Звукова культура мовлення

Удосконалювати вимову приголосних звуків (б, п, м, в, д, т, г, к, х, з, ц, с, ф), як твердих, так і м'яких, у різних позиціях: буханець, біб, кобза, цап, лампа, лямка, лялька, чапля, цяцька.

Закріплювати вимову шиплячих звуків (ж, ч, ш) у різних позиціях: жити, ніж, жінка, жаба, жук, піч, човен, часник, причіпок, шапка, шиш­ка, книш, смаженя.

Вчити твердо вимовляти звукосполучення "(шч) - щ": щука, ща­вель, кущ; правильно артикулювати та вимовляти звуки (р) та (р') у різних позиціях: рука, рясно, рис, щур, річка, юрба, сир, буряк; вибу­ховий звук (г): гринджоли, ангіна, вагон, хурдига, дзвінко вимовляти звук (б) у кінці слів (в українській мові він ніколи не оглушається): дуб, зуб, клуб, біб.

Стежити за твердою вимовою шиплячих звуків (ніж, чому, чисто, ку­рча, біжить), напівпом'якшеною перед "і" (шість, жінка) та пом'як­шеною вимовою подвоєних шиплячих в іменниках середнього (клоччя, збіжжя) та жіночого роду (ніччю, подорожжю).

Продовжувати розвивати м'язи мовного апарату: рухомість язика (вміння робити язик широким і вузьким, утримувати широкий язик за нижніми зубами, відсувати назад тощо), рухливість губ (уміння витягу­вати їх уперед, заокруглювати, розтягувати в посмішку), вміння утриму­вати нижню щелепу в певному положенні. Розвивати змішаний тип мо­вного дихання (діафрагмально-нижньореберне: нижні ребра відходять у сторону, діафрагма опускається, плечі не піднімаються). Вчити пра­вильно дихати, робити вдих через ніс, плавний, вільний, подовжений видих (довжина видиху дорівнює фразі з 3-5 слів, тривалість паузи -рахунок: один, два).

Привчати дітей говорити без напруження, регулювати силу голосу залежно від ситуації: нормально, голосно, тихо, пошепки.

Домагатися нормального темпу мовлення, говорити помірно, чітко, не поспішаючи. Для розвитку темпу мовлення і закріплення звуковимо ви використовувати скоромовки (Очищі у вовчиці - наче блискавиці. Лис у лісі заховався, ліс лиса схопив).

Продовжувати розвивати інтонаційну виразність мовлення (дикцію, тембр, мелодику, фразовий і логічний наголоси).

Залучати дітей до звукового аналізу слів, визначати перший і остан­ній звуки в слові, інтонаційно виділяти потрібний звук у слові (рррак, мишшшка, гггуска) у вправах, іграх, художніх текстах.

Знати, що слова складаються зі звуків, слова звучать по-різному, звуки вимовляються в певній послідовності, слова є короткі і довгі, при­думувати слова з відповідним звуком. Закріпити поняття "слово", "звук".

Граматична правильність мовлення

Закріплювати узгодження дітьми слів у реченні в роді, числі та від­мінку, правильне вживання граматичних форм.

Учити дітей утворювати нові форми іменників, що позначають про­фесію людини (чи її діяльність), від іменників (шахта - шахтар, пошта -поштар, ліс - лісник, меблі - мебляр, кобза - кобзар, таксі - так­сист), від дієслів (лікувати - лікар, відвідувати - відвідувач, водити -водій, писати - писар, письменник, виховувати - вихователь, учити -учитель), від іменників чоловічого роду утворювати іменники жіночого роду (письменник - письменниця, вчитель - вчителька, лікар - лікар­ка, льотчик - льотчиця, продавець - продавщиця, провідник - провід­ниця, кравець - кравчиха).

Вживати іменники, що позначають назву істот без вказівки на стать (спільного роду): кит, крокодил, шпак, сом, метелик (чол. р); сорока, гусінь, куниця (жін. р.); назви тварин, які позначаються різними словами залежно від статевої та вікової приналежності: кабан - свиня, порося; бик (віл) - корова - теля; кінь - кобила - лоша; цап - коза - козеня; баран - вівця - ягня.

Утворювати іменники з суфіксом "-к(о)" (невмійко, забудько, крутій­ко, хвалько), назви приміщень із суфіксом "-альн(я)" (спальня, вми­вальня, роздягальня, їдальня, купальня, вітальня), посуду із суфіксом "-иц(я)" (хлібниця, цукорниця, серветниця, салатниця, сільниця, цу­керниця).

