину розглядається як співучасть у злочині, вчиненому спровокованою особою (наприклад, провокація крадіжки з послідовним викриттям виконавців). Мотиви й ціль в особи, яка підбурює до злочину, й у виконавця, якого схилили шляхом провокації до вчинення злочину, можуть бути різними. Але це не виключає їх співучасті в цьому злочині. Чинний КК передбачає кримінальну відповідальність за провокацію хабара, тобто свідоме створення службовою особою обставин та умов, що зумовлюють пропонування або одержання останнього, щоб потім викрити того, хто дав або взяв хабар (ст. 370 КК), як за самостійний злочин.
3. Ексцес виконавця (вихід за межі задуманого). Цей ексцес має місце там, де виконавцем учинені такі злочинні дії, що не охоплювалися ні прямим, ні непрямим умислом інших співучасників. Як уже визначалося (див. § 1 «Поняття й ознаки співучасті»), співучасники завжди діють умисно і спільно у вчиненні умисного злочину. Причому співучасники повинні бути обізнані щодо злочину, вчинюваного виконавцем, а останній — щодо дій інших співучасників. Як правило, це дістає вираження в тому, що між співучасниками має місце угода на вчинення конкретного злочину. Отже, коли виконавець, скоюючи злочин, виходить за межі цієї угоди, має місце ексцес виконавця, при якому інші співучасники не бажають і свідомо не допускають учинення виконавцем цього (нового) злочинного діяння і тому не підлягають за нього кримінальній відповідальності.
Слід розрізняти два види ексцесу - кількісний і якісний. Такий його поділ певною мірою впливає на вирішення питання щодо кваліфікації дій виконавця та інших співучасників. Розглянемо ці види:
а) кількісний ексцес має місце там, де виконавець, вчинюючи злочин, який був обумовлений (узгоджений) з іншими співучасниками, скоює однорідний злочин, але більш тяжкий. У даному випадку відповідно до дій виконавця один злочин - менш тяжкий - переростає в інший - більш тяжкий. Для цього виду ексцесу притаманне те, що виконавець учинює однорідний злочин порівняно з тим, який був обумовлений з іншими учасниками, тобто тут вчинюються дії однорідного характеру. Приміром, співучасники домовилися вчинити крадіжку, а виконавець проникши в житло, у процесі заволодіння чужим майном застосовує насильство до потерпілого, який випадково опинився на місці злочину, й учинює при цьому розбій чи грабіж. У подібному випадку виконавець нестиме кримінальну відповідальність за злочин, який був узгоджений з усіма співучасниками, а також і за фактично вчинений ним більш тяжкий (однорідний) злочин. Інші співучасники нестимуть відповідальність у межах угоди, що відбулася між ними (у даному разі за крадіжку);
б) якісний ексцес характеризується тим, що виконавець учинює не однорідний (або різнорідний) злочин, а зовсім інший, ніж був узгоджений із співучасниками. Останній учинюється, так би мовити, на додаток до узгодженого змовою між співучасниками. Наприклад, група осіб, які відбували покарання у виді позбавлення волі, домовились про втечу з місця позбавлення волі. Але при вчиненні цього злочину один із втікачів застосував насильство до вартового, що їх переслідував, і вбив його У наявності вчинення виконавцем двох різнорідних злочинів - втечі з місця позбавлення волі і умисного вбивства. Інші співучасники несуть відповідальність за втечу з місця позбавлення волі, тобто за той злочин, на вчинення якого була змова і який охоплювався їх умислом.
Розмежування кількісного і якісного ексцесу виконавця безперечно має умовний характер, оскільки і при тому, і при іншому ексцесі, за нього, тобто за фактично вчинені злочинні дії, несе кримінальну відповідальність виконавець. Інші співучасники відповідають лише в межах угоди, що відбулась між ними, тобто за той злочин, який вони спільно узгодили.
Поняття «ексцес виконавця» і «ексцес співучасника» доволі близькі між собою. Під останнім в юридичній літературі розуміють ексцес не тільки виконавця, а й будь-якого співучасника — організатора, підбурювача, пособника. Але цей погляд не враховує, що при ексцесі будь-який співучасник (організатор, підбурювач чи пособник), який його допускає, завжди при цьому виступає виконавцем злочину, оскільки саме він учинює дії (виконує функції виконавця), що утворюють об'єктивну сторону злочину, який і є ексцесом. Таким чином, буде правильніше й точніше вести мову не про ексцес співучасника, а про ексцес виконавця.
