Звукова культура мовлення

Дати дітям узагальнюючі знання про будову та роботу мовного апа­рату, артикуляцію звуків (практично, в ігровій формі), голосних: губи розтягнуті (і, и, е, а), заокруглені (о), дудочкою (у); приголосних: губи відкриваються і закриваються (б, п, м), нижня губа утворює "віконце-щілинку" між верхніми зубами (ф); язик вгорі за зубами (л), внизу за зубами (а); язик стукає передньою частиною (тук-тук) у верхні зуби (т-т-т), у нижні зуби (к-к-к) задньою частиною. Язик вигинає спинку (як кішка).

Закріпити правильну вимову всіх звуків рідної мови, в разі недоліків у звуковимові звернутися до логопеда.

Удосконалювати вимову звуків у словах згідно з літературною нор­мою: тверда вимова звуків (д), (т) у кінці слова та складу, перед (и) та (е): сад - сади, тема - тем, театр, темно, дим; м'яка вимова цих звуків перед (і): діти, тінь.

У звукосполученнях (зж), (здж) замість (з) вимовляється (ж): з жа­лем (жжалем). Учити вимовляти чітко, без спрощення приголосних зву­ків, слова іншомовного походження: концерт, абстрактний, екскава­тор, ескалатор, фломастер, монпасье, рецепт, конфорка, трамвай, велосипед, транспорт, компот, комфорт, комбінезон, астронавт, акваланг; голосні звуки "Г (бінокль, гігант, лілія, комісія), "и" (директор, цирк, режим), "ї" (мозаїка, егоїст, кондуїт), роздільно ви­мовляти (з апострофом) слова: інтерв'ю, прем'єр, п'єдестал, ад'ютант, ін'єкція, злитно вимовляти слова: бюро, пюре, пюпітр, рюк­зак, кювет, журі.

Диференціювати звуки (ізольовано, в словах, у мовленні): свистячі -шиплячі (с-ш, з-ж, ц-ч), дзвінкі - глухі (в-ф, з-с, ж-ш, б-л, д-т, г-к), со­норні (л-р), м'які - тверді.

Домогтися чіткої дикції промовлянням скоромовок на різні звуки.

Закріплювати змішаний тип мовного дихання, домогтися довжини видиху до 5 секунд.

Розвивати силу голосу та темп мовлення з допомогою чистомовок та ігрових вправ, самостійно регулювати силу голосу і темп мовлення відповідно до ситуації спілкування.

Продовжувати виховувати інтонаційну виразність мовлення, відчу­вати риму і ритм, учити добирати римуючі слова, закріплювати вміння аналізувати звуковий склад слова; визначати кількість звуків у слові (загальну, голосних, приголосних) та їхнє порядкове місце, добирати слова з названим звуком та визначеним місцем його в слові.

Ознайомити з твердими та м'якими приголосними звуками. Продов­жувати вчити здійснювати звуковий аналіз слів як за схемою звукового аналізу, так і без неї. Вчити визначати в моделі слова наголошений склад.

Граматична правильність мовлення

Закріплювати вживання складних граматичних форм: відмінкових закінчень, варіантних закінчень іменників: родовий відмінок (граблів і грабель, обценьків і обценьок, пахв і пахов); давальний відмінок (бра­ту - братові, герою - героєві, гостю - гостеві, коню - коневі, теля­тку - теляткові, дубу - дубові, ягнятку - ягняткові, дідусю - дідусе­ві, діду - дідові, пню - пневі; штанам і штаням, воротам і воротям), місцевий відмінок (на коні - на коневі, в гаю - в гаї, на штанах - на штанях, на воротах-на воротях), орудний відмінок (дверима - двер­ми, крилами - крильми, гостями - гістьми, воротами - ворітьми, колінами - коліньми, штанами - штанями - штаньми, конями - кінь­ми, колесами - колісьми), іменники жіночого роду: ніччю, піччю, іжею, кашею, грушею, палицею, землею, сіллю, міддю, іржею, куркою, вітри­ною, маззю.

