Зв'язне мовлення

Діалогічне та розмовне мовлення. Закріпити навички розмовно­го та діалогічного мовлення, набуті дітьми в попередніх групах. Вільно й невимушено спілкуватися з вихователем, дорослими та дітьми, від­повідати на запитання, звертатися із запитаннями, підтримувати роз­мову, діалог, виявляти ініціативу в доборі тем спілкування.

Вести діалог на запропоновані теми: "Розмова з незнайомою люди­ною", "У лікаря", "Запрошуємо на свято", "Запрошення до гри (праці, танцю)", "День народження", "Друзі і товариші", "У незнайомому місті", "Зустріч друзів". "Родинні відносини", "Вихователь і діти".

Активізувати вживання дітьми як на заняттях, так і в повсякденному спілкуванні стандартизованих формул мовленнєвого етикету в ситуаці­ях привітання, знайомства, подяки, вибачення, прохання, прощання, компліменту. Поєднувати словесні форми та немовні засоби виразності (міміка, жести, рухи).

Учити дітей доречно й точно добирати перші репліки діалогу: стан­дартизовані формули привітання, подяки, вибачення тощо; повідом­лення інформації; запит інформації; привернення співрозмовника до чогось (когось); констатація факту; застереження, незгода; висловлення свого позитивного чи негативного ставлення, оцінних суджень; наказ -прохання; коментування. Добирати другу і третю репліки діалогу, роз­гортати діалог. Вміти вести трилог (троє дітей) і полілог (групова бесіда, розмова).

Учити дітей вести невимушену розмову з вихователем, розповідати про минулі події із власного життя, про бачене і пережите із монологіч­ними вставками (у відповідь на запитання складати самостійну розпо­відь з 4-5 речень). Виконувати словесні доручення, звітувати про вико­нане доручення.

Учити дітей брати активну участь у заключній тематичній бесіді на занятті, у відповідях використовувати приказки, образні вирази, віршо­вані тексти, розповіді (описові, сюжетні, міркування, пояснення).

У процесі розвитку розмовного та діалогічного мовлення вирішувати у взаємозв'язку завдання словникової роботи, виховання звукової куль­тури та граматичної правильності мовлення.

Монологічне мовлення. Продовжувати формувати вміння дітей ло­гічно, послідовно, граматично правильно висловлювати свої думки в зв'язній розповіді. Дотримуватися в розповідях відповідної композиції (початок, середина - кульмінація, розв'язка - кінцівка), виявляти твор­чість, вдало використовувати засоби художньої виразності (образні вирази, порівняння, приказки, фразеологічні звороти, епітети, метафо­ри), намагатися зацікавити своєю розповіддю слухачів.

Продовжувати вчити дітей складати розповіді за дидактичними кар­тинами: описові, описово-сюжетні, творчі (про одного героя, від імені героя, про епізоди, що передують подіям, зображеним на картині, чи їхнє продовження, розгортання подій), з власного досвіду (в зв'язку зі змістом картини); складати розповіді за частинами багатопланових кар­тин (самостійно поділяти картину на частини, придумувати до кожної частини назву, складати розповіді за кожною частиною, об'єднувати їх у єдину розповідь за картиною), за серією картин, об'єднаних однією темою; порівняльні розповіді за 2-3 картинами (скажімо, "Збір урожаю в полі (на городі, в саду, на баштані)" чи "Зимові розваги" і "Влітку на річці"). Вміти складати розповіді за планом чи за вказівкою вихователя, продовжувати розпочатий вихователем зразок розповіді.

Учити дітей переказувати зміст знайомих художніх творів без по­передньої бесіди за планом вихователя чи самостійно (повністю, за частинами, докладно, стисло, вибірково), передавати пряму мову, діа­логи, описи; переказувати описові оповідання природничого змісту. Залучати дітей до переказів уперше прослуханих творів на занятті, пе­реказувати від першої особи, від третьої особи.

Учити дітей складати розповіді різного типу за змістом знайомих (чи не знайомих) оповідань: з власного досвіду, за малюнками (які діти малювали попередньо за змістом оповідання), змінити героїв твору, залишити сюжет; змінити сюжет (скажімо, інша пора року чи інше місце дії), залишити героїв; замінити початок чи кінцівку твору.

