§ 3. Прокурорський нагляд за діяльністю установ і органів виконання покарань

Важливу роль у контролі за діяльністю персоналу установ і ор­ганів виконання покарань відіграє прокуратура. Згідно зі ст. 5 Зако­ну України "Про прокуратуру", до основних її функцій належить нагляд за виконанням законів у місцях тримання затриманих, попе­реднього ув'язнення, при виконанні покарань та застосуванні інших заходів примусового характеру, які призначаються судом.

У ст. 11 ВТК України записано, що нагляд за додержанням зако­нів при виконанні вироків до позбавлення волі й виправних робіт без позбавлення волі здійснюється Генеральним прокурором Украї-

116

І

ни і підпорядкованими йому прокурорами. Здійснюючи вищий наг­ляд за додержанням законів, прокурор зобов'язаний вживати захо­дів до усунення їх порушень від кого б вони не виходили, поновлен­ня порушених прав і притягнення в установленому законом порядку до відповідальності осіб, які допустили ці порушення. Аналогічна норма закріплена в ст. 4 Положення про порядок і умови виконання кримінальних покарань, не пов'язаних із заходами виправно-трудо­вого впливу на засуджених. Ст. 415 Кримінально-процесуального кодексу України закріплює положення, згідно з яким нагляд за за­конністю виконання вироків здійснюється прокурором.

Відповідно до ст. 44 Закону України "Про прокуратуру", предме­том нагляду за додержанням законів при виконанні покарання є:

— законність перебування осіб у виправно-трудових установах;

— додержання встановлених кримінально-виконавчим законо­давством порядку та умов тримання або відбування покарання осо­бами у виправно-трудових установах, їх прав і виконання ними сво­їх обов'язків;

— законність виконання покарань, не пов'язаних із позбавлен­ням волі.

Усі ці питання безпосередньо пов'язані з оцінкою діяльності пер­соналу установ і органів виконання покарань. Так, розгляд закон­ності перебування особи у виправно-трудовій установі фактично яв­ляє собою перевірку за допомогою засобів прокурорського нагляду дій адміністрації виправно-трудової установи чи іншого органу вико­нання покарання. Аналогічним є й те, коли засобами прокурорсько­го нагляду виявляються і попереджаються дії посадових осіб уста­нов і органів виконання покарань, що ущемляють загальні громадян­ські права і законні інтереси засуджених, встановлюють для них до­даткові обов'язки, не обумовлені порядком і умовами відбування покарання.

Здійснюючи нагляд за діяльністю персоналу, прокурор викорис­товує як загальні для всіх галузей прокурорського нагляду повнова­ження, так і спеціальні, надані прокурору як суб'єкту нагляду за ви­конанням законів під час виконання покарання. Усі ці повноважен­ня у своїй сукупності можна класифікувати залежно від мети, яка перед ними поставлена, на такі види:

а) повноваження, спрямовані на виявлення і попередження ви­падків порушень законності персоналом установ і органів виконання покарань, а також їх причин і умов;

б) повноваження, спрямовані на усунення вказаних вище пору­шень законності, причин, що їх породжують, і умов, які їм сприяють.

117

Одним із повноважень прокурора є перевірка діяльності персо­налу, порядку і умов виконання покарання. Для її проведення про­курор має право у будь-який час відвідувати установи і органи, в яких засуджені відбувають покарання, за посвідченням, що під­тверджує його особу. У процесі особистих відвідувань прокурор без­посередньо знайомиться з роботою адміністрації, зокрема перевіряє документи, на підставі яких засуджені позбавлені волі (прокурор зо­бов'язаний негайно звільнити особу, яка незаконно перебуває в міс­цях позбавлення волі), опитує засуджених, знайомиться з оператив­ними матеріалами тощо. Особисте ознайомлення з діяльністю пер­соналу дозволяє повніше з'ясувати стан законності, режиму і умов виконання покарання, забезпечує якісне виявлення порушень за­конності і і'х попередження.

