Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Витоки програма.doc
Скачиваний:
7
Добавлен:
17.11.2019
Размер:
624.64 Кб
Скачать

Міністерство освіти України Інститут змісту і методів навчання

ВИТОКИ МОВЛЕННЄВОГО

РОЗВИТКУ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

Програма

та методичні рекомендації

ББК 74.102.

В54

УДК 372.2(07)

Програма та методичні рекомендації для вихователів дошкільних закладів освіти.

Укладач

А.М. Богуш, д-р пед.. наук, проф., акад. АПН України

Рецензенти:

І.О. Луценко, канд.. пед.. наук, ст.. викладач кафедри дошкільної педагогіки УДПУ ім. Драгоманова;

О.М. Ковмір, методист рай методкабінету, м.Київ

Відповідальний за випуск

В.А. Сербіна, методист відділу дошкільного виховання інституту змісту і методів навчання Міністерство освіти України

В 4305000000 – 005 Без оголош.

217 - 99 * А.М. Богуш, укладання, 1999.

* Р.М. Кучинська, комп’ютерне

1ISBN 5-7760-0618-X оформлення обкладинки,1999

Мовленнєва діяльність дітей у дошкільному закладі

Мова рідна, слово рідне,

Хто вас забуває,

Той у грудях не серденько,

Тільки камінь має...

У тій мові ми співали,

В ній казки казали,

У тій мові нам минувшість

Нашу відкривали .

С. Воробкевич

Найголовнішою ознакою держави та нації є її рідна мова. Рівень розвитку рідної мови відображає рівень духовного розвитку нації, її культу­ри. Рідна мова - невід'ємна частка батьківщини кожної людини, її Вітчизни, це «голос свого народу й чарівний інструмент, на звуки якого відгукуються найтонші струни людської душі» (Б. Антоненко-Давидович). Рідна мова - це перше слово, почуте з материнських вуст, це перша колискова пісня, яку чує немовля над колискою, це «затишок батьків­ської хати, веселий гомін дитячого товариства».

К. Д. Ушинський назвав рідну мову «цвітом духовного життя нації», порівняв її з квіткою, яка «ніколи не в'яне і вічно розвивається». У мові, за словами К. Д. Ушинcькoro, одухотворюється ввесь народ і вся його батьківщина; в ній "перетворюється силою народного духу на думку, на картину н звук небо вітчизна, її фізичні явища, її клімат, її поля, гори й долини, її ліси й річки, ії бурі й грози - ввесь той глибокий,сповнений думки й почуття голос рідної природи, який,промовляє так гучно в лю­бові людини до її іноді суворої батьківщини, який висловлюється так яскраво в рідній пісні, в рідних мелодіях, у вустах народних поетів" (19,123).

К. Д. Ушинський дійшов висновку, що людина, позбавлена з дитин­ства рідної мови, назавжди залишається неповноцінним членом суспі­льства, ніколи не зрозуміє свій народ, залишається людиною без Вітчи­зни, яку 6 маску патріотизму не надягла пізніше. Кожний народ і його мова глибоко індивідуальні, своєрідні, неповторні. Мова - це найкраща характеристика народу, за характером мови можна говорити про психо­логію народу, його світогляд і менталітет. Люди добровільно не відмов­ляються від своєї мови (О. О. Потебня), натомість кожний педагог, кож­ний вихователь, за словами І.Франка, повинен знайти "тайники зв'язку людської психіки з ...органічними системами звуків, що називаємо рід­ною мовою" (20, 215).

Любов до слова рідної мови пронизує педагогічні праці В. О Сухомлинського. Рідна мова, на його погляд, - це безцінне духовне багат­ство, в якому народ живе, передає з покоління б покоління свою муд­рість і славу, культуру і традиції Він образно називає рідну мову "невмирущим джерелом", з якого дитина черпає перші уявлення про навколишнє, про свою батьківщину, про своє село і місто, про весь край, а слово рідної мови порівнює з неповторним ароматом квітки.