Продовжувати вчити складати описові розповіді за планом та вказів­кою вихователя: про одну іграшку (предмет, картинку, річ, явище при­роди), порівняльні описові розповіді за деома-трьома предметами (іграшками, картинками, спорідненими явищами природи), творчі опи­сові розповіді-мініатюри, розповіді-етюди на теми природи, розповіді-загадки, комбіновані описово-сюжетні розповіді.

Учити складати сюжетні розповіді з власного досвіду, про одну ігра­шку та за сюжетною ігровою обстановкою (сценарії для театру іграшок) за темою, планом чи вказівкою вихователя; про кумедні епізоди з влас­ного життя. Розвивати письмовий стиль в усному мовленні складанням листів літературним героям, реальним особам.

Учити складати творчі сюжетні розповіді: на тему та за опорними словами; продовження початку розповіді (чи казки) вихователя, початку розповіді (чи казки) до кінцівки вихователя; на тему та за планом вихо­вателя, на самостійно вибрану дітьми тему та за самостійно складеним планом; розповіді-нісенітниці; складати для розповідей за однією темою різні варіанти початків, кінцівок. Залучати дітей до складання розпові-дей-роздумів (міркування) за відповідною структурою: основна думка (чітко означена); докази, що її підтверджують чи спростовують; виснов­ки, узагальнення, що випливають з доказів.

Продовжувати розвивати пояснювальне мовлення, складати розпо-віді-пояснення про різні види діяльності як за зразком, так і за вказівкою вихователя.

Розвивати плануючу та регулюючу функції мовлення, вчити склада­ти розповіді-інструкції щодо майбутньої діяльності.

Учити помічати неточності, алогічність у змісті розповідей однолітків, аналізувати записані раніше розповіді щодо їхнього змісту, послідовно­сті думок, наявності мовних помилок та огріхів.

Базисна характеристика мовленнєвого розвитку та спілкування дітей

За умов правильного мовленнєвого розвитку та відсутності органіч­них недоліків органів мовного апарату звукова культура мовлення ди­тини 7 років досягає досить високого рівня розвитку. Дитина абсолютно правильно і чітко вимовляє всі звуки рідної мови ізольовано, в звуко­сполученнях, словах та фразах відповідно до норм літературної вимо­ви. У неї добре розвинений фонематичний слух, вона диференціює близькі і схожі фонеми в словах, легко помічає і виправляє допущені помилки звуковимови, порушення наголосу, діалектизми та говірки. Відповідно до ситуації' регулює силу голосу (голосно, тихо, помірно, пошепки) та темп мовлення (швидко, помірно, повільно). У дитини змі­шаний (діафрагмально-нижньореберний) тип мовного дихання, плечі опущені, вона дотримується пауз, логічних наголосів, інтонаційних за­собів виразності. Доречно користується питальною, розповідною та окличною інтонацією. Обмежено використовує паралінгвістичні засоби виразності (рухи, жести, покази).

До 7 років завершується процес фонематичного розвитку дитини, формуються досить тонкі диференційовані звукові образи слів і окре­мих звуків. З'являється усвідомлення звукового складу рідної мови.

Розвиток усвідомлення звукової сторони рідної мови є центральним якісним новоутворенням психічного розвитку дитини в дошкільному віці Діти оволодівають прийомами звукового та складового аналізу слів як за схемою звукового аналізу, так і без неї Розрізняють і виділяють го­лосні, приголосні звуки, тверді й м'які приголосні; визначають кількість слів у реченні, складів та звуків у слові, наголошений склад. Дитина повністю готова до навчання грамоти (читання і письма).

Орієнтування дитини в звуковій системі рідної мови становить міцну основу для засвоєння дітьми граматичної будови мови, дозволяє дитині орієнтуватися в складних співвідношеннях граматичних форм, за якими стоять відносини одних звукових форм до інших.

До 7 років завершується засвоєння дитиною морфологічної системи української мови: дитина засвоює всі граматичні категорії: рід, число, відмінкові закінчення; типи відмін і дієвідмін. Відбувається розмежуван­ня окремих граматичних форм за відмінами, дієвідмінами, особами, які раніше дитина змішувала і допускала помилки; засвоюються всі пооди­нокі граматичні форми.

Дитина засвоює синтаксичну структуру рідної мови. В мовленні ди­тини наявні всі типи речень, як простих, так і складних, трапляються всі види сполучників і сполучних слів. На прохання дорослого вона вміє скласти потрібне речення (наказове, розповідне, окличне, з однорідни­ми членами, з прямою мовою, з вставними словами). В одному реченні може налічуватися до 18 слів.

