Зв'язне мовлення

Діалогічне та розмовне мовлення. Виявляти ініціативу у спілку­ванні з дорослими, звертатися з різного типу запитаннями (Чому? Як? Навіщо? Для чого? Як ви гадаєте? А як на ваш погляд?). Підтримувати розмову, запропоновану дорослими. Вміти вести діалог на запропоно­вані теми: "У транспорті", "У бібліотеці", "Запрошення", "Привітання", "Зустрічі на вулиці", "Новачок в групі".

Вміти починати розмову (знаходити першу репліку діалогу), вико­ристовуючи вставні слова та речення: чуєте (чуєш), дивіться (дивись), бачите (бач), прошу вас (тебе), даруйте, перепрошую, глянь (глянь­те), кажуть, по-мое му, я думаю, я гадаю, уявіть собі. Своєчасно від­повідати на першу репліку, використовуючи стверджувальні слова-речення (так, так-так, саме так, авжеж, атож, еге, еге ж, аякже); заперечні слова-речзння (Ні! Ой, ні! Ні в якому разі! Не можу. Не вийде).

Формувати вміння вести розпитування ("Розпитай Незнайка, що він любить"). Уникати грубих, зневажливих слів. Засвоїти ласкаво-лагідні форми звертання (Катрусю, Іванку, Михайлику, Оксаночко). Будувати різні форми діалогу між двома-чотирма дітьми на пропозицію виховате­ля як на заняттях, так і в повсякденному житті.

Вчити дітей виявляти ініціативу в розмові з незнайомими дорослими та дітьми (форми звертання, перші репліки).

Монологічне мовлення. Вчити дітей логічно і послідовно будувати розповідь, без повторів, пауз, жестів (розвивати контекстне мовлення). Виділяти в розповіді початок, середину, кінцівку. Придумувати назву до розповіді. Вчити дітей у всіх видах розповідей вживати образні худож­ньо-поетичні вирази, приказки, фразеологічні звороти, звертання, вигу­ки, вставні слова, пряму мову (діалогічні єдності).

Учити дітей будувати описові розповіді за планом вихователя за змістом сюжетних картин, ігрових ситуацій, про іграшки, предмети, речі, предметні картинки, дії дітей, дотримуючись послідовної структури описової розповіді, складати описові загадки про іграшки, тварин, овочі, фрукти.

Складати сюжетні розповіді за змістом дидактичних картин за зраз­ком та планом (друге півріччя) вихователя: придумувати свою назву до картин, розповідати про події, які передували зображеному на картині, та ті, які могли б відбутися з героями після зображеного на картині; складати розповіді за частинами картини (за вказівкою вихователя), об'єднуючи окремі розповіді в єдину цілу розповідь (колективна розпо­відь); розповіді в зв'язку зі змістом картини, за сюжетом картини з влас­ного досвіду: поєднання описової і сюжетної розповіді за змістом карти­ни; розповіді за серією картин з одним сюжетом, що розвивається.

Вчити складати розповіді з власного досвіду про спогади дитинства, ви­хідний день, літній та зимовий відпочинок, дитячі ранки та свята, діяльність дітей за зразком та планом вихователя на запропоновану тему.

Складати сюжетні творчі розповіді за зразком та планом вихователя на запропоновану тему: за опорними словами, за однією іграшкою та сюжетною ігровою обстановкою, продовження розповіді (казки), розпо­чатої вихователем.

Учити переказувати оповідання та казки близько до тексту: за пла­ном вихователя, самостійно, продовжувати переказ інших дітей; емо­ційно передавати діалоги героїв твору, емоційне забарвлення мовлення дійових осіб, використовувати авторські, текстові образні вирази, порі­вняння, метафори, примовки, звертання, вигуки, частки; виявляти творчу імпровізацію за текстом

Розвивати оцінювальне (розповіді-оцінки) та пояснювальне мовлен­ня (пояснення майбутньої гри, будови, малюнка, орієнтації на вулиці), стимулювати розповіді-міркування на різні теми (Чому падає листя з дерев? Чому ведмідь взимку спить? Чому деякі люди працюють вночі?).

Вчити дітей контролювати та оцінювати послідовність викладу думок у розповіді, відповідність розповіді попередньому плану, запропонова­ній темі, опорним словам прослуховуванням записаних розповідей.

Базисна характеристика мовленнєвого розвитку та спілкування дітей

До 6 років у дітей зміцнюються м'язи мовного апарату, дитина може вже правильно вимовляти всі звуки (як голосні, так і приголосні) рідної мови. Регулює силу голосу: в спілкуванні з однолітками користується помірною силою голосу, за вказівкою вихователя знижує чи підвищує голос залежно від ситуації. Встановлюється переважно помірний темп мовлення (хоч у розповідях та переказах темп може уповільнюватися чи прискорюватися). Дитина знає і промовляє в різному темпі скоро­мовки. Користується питальною та окличною інтонацією, з допомогою виражальних засобів передає різні емоційні стани людини (сум, гнів, радість, здивування тощо).