Опанування рідної мови, рідного слова починається з раннього ди­тинства в сім'ї, серед близьких і рідних дитині людей, а вдосконалення її триває у дошкільних закладах, школі і впродовж усього життя

Отже, рідна мова є загальною основою навчання і виховання дітей у дитячому садку. Оволодіння рідною мовою як засобом пізнання і спо­собом специфічно людського спілкування с найбільш вагомим досяг­ненням дошкільного дитинства. Адже психофізіологами доведено, що саме дошкільний вік (до 6—7 років) є найбільш сприятливим для оволо­діння рідною мовою. До 5 років дитина засвоює звукову систему рідної мови й усвідомлює звуковий склад слова (Д. Б Ельконін), до 4,5 років заселює відмінкові закінчення та основи: граматичні форми (О. М. Гвоздєв), з 5 років оволодіває монологічним мовленням (С. Л Рубінштейн). Якщо ж дитина з якихось причин буде ізольована від повноцінного мов­леннєвого спілкування в дошкільні роки, це негативно позначиться на її подальшому і розумовому, і мовному розвитку.

Кінцевою метою опанування рідною мовою в дошкільному віці є за­своєння її літературних норм і культури мовлення, культури спілкування рідною мовою.

Культура мовлення - це вміння правильно говорити (й писати), добирати мовно-виражальні засоби відповідно до мети та ситуації спілкування, це система вимог стосовно вживання мови в мовленнєвій діяльності

Культура рідної мови має як соціальне, так і національне значення: вона забезпечує високий рівень мовленнєвого спілкування, облагоро­джує стосунки між людьми, сприяє підвищенню загальної культури осо­бистості та суспільства загалом; через культуру мовлення відбувається культивування самої мови, її вдосконалення.

Культура мовлення проявляється в таких його характеристиках: пра­вильність, нормативність, адекватність, логічність, різноманітність, ес­тетичність, чистота, доречність.

Правильність мовлення - відповідність усталеним у літературній мові законам, правилам та нормам Нормативність - дотримання пра­вил усного й писемного мовлення: лексичних (значення слів, семанти­чні відтінки слів, сполучуваність слів), граматичних (рід, число, відмі­нок), орфоепічних (правильна вимова)

Адекватність мовлення - це точність вираження думок, почуттів, ясність, зрозумілість мовлення, точне мовлення - якщо вжиті слова відповідають їх усталеним мовним значенням.

Логічність мовлення - це поєднання мислення, мови і мовлення, це ступінь поєднання слів у реченні за законами розумової (мислительної) діяльності. Це відповідність смислових зв'язків і відношень одиниць мови в мовленні зв'язкам і відношенням предметів і явищ у реальній дійсності.

Різноманітність (багатство) мовлення - це вираження однієї і тієї са­мої думки, одного й того самого граматичного значення різними спо­собами і засобами.

Естетичність мовлення - це естетична привабливість мовлення, вдале використання естетичних потенцій мови (тон, темп, звучність), наявність образних висловів, приказок, доречних фразеологічних зво­ротів, цитат; поєднання вербальних та невербальних (жести, міміка, рухи, поза) засобів спілкування.

Чистота мовлення - це відсутність у ньому нелітературних еле­ментів: у орфоепії - правильна літературно-нормативна вимова, відсут­ність інтерферентних явищ (акценту, змішувань); у словнику - відсут­ність діалектизмів, слів-паразитів тощо; а інтонації - відсутність бру­тальних, лайливих, лицемірних ноток, відповідність інтонації змістові та експресії висловлювання.

Доречність мовлення поєднує в собі точність, логічність, виразність, чистоту, відповідає ситуації спілкування,

організовує мовлення відпові­дно до мети висловлювання (Н. Бабич).

Культура мовлення формується, розвивається і проявляється в про­цесі спілкування в мовленнєвій діяльності. Культурі рідного мовлення потрібно вчити з дитинства в процесі навчально-мовленнєвої діяльності.

Навчально - мовленнєва діяльність дітей дошкільного віку охоплює рі­зні види говоріння (розповідання, бесіда, діалогізування, міркування, повідомлення тощо) та слухання, які реалізуються на спеціально орга­нізованих заняттях з розвитку мовлення.