Дитина надзвичайно легко створює нові слова (всі частини мови) за допомогою суфіксів, префіксів, двох слів, споріднені однокоре-неві слова тощо, виявляє ініціативу в словотворчих іграх. За словами О. М. Гвоздєва, рівень оволодіння рідною мовою, якого дитина досягає до шкільного віку, є досить високим. Вона оволодіває на цей час усією складною системою граматики, навіть найтоншими закономірностями морфологічного й синтаксичного ладу, поодинокими граматичними формами так, що мова, яку дитина засвоює, дійсно стає для неї рідною, знаряддям мислення і спілкування

Словник дитини збагачується до 5000 слів, у ньому наявні всі части­ни мови. Дитина оперує узагальнюючими словами різного порядку, абстрактними поняттями, словами іншомовного походження, складними словами (різної структури), стійкими загальновживаними словосполу­ченнями. Розуміє і розрізняє близькі за значенням слова та переносне значення слова, розуміє і добирає слова синоніми, антоніми, омоніми; епітети, метафори, багатозначні слова тощо.

Мовлення дітей набуває образності. Дитина доречно вживає образні вирази, фразеологічні звороти, знає прислів'я, приказки, утішки, загад­ки, скоромовки. Володіє формулами мовленнєвого етикету відповідно до ситуацій (привітання, прощання, знайомство, вибачення, подяка, прохання, зустріч, комплімент), формами звертання до дорослих і дітей.

За кількісною та якісною характеристикою словник дитини досягає такого рівня, що вона може вільно спілкуватися з дорослими і дітьми, підтримувати розмову на будь-яку тему в межах розуміння дитини. Во­на доречно й точно добирає синонімічні відтінки слів, слова, в яких від­бито диференційований підхід до позначення предмета (зимовий, вес­няний,осінній одяг; повітряний, водний транспорт), професійної належ­ності. Повністю зникає словотворення.

На сьомому році життя мовлення дитини стає більш складним у структурному відношенні, більш розгорнутим, логічним і послідовним. Дитина засвоює як діалогічну, так і монологічну форми мовлення. Віль­но, невимушено вступає в розмову з дітьми, дорослими (як знайомими, так і не знайомими), підтримує запропонований діалог відповідно до теми; не втручається в розмову інших; будує стимульований, запропо­нований діалог відповідно до ситуації (групове мовлення), відповідає на запитання, звернені до неї, за змістом картин, художніх творів. Відповіді на запитання розгорнуті, з монологічними вставками. Діти виконують словесні доручення, звітують про виконання, передають діалог попере­днього спілкування, що виник у процесі виконання доручення.

До 7 років діти оволодівають контекстним мовленням, різними типа­ми монологічного мовлення: мовлення-ловідомлення, розповідь-опис, розповідь-роздум, розповідь-пояснення. Діти самостійно складають описові розповіді про предмети, іграшки, картинки, явища природи, розповіді з власного досвіду, творчі розповіді на тему, за планом вихователя, на самостійно вибрану тему та за самостійно складеним планом.

Уміють домислювати події, відсутні на картині, поділяти на логічно завершені частини сюжетну картину, художній текст, придумують до частин назву; об'єднують в одну розповідь кілька сюжетів (розповіді за серією картин, порівняльні розповіді), складають казки, загадки, нісеніт­ниці, розповіді про смішні епізоди.

Переказують казки і художні оповідання за вказівкою вихователя, самостійно розповідають знайомі казки, передають сюжети мультфіль­мів, телепередач.

Уміють пояснити хід наступної гри, майбутній сюжет малюнка, кон­струкції, аплікації, якогось виробу, як пройти до якоїсь знайомої їм уста­нови тощо.

Наприкінці дошкільного віку в дітей формується нова інтелектуальна функція мовлення, яка планує і регулює практичні дії дитини. Результа­ти мовленнєвого розвитку дитини в дошкільні роки дають можливість їй легко засвоювати програму навчання в школі. Різні сторони мовлення дитини вдосконалюються упродовж її шкільного навчання.

ХУДОЖНЬО-МОВЛЕННЄВА ДІЯЛЬНІСТЬ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

А в тій книжці малюночки,

А в тій книжці співаночки,

І наука, і забава,

Бо та книжечка цікава...

М. Підгірянка