Прокурор має право перевіряти законність наказів, розпоря­джень і постанов адміністрації установ і органів виконання пока­рань. Одночасно підлягає перевірці законність і обгрунтованість по­станов посадових осіб про накладення дисциплінарних стягнень. У випадку виявлення акту, який суперечить закону, прокурор вправі вимагати особистих пояснень від посадових осіб з приводу допуще­них порушень.

Звернення засуджених із скаргами та заявами розглядається як важливий засіб виявлення порушень законності з боку персоналу установ і органів виконання покарань. Стосовно виправно-трудової установи закон встановлює особливий порядок направлення пись­мових звернень до прокурора (строк — протягом доби, перевірці й перегляду не підлягають). Усні скарги і заяви приймаються проку­рором під час прийому засуджених або при їх опитуванні. Заяви і скарги, які свідчать про грубі порушення закону з боку персоналу, беруться під особливий контроль. Прокурор зобов'язаний розгляну­ти заяви і скарги засуджених у встановлені законом строки, вжити необхідних заходів і повідомити про своє рішення особам, які їх по­дали.

Однією з основних форм попередження порушень законності в діяльності персоналу є санкціонування прокурором деяких дій його посадових осіб. Коло дій, на вчинення яких персонал повинен отри­мати санкцію прокурора, суворо обмежене прямими приписами за­кону. Отримання санкції необхідне, коли йдеться про дії персоналу, які зачіпають найсуттєвіші права і законні інтереси засуджених, як правило, до позбавлення волі. Санкція прокурора в цих випадках — додаткова гарантія дотримання законності, яка забезпечує попере­дження незаконних дій персоналу, з одного боку, охорону прав і за­конних інтересів засуджених — з іншого. Як приклад варто вказати

118

на потребу отримання санкції прокурора на постанову про звернен­ня в дохід держави грошей і цінних речей, виявлених у засуджених (ст. 28 ВТК), на рішення про надання короткострокового виїзду за­суджених у зв'язку з винятковими особистими обставинами (ст. 39^і ВТК).

Правові засоби усунення порушень законності, причин і умов, що їх породжують, досить різнобічні і виступають, як правило, у формі актів прокурорського нагляду. Вони забезпечують прокуроро­ві можливість ефективно і швидко усувати порушення законності в діяльності установ і органів виконання покарань. Важливим засобом є постанови і вказівки прокурора щодо додержання персоналом пра­вил відбування покарання, вони обов'язкові і підлягають негайному виконанню адміністрацією установ і органів виконання покарань.

Іншим засобом усунення порушень законності є протест проку­рора на акт, виданий посадовою особою, який суперечить закону (наказ, постанова чи розпорядження). Протест підлягає обов'язко­вому розгляду не пізніше ніж у десятиденний строк. При цьому про результати розгляду протесту протягом такого ж терміну повідомля­ється прокурор у письмовій формі. Додатковою гарантією оператив­ного усунення незаконних дій персоналу є те, що згідно із ст. 81 За­кону України "Про прокуратуру" протест прокурора зупиняє дію оп­ротестованого акту.

Ще однією з форм реагування прокурора на порушення закон­ності є його постанови про негайне звільнення особи, яка незаконно перебуває в місцях позбавлення волі, відміну дисциплінарних захо­дів стягнень, накладених на засуджених з порушенням закону, тер­мінове звільнення із штрафного ізолятора, дисциплінарного ізолято­ра. Прокурор виходячи з характеру порушень закону може винести мотивовану постанову про дисциплінарне чи адміністративне прова­дження або про порушення кримінальної справи щодо посадових працівників установ і органів виконання покарань.

Формою реагування прокурора на порушення законності є та­кож його подання з вимогами усунення порушень закону, причин цих порушень і умов, що їм сприяють. Посадові особи зобов'язані не пізніше як у місячний термін вжити відповідні заходи до усунення порушень закону, причин та умов, що їм сприяють, і про наслідки повідомити прокурору. Крім того, прокурор може подати письмовий припис у випадку, коли порушення закону має очевидний характер і може завдати істотної шкоди, якщо не буде усунуте. Припис під­лягає негайному виконанню, про що повідомляється прокуророві.

119