Правильно вживати граматичні форми іменників, які змінюють місце наголосу при зміні числа (пісок - піски, масло - масла, рука - руки, ляль­ка -ляльки), назв різних видів взуття (туфлі - туфля, кеди - кед, сандалі -сандаля, капці - капець, босоніжки - босоніжок, чоботи - чобіт).

Правильно вживати кличну форму іменників з чергуванням приголо­сних в основі (зайче, вовче), в іменах по батькові (Олено Петрівно, Іеоре Семеновичу), невідмінювані іменники (кашне, депо, шосе, таксі).

Вчити утворювати дієслова від іменників (вихователь - виховувати, водій - водити), від прикметників (білий — біліє, синій - синіє, темний -темніє, радісний - радіє), за допомогою префіксів "пере-" (їхати - пе­реїхати, йти - перейти, нести - перенести), "об-, обі-, о-" (йти -обійти, їхати - об'їхати, летіти - облетіти, в'язати - обв'язати, писати - описати), "poз-" (бити - розбити, казати - розказати), "-к-" (ойкати, тикати, гейкати, нікати).

Правильно вживати форми дієслів "дути, м'яти" в теперішньому часі в наказовому способі (дути - дму - дмеш - дми; жати - жну -жнеш - жни; м'яти - мну - мнеш - мни), дієслова умовного способу з часткою "би (б)" (поїв би, заспівав би, намалювала б), безособові дієслова (не спиться, не лежиться, не сидиться).

Змінювати дієслова в часі (гуляємо, гуляли, гулятимемо, будемо гуляти), за особами та числами (я мию, ти миєш, він миє, ми миємо, вони миють).

Правильно вживати наказовий спосіб дієслів у 2-й особі однини (не чіпай, знай, вір, ріж, плач, сядь, злізь, дозволь), у 1-й особі множини (вірмо, сядьмо, злізьмо, станьмо; везімо, кажімо, зробімо, тягнімо, увімкнімо).

Утворювати дієслова від звуконаслідувальних слів: гав - гавкати, кря - крякати, му - мукати, ках - кахикати, ку-ку-рі-ку - кукурікати, тьох - тьохкати.

Закріплювати вміння узгоджувати прикметники з іменниками в роді, числі та відмінку (свіжий хліб, свіже молоко, свіжа ягода; тепла шапка, теплої шапки, в теплій шапці).

Вчити утворювати ступені порівняння прикметників зі словами "багато, набагато, куди, трохи" (багато ширший, набагато менший, куди кращий, трохи вищий), утворювати прикметники з часткою "не" (веселий - невеселий, великий - невеликий, смачний - несмачний, ви­сокий - невисокий); складні прикметники (рудий-рудий, синій-синій, ве~ ликий-превеликий, смачний-пресмачний).

Узгоджувати кількісні та порядкові числівники з іменниками (дві кач­ки, двоє каченят, два м'ячі; четверта дівчинка, перша хвиля, одна машина, третя гуска), збірні числівники: троє, четверо, п'ятеро, обоє, обидва (четверо хлопців, двоє хлоп'яток, обидві дівчинки); кількісні займенники "скільки, стільки, котрий" (Котра година? Скіль­кох зайчиків не стало? На скількох стільчиках? Скількома ложками?).

Правильно вживати відмінкові форми займенника "чий" (чийого, чи­йому, чиїм), неозначених займенників "якийсь, чийсь, хтось, щось, кимось, чимось" (якихось, чиїмось, кимсь), займенника "кожний" (кожному, кожних, кожного)

Формувати корекційні навички, чуття мови.

Учити дітей будувати різні типи складних речень: складносурядні зі сполучниками "проте, однак, зате" (Взимку холодно, зате можна ката­тися на санях. Я вже одужав, однак лікар радить не виходити на вули­цю); складнопідрядні з сполучниками "звідки, що, де, якби" (Я б теж навчився ходити на лижах, якби вони в мене були).

Зв 'язне мовлення

Діалогічне та розмовне мовлення. Вчити дітей вступати з дорос­лими в невимушену розмову та будувати діалог з допомогою дорослих у тематичних ситуаціях: "Знайомство", "У колі друзів", У колі сім'ї", У дитя­чому садку", "Ранок", "Вечір", "В їдальні", "У крамниці", "В аптеці", "Запро­шуємо до гри". Вчити використовувати різні форми мовленнєвого ети­кету, які є типовими для цих стандартизованих ситуацій, розгортати діалог з допомогою мовленнєвих штампів (Так, мені це до вподоби. А тобі? Я хочу грати. А іграшки в тебе'«? Якщо тобі не важко»...).