Діти оволодівають змішаним типом мовного дихання, збільшується тривалість видиху (до 4-6 секунд), оволодівають наголосом як у сло­вах, так і фразовим та логічним.

Натомість у них ще спостерігаються окремі випадки неточності у ви­мові важких звуків "р, ш, ж, ч, г" та звукосполучень "щ, дж, дз". Мо­жуть бути порушення звуковимови внаслідок органічних порушень мов­ного апарату, інколи у зв'язку із зміною молочних зубів на постійні в дітей з'являються міжзубні шиплячі ("ш" замість "сь", "з - ць", "ж -зь"), пом'якшена вимова інших приголосних звуків. Спостерігаються неточності у вимові важких багатоскладових слів зі збігом приголосних. У дитини 6 років звукова культура мовлення сформована на зразок дорослої людини.

Оволодівають прийомами звукового аналізу слів: визначають кіль­кість слів у реченні, кількість звуків у слові, місце звука в слові (перший, другий... останній), виділяють голосні та приголосні звуки, користують­ся схемою звукового аналізу слів. Поділяють слова на склади, виділя­ють наголошений склад.

У словнику дітей налічується 3,5 - 4 тисячі слів. Дитина вживає в ак­тивному мовленні всі частини мови. Помітно збільшується кількість абстрактних понять, які характеризують взаємовідносини між людьми, морально-етичні поняття (чемність, хоробрість, увічливість, дружба, гостинність), узагальнених понять (речі, тваринний світ, рослинний світ, транспорт, засоби пересування).

Діти легко добирають антоніми, синоніми, з легкістю та інтересом ви­конують різні вправи зі словами (добирають до предмета його ознаки, властивості, якості, дії і, навпаки, за ознаками, якостями впізнають пред­мет). Починають розуміти і правильно пояснювати слова-омоніми, пе­реносне значення слів. Користуються образними виразами, порівнян­нями. Знають прислів'я, приказки, фразеологізми, вживають їх у нестимульованому мовленні. Діти оволодівають граматичними категоріями рідної мови, переважно правильно вживають відмінкові закінчення, уз­годжують прикметники, дієприкметники, числівники з іменником в роді, відмінку та числі. Правильно користуються кличною формою іменників. Надзвичайно легко утворюють за вказівкою вихователя нові слова (іменники, дієслова, прикметники) за допомогою суфіксів, префіксів, складні слова; ініціативні щодо мовних ігор на словотворення.

У мовленні користуються різними типами речень, як простими, так і складними зі сполучниками та сполучними словами, з однорідними членами, прямою мовою. (В одному складному реченні налічується до 10-15 слів). На пропозицію вихователя складають окличні, питальні, розповідні, безособові речення, речення з вставними словами. Дають оцінку правильності мовлення, помічають і виправляють граматичні помилки в мовленні товаришів, своєму власному та дорослих.

Водночас мовлення дітей 6 років ще не позбавлене граматичних по­милок, трапляються помилки у відмінкових закінченнях (важкі форми з чергуванням приголосних), вживанні невідмінюваних іменників, слів, що мають лише одне число (множину чи однину), у відмінюванні деяких займенників, числівників; порушення порядку слів у реченні.

Діти 6 років виявляють ініціативу в спілкуванні а дорослими, зверта­ються до них з різного типу запитаннями. Будують діалог у стимульова­ному мовленні на запропоновані теми. Використовують звертання, вставні слова в першій репліці діалогу та частки (стверджувальні, запе­речні) в другій репліці діалогу. Використовують без нагадування ввічливі слова та форми мовного этикету відповідно до ситуації спілкуван­ня. Підтримують розмову, що виникла між 3-5 дітьми.

Оволодівають навичками зв'язного мовлення: складають описові розповіді різного типу відповідно до композиційної структури, контаміновані (сюжетно-описові), сюжетні розповіді за картинами, з власного досвіду за зразком та планом вихователя. Без допомоги дорослого вміють самостійно передати зміст знайомої казки, мультфільму, виста­ви; розповісти про події, свідком яких були, що трапилося по дорозі, на відпочинку, в транспорті, про що дітям читали вдома.

За зразком та планом вихователя дитина складає творчі розповіді, про­довжує розповідь, розпочату вихователем, об'єднує опорні слова в творчу розповідь, об'єднує в розповідь сюжетну ігрову обстановку; складає коро­тенькі розповіді-міркування, розповіді-пояснення. Переказує знайомі художні тексти різної складності і композиції за планом вихователя та за частинами. Оцінює прослухані розповіді, записані на магнітофон.

Підготовча до школи група (сьомий рік життя)