4. Невдале підбурювання, або пособництво, має місце, коли можливий (передбачуваний, «потенційний») виконавець, якому підбурювач, пособник чи організатор пропонують спільно вчинити злочин, зразу ж відхиляє цю пропозицію. Приміром, підбурювач умовляє особу вчинити вбивство за винагороду (вбивство на замовлення — п. 11 ст. 115 КК). Проте цей «потенційний» виконавець відхиляє цю пропозицію. Мотиви такої незгоди не мають значення, бо головне те, що в таких випадках немає згоди на спільне вчинення злочину. Між діями підбурювача, пособника чи організатора і особою, яка отримала пропозицію вчинити злочин, немає причинного зв'язку, а значить, немає сумісництва дій, немає єдності умислу, внаслідок чого немає і співучасті в злочині. Тому відповідальність за нормами КК про співучасть у таких випадках виключається і «потенційний» виконавець кримінальної відповідальності не несе. Що ж стосується організатора, підбурювача чи пособника, яким не вдалося схилити виконавця до злочину, вони повинні відповідати за готування до злочину, який вони бажали вчинити, тобто за ч. 1 ст. 14 і відповідної статті Особливої частини КК. їх діяльність охоплюється поняттям «підшукування співучасників» або «змова на вчинення злочину» як різновид дій, що утворюють готування до злочину.
5. Добровільна відмова співучасників. У статті 31 КК містяться умови добровільної відмови співучасників, що є розвитком однойменного інституту при незакінченому злочині (ст. 17) з урахуванням особливостей співучасті в останньому. При цьому можливі два варіанти, коли співучасники звільняються від кримінальної відповідальності. Це добровільна відмова при незакінченому злочині а) тільки виконавця і б) тільки організатора, підбурювача чи пособника. Добровільною відмовою при незакінченому злочині є остаточне припинення особою за своєю волею готування до злочину або замаху на нього, якщо при цьому вона усвідомлювала можливість доведення злочину до кінця (ч. 1 ст. 17 КК).
При добровільній відмові виконавця (співвиконавця) від доведення злочину до кінця останній не підлягає кримінальній відповідальності на підставі ч. 2 ст. 17. Навпаки, інші співучасники злочину — організатор, підбурювач, пособник, які ще до початку вчинення діяння виконавцем уже виконали свої функції співучасників, підлягають кримінальній відповідальності за готування до злочину чи замах на нього, тобто відповідають за ту стадію вчинення злочину, на якій виконавець добровільно відмовився від доведення його до кінця.
Добровільна відмова організатора, підбурювача чи пособника, коли вони виконали свої функції співучасників (і виконавець при цьому не відмовляється від учинення злочину), можлива тільки за наступних умов: а) якщо між їх діями і злочином, який повинен був учинити виконавець, є певний розрив у часі; б) коли вони своїми активними діями втручаються в розвиток причинного зв'язку між своїми діями і злочином виконавця; в) якщо внаслідок таких активних дій співучасників злочин виконавця було відвернено. Активні дії з боку співучасників (організатора, підбурювача, пособника) по відвертанню злочину можуть полягати: а) у своєчасному повідомленні відповідних органів державної влади про злочин, що готувався або вчинювався; б) у позбавленні виконавця фізичної можливості вчинити злочин (наприклад, шляхом його зв'язування, позбавлення волі, застосування насильства та ін.). Добровільна відмова пособника може виявитися в ненаданні ним засобів чи знаряддя вчинення злочину або в неусуненні перешкод цьому. Але у всіх випадках для наявності добровільної відмови співучасників потрібно, щоб унаслідок їх активних дій злочин, що готувався чи вчинювався, було відвернено. За такої добровільної відмови співучасники (організатор, підбурювач чи пособник) звільняються від кримінальної відповідальності на підставі ч. 2 ст. 31 КК. На відміну від цього, виконавець (чи співвиконавець) на підставі ч. З ст. 31 повинен нести кримінальну відповідальність за готування до злочину або замах на нього, тобто за ту стадію вчинення злочину, на якій його суспільно небезпечне діяння було перервано або припинено.