Самостійно вступати в невимушену розмову з іншими дітьми, під­тримувати запропоновану тему розмови, звертатись із запитаннями до інших, відповідати на запитання інших дітей. Уміти вести колективний діалог (троє - п'ятеро дітей) як у невимушеній розмові, так і під час ор­ганізованих занять, застосовуючи засоби інтонаційної виразності У тактовній формі виявляти незгоду, відмову.

Монологічне мовлення. Вчити дітей складати описові розповіді про іграшки та предмети за зразком вихователя (1. Назва предмета чи іг­рашки). 2, Ознаки. 3. Властивості. 4. Будова. 5. Дії предмета чи дії з ним. 6. Оцінка цього предмета, ставлення дитини до нього), описові розповіді за змістом сюжетних картин (спільно з вихователем, вихова­тель починає, дитина продовжує, вихователь описує одне кошеня, а дитина інше), сюжетні розповіді за змістом знайомих дидактичних картин за зразком вихователя.

Прилучати дітей до складання розповідей на основі сюжетів дидак­тичних картин, розповідей про свою діяльність за зразком вихователя ("Як ми святкували (чи прикрашали) ялинку", 'Мій вихідний день", "Як ми готували подарунки мамам"). Учити розуміти композиційну структу­ру розповіді (початок, середина, кінцівка), ознайомити з різними мовни­ми формами початку розповіді (одного разу, якось, це було так, це було в неділю, влітку).

Переказувати добре знайомі дітям художні твори та казки, дотриму­ючись інтонаційних засобів виразності, використовуючи пряму мову

Продовжувати розвивати пояснювальне мовлення (спочатку поясни, як ти будеш...), спонукати дітей до міркування (Як ти гадаєш, чому так трапилося?).

Базисна характеристика мовленнєвого розвитку та спілкування дітей

Діти п'яти років оволодівають правильною вимовою всіх звуків рідної мови, в тому числі шиплячими і звуком "р", хоча ще спостерігається деяка нестійкість у вимові шиплячих та звука "р". Тип мовного дихан­ня - змішаний. Диференціюють близькі фонеми, добре розвинений фонематичний слух. Темп мовлення нормалізується, регулюють силу голосу відповідно до ситуації

Виділяють із тексту слова з потрібним звуком, у слові виділяють перший і останній звуки, інтонаційно промовляють звук у слові, доби­рають слова з потрібним звуком; диференціюють поняття "звук", "слово".

Словник дитини становить 2200—2500 слів. Діти п'яти років характе­ризуються надзвичайною мовленнєвою активністю, балакучістю, допи­тливістю, яка виступає у нескінченних запитаннях: "Чому?" (за хвилину до 15-20 запитань). За це їх називають "чомучками". В словнику наявні всі частини мови (іменники, прикметники, дієслова, дієприкметники, дієприслівники, прислівники, числівники, займенники, частки, вигуки). Протягом п'ятого року виявляється "розквіт" словотворення, дитина створює нові слова від усіх частин мови (вагонята, кущата, левіки, цухла, чийна, повзук, намолочився), на кінець року воно поступово згасає.

В активному словнику є узагальнюючі слова, абстрактні поняття (радість, чемність, хоробрість), дитина правильно використовує багато­значні слова. Легко добирає синоніми, антоніми, класифікує предмети за ознаками, властивостями. Недостатньо розуміє переносне значення слів.

У мовленні користується образними виразами (кіт-воркіт, маки-маківочки). Знає прислів'я, загадки, скоромовки, приказки, використовує фразеологічні звороти відповідно до ситуації, звуконаслідувальні слова. Вживає форми словесної ввічливості, мовленнєвого етикету в ситуаціях вітання, прощавання, знайомства, подяки, вибачення, прохання без нагадування вихователя.

Завершується засвоєння граматичних форм, відмінкових закінчень, хоч у мовленні ще спостерігаються граматичні помилки, особливо при чергуванні приголосних. Діти легко утворюють нові граматичні форми з допомогою суфіксів, префіксів, від інших частин мови; виявляють ініціа­тиву щодо мовних ігор з дорослим ("нові слова"). Легко утворюють форми однини і множини (але допускають помилки в іменниках спільно­го роду).

Засвоюють рід іменників, кличну форму у зверненні як до дітей, так і до дорослих, наказовий спосіб дієслів. Будують речення різного типу: прості, складносурядні та складнопідрядні зі сполучниками, сполучними словами, прямою мовою.