Закріпити правильну граматичну форму іменників множини у міс­цевому відмінку: по дорогах (рос. по дорогам), по руках (рос. по рукам), по кімнатах (рос. по комнатам), по книгах (рос. по книгам), по килимах (рос. по коврам); варіантні форми іменників з прийменниками (в кімна­ту - у кімнату - до кімнати; в дитячий садок - у дитячий садок - до ди­тячого садка, від бабусі - од бабусі, з паперу - із паперу, із стула - зі стула), варіантні форми прикметників у місцевому відмінку (на білому -на білім, на довгому - на довгім, на високому - на високім), варіантні форми дієслів (сох - сохнув; мок - мокнув; тис - тиснув; колишу - колихаю; колиши - коли хай; пах - пахнув; чекати тата - чекати на тата; їхати трамваєм - їхати на трамваї; стати біля стіни - стати коло стіни; перейти дорогу - перейти через дорогу; кепкувати з вереди - кепкувати над вередою; піклуватися за бабусю - піклуватися про бабусю; піти по хліб - піти за хлібом; випити молока - випити молоко; дивитись і диви­тися; учитися і вчитися; співати і співать; ходім - ходімо), варіантні форми займенників (тієї - тої, тією - тою, чимсь - чимось; на моєму -на моїм; на чийому - на чиєму - на чиїм; на тому - на тім, на ньому - на нім), варіантні форми числівників (однієї - одної; однією - одною; на одному - на однім; одно - одне).

В ігрових та дидактичних вправах вчити дітей утворювати нові слова - різні частини мови: складні іменники з двох іменників (ліс і степ - лісостеп; птахи і ферма - птахоферма; ліс і смуга - лісосмуга, небо і схил - небосхил), від іменника і дієслова (пара і возити - паровоз; перекочувати і поле - перекотиполе; пара і плавати - пароплав; крига і ломати - криголам; м'ясо і рубати - м'ясорубка тощо); від іменника і прикметника (чорний і слива - чорнослив; жовтий і цвіт - жовтоцвіт; довгий і носик - довгоносик; вузький і колія - вузькоколійка; білий і руч­ка - білоручка), від числівника й іменника (перший і клас - першоклас­ник, один і літа - одноліток, п'ять і років - п'ятиріччя); від займенників "сам, весь, все" (сам і критика - самокритика; сам і оцінка - самооцінка; все і світ - всесвіт; все і знання - всезнайка); складні прикметники від двох прикметників (гіркий і кислий - гірко-кислий; яскравий і синій -яскраво-синій), від прикметника та іменника (густий і листя - густолис­тий; білий і сніг - білосніжний; сірий і око - сіроокий), від прислівника та прикметника (багато і національний - багатонаціональний; загально і народний - загальнонародний; багато і поверх - багатоповерховий), від числівника та іменника (один і поверх - одноповерховий, два і ро­ки -дворічний).

Утворювати нові слова з допомогою префіксів (без вусів - безвусий; без голосу - безголосий; без краю - безкраїй; проти пожежі - протипо­жежний; проти грипу - протигрипозний; на стіл - настільний; під шлун­ком - підшлунковий; перед днем - переддень; над вечором - надве­чір'я; не є друг - недруг; не є воля - неволя; без риби - безриб'я; між бровами - міжбрів'я), суфіксів (кравець - кравчиха - кравчиня; плавець -плавчиха - плавчиня; ведмідь - ведмедиця - ведмедиха; касир - каси­рка; ткач - ткаля; актор - актриса; пропадати - пропащий; довгий - дов­гуватий - довгастий - довгенький - довгісенький - довгесенький; рідний -рідненький - ріднесенький; собака - собачка - собаченя; кішка - коше­ня - котеня - котик - коток - коточок - котя; гуркіт - гуркотіти). Утворю­вати слова з "пів-": півхліба, пів'яблука, піввідра, півцукерки.

Утворювати узагальнюючі слова: людина - люди - народ - людство; жінка - жінки - жіноцтво; дитина - діти - малята - дитинство; олівець -предмет - річ; огірок - овоч - городина - рослина; волошка - квітка -рослина.

Утворювати різні форми ступенів порівняння прикметників, зі словами "значно, набагато, куди, щонайбільш, щонайменш, якнайменш" (значно вищий, набагато кращий, куди кращий), за допомогою суфіксів і префі­ксів (старий - старенький - старуватий - пристаркуватий - старезний -занадто старий).

Впразляти дітей в складанні речень різного типу: простих, складних зі сполучниками і сполучними словами; з однорідними членами, пря­мою мовою; безособові; із вставними словами і конструкціями (даруйте, зрештою, гаразд, легко сказати, загалом, нарешті, натомість, навпаки, так би мовити, на сором, на біду, либонь, без сумніву, ймовірно, зви­чайно тощо).

Помічати і виправляти граматичні помилки як у мовленні однолітків, так і в своєму власному, оцінювати правильність мовлення інших.