Самостійно вступають у розмову з іншими дітьми, дорослими, під­тримують діалог у межах ситуації, ведуть організований (стимульова­ний) діалог на запропоновану тему, груповий діалог (бесіду). Відпові­дають реченнями на запитання за змістом картини, художнього тексту.

Вміють складати розповіді за зразком вихователя: описові, сюжетні, з власного досвіду. Переказують знайомі оповідання і казки. Знають напам'ять вірші, забавлянки, пісні.

Старша група (шостий рік життя)

Активізувати, уточнювати та збагачувати словник дітей словами від­повідно до тематики словникової роботи попередньої групи та в межах нових тем: "Взаємини між людьми", "Гостинність", "Доброзичливі сусіди", "Дорожній рух", "Машини-помічники", "Спортивні розваги", "Народні вироби", "Народні національні символи", "Українські традицГї та обряди", "Державні символи".

Продовжувати збагачувати словник дітей іменниками, які означають взаємовідносини між людьми (турботливість, чуйність, чемність, людяність, дружба, товаришування, гостинність, гостини, піклуван­ня, радощі, біль, гнів, сум, уважність, відвідини, вітання, допомога, чесність, правдивість, скромність, любов, кохання, зустріч, добрози­чливість, сусіди, сусідство), правила поведінки людей на вулиці, пра­вила дорожнього руху (рух, перехід, бруківка, тротуар, перехрестя, світлофор, регулювальник, знак, обережність, світло, швидкість, увага, зупинка, поворот, дорога, сигнал); складними словами, які означають назву машин, що полегшують працю людей (снігочистка, молоковоз, хліборізка, кавомолка, соковижималка, картоплечистка, посудомийка, м'ясорубка), словами, які означають спортивні ігри, роз­ваги (спорт, фізкультура, майданчик, загартування, обливання, ку­пання, басейн, драбина, біг, лазіння, повзання, кидання, зарядка, впра­ва, гімнастика, футбол, футболіст, тренер, кеглі, серсо, теніс, во­лейбол, баскетбол, хокей, катання, фігурист, штангіст, ковзаняр, бігун, гімнаст, секція, боротьба, бокс, шахи, шашки, доміно, nomo).

Ввести в словник дітей іменники - назви державних (держава, уряд, гімн, прапор, герб, тризуб, урочистість, національність, Верховна рада, Президент) та народних символів, традицій, виробів (вінок, руш­ник, символ, оберіг, калина, верба, лелека, покуть, хпіб-сіль, барвінок, чорнобривці, традиція, вироби, вишиванка, писанкарство, гончарство, «итинажа, Стрітення, Спаса, зорини, хрестини), збірні іменники, що означають сукупну множину (дітвора, жіноцтво, вчительство, людст­во, птаство, молодь), складноскорочені слова (універсам, універмаг, лісгосп), словосполучення (український народ, українська держава, український уряд, три року, продукти харчування).

Продовжувати збагачувати словник дітей синонімічними іменниками (пояс - пасок; ломака - патик - дрючок; розваги - забавки; діти - ма­лята - малюки - дітвора; їжа - харч - наїдок; хвоя - ялиця; кетяг -гроно - китиця; вогнище - багаття - шатра), словами-антонімами (старт - фініш, правда - кривда, сипа ~ слабкість, життя - смерть), узагальнюючими родовими поняттями другого порядку (квіти, кущі, дерева, трава -рослини; одяг, взуття, меблі, іграшки - речі).

Розвивати стилістичне чуття рідної мови, розуміти слова-омоніми -деркач (птах), деркач (стертий віник); коса (дівоча), коса (на морі, озері, річці), коса (знаряддя косарів); ключ (у дверях), ключ (журавлів); переносне значення слів: золотий пісок, золоті коси, золоті промені, золота осінь, золоте серце, золоті руки; срібний місяць, срібний іній, срібні дерева, срібне волосся; слова, у значенні яких багато спільного: стілець - крісло - табуретка - ослін - пава - трон; ворота - хвірт­ка - брама; паркан - тин - перелаз; шапка - капелюх - кучма - каш­кет — берет — панама — бриль; ноги - лапи - ратиці; віник — швабра -мітла — деркач; город - грядка - поле - баштан.

Збагачувати словник дітей дієсловами недоконаного виду, які озна­чають необмежену дію: телефонувати, телеграфувати, гордувати, веліти, організувати, пояснити, наслідувати, гомоніти; безособови­ми дієсловами: дощить, мрячить, днк, розвидняється, бракує, ви­стачить, таланить; словами близького значення: скавчати - скиг­лити - скавуліти; закачати - засукати - закасати (рукави); повзти -плазувати; турбуватися - піклуватися - клопотатися; переносного значення: біжить (людина), біжить (струмок, річка), біжить (час), бі­жить (рік, година, хвилина), біжить (вода в крані); падає (людина), падає (сніг), падає (м'яч), падає (листя), падає (світло, промінь, тінь), падає (волосся), падає (підозра), падає (в ціні).

Вчити доречно і точно добирати дієслова відповідно до ситуації спіл­кування: Як гарно ти намалював. Що це ти намазюкав тут? Не треба плакати, біль минеться. Скільки можна ревти без причини?

Уводити в словник дітей прикметники вищого й найвищого ступенів зі словами "найбільш, найменш, занадто, дуже" (найбільш яскравий, найменш красивий, занадто червоний, дуже гарний).

Вчити добирати до іменників якісні, відносні та присвійні прик­метники: квіти які? - червоні, сині, рожеві, білі, бузкові, волошкові, за­пашні, красиві, гарні, чудові, барвисті, темно-сині, білувато-рожеві і т. п.; хвіст чий? - вовчий, ведмежий, заячий, овечий, конячий, соба­чий, котячий і т. п.

Поповнювати словник дієприкметниками (благаючі очі, нев'януча краса, несуча курка, квітучий сад); формами минулого часу (змарнілий, осілий, відпалий, минулий, здолавший, бачений); незмінними предика­тивними формами на "-но, •то" (виконано, розбито, зроблено, схопле­но); дієприслівниками (виконавши, зачинивши, не спитавши, почувши); числівниками (шестеро, семеро, восьмеро, дев'ятеро, десятеро, чи­мало, немало); прислівниками (чимдуж, горілиць, втридорога, надто, щороку, напоказ); прийменниками (поміж, з-поміж, понад, з-під); част­ками (мовбито, абихто, абиколи, адже, декуди, деколи).

Образне мовлення. Стимулювати та активізувати вживання дітьми образних виразів, засвоєних у попередніх групах. Продовжувати збага­чувати словник дітей художньо-поетичними виразами (маків цвіт, зе­лен гай, гори-гори ясно, бичок-третячок, коза-дереза, кабан-іклан, дубисько-дідисько); порівняннями (немовби молоком облиті; наче зо­ряне небо; як берізка; мов смерічка); образними словосполученнями (цвіт-калина, сон-трава, хвилинки-веселинки, хліб-сіль, рай-дерево, сякий-такий, мати-мачуха, батько-мати); звуконаслідувальними сло­вами (хіп-хіп, сіп-сіп, нічичирк, гульк, бульк, зирк); вигуками (Ось воно що! Ось тобі й на! Ось тобі й маєш. Гайда, біда, еге, лишенько, стоп).

Продовжувати збагачувати словник прислів'ями, приказками (З доб­рими людьми завжди згоди можна дійти. Я з тобою - як риба з водою. З добрим дружись, а лихих стережись. Без верби та калини немає Вкраїни. Хліб-сіль їж, а правду ріж. От вам Лука: рукавиці в кишені, а він їх щука. Стукотить, гуркотить - комар з дуба летить), фразеологіч­ними зворотами (Гедзь укусив (напав). Гладити по голівці. Волосся на еолові піднімається. Вітра в полі доганяти. Бігти, не чуючи ніг. Юшка пробігла. Юнці у воду).

Мовленнєвий етикет. У громадських місцях, на вулиці розмовляти спокійно, тихо, не привертаючи до себе увагу інших. Розмовляти неви­мушено, вільно, без напруження, тактовно, виразно, переконливо, до­тримуючись правильної пози, міміки (лагідна посмішка, ласкавий по­гляд), без зайвих жестів і рухів. Уміти своєчасно змінювати емоційний тон розмови відповідно до ситуації спілкування: спокійно-лагідний, пе­реконливий, прохальний, наказовий, пояснювальний тощо.

Збагачувати словник дітей формами мовного етикету відповідно до ситуації: вітання (здоров був, здорові були, вітаю, доброго здоров'я), прощавання (на добраніч, до вечора, до завтра, всього найкращого, бувай), знайомства (Чи можу я дізнатися твоє ім'я? Я б хотів(ла) з тобою познайомитися. Як Ваше ім'я та по батькові? Будьмо зна­йомі), прохання (Чи дозволите мені... Якщо тобі не важко, допоможи.. Чи не змогли б Ви мені... Зробіть мені таку ласку..), компліменту (У тебе сьогодні чудове плаття, бант, свитер (чудовий вигляд). Мені подобається твоя зачіска, мені подобається як ти будуєш).