
- •1. Види науково обґрунтованих класифікацій та номенклатури, що враховують як будову карбонового ланцюга, так і наявність у молекулі певних функціональних груп.
- •2. Ізомерія в органічних сполуках. Просторова будова органічних
- •2)Положения
- •3)Взаємного положення в кільці
- •1. Геометрична :
- •2. Оптична (дзеркальна)
- •3. Поворотна ізомерія ( конформація)
- •4. Динамічна ізомерія
- •4. Загальна характеристика хімічних реакцій біоорганічних сполук.
- •5. Характеристика нуклеофілів та електрофілів.
- •6. Багатоатомні спирти. Будова, номенклатура та ізомерія фенолів, амінів.
- •1. Радикальні заміщення біля насиченого атома Карбону (sr).
- •2. Електрофільне приєднання до ненасичених сполук (ae).
- •3. Електрофільне заміщення в ароматичних сполуках (se).
- •4. Вплив замісників на реакційну здатність аренів.
- •5. Вуглеводні . Алкани, алкени, арени .
- •6. Багатоатомні спирти. Будова, номенклатура та ізомерія фенолів, амінів. ( спрс ).
- •1.Феноли.
- •1.Реакції нуклеофільного приєднання (an) до оксосполук.
- •2.Вплив нуклеофілу на утворення з альдегідами і кетонами нових зв'язків: c-о, с-с, с- н, с- n.
- •3.Альдольна конденсація та її значення для подовження карбонового ланцюга.
- •4.Окиснення альдегідів і кетонів.
- •5. Медико-біологічне значення альдегідів і кетонів. ( спрс).
- •1.Класифікація карбонових кислот, окремі представники монокарбонових кислот.
- •2. Реакції нуклеофільного заміщення (sn) біля sp2- гібридизованого
- •3. Вищі жирні кислоти (вжк) як складові нейтральних ліпідів. Будова
- •5. Функціональні похідні карбонових кислот. ( спрс)
- •1. Хімічні властивості та біологічне значення гідрокси- та амінокислот.
- •1. Класифікація гідроксикислот:
- •2. Біологічне значення кетокислот та їх похідних. Кетонові тіла, діагностичне значення, їх визначення при цукровому діабеті.
- •3. Фенолокислоти та їх похідні. Використання саліцилової кислоти та її похідних у медицині (метилсаліцилат, салол, аспірин, саліцилати натрію) у вигляді лікарських засобів.
- •1. Класифікація амінокислот за будовою карбонового ланцюга, здатністю до синтезу в організмі та полярністю радикала.
- •2. Хімічні властивості а-амінокислот. Реакції поліконденсації з утворенням пептидів. Якісні реакції на α-амінокислоти, пептиди, білки.
- •1. Аліфатичні сполуки зі змішаними функціями
- •1. Класифікація вуглеводів. Таутомерні форми моносахаридів.
- •2. Утворення глікозидів, їхня роль у побудові оліго- та полісахаридів, нуклеозидів. Нуклеотидів та нуклеїнових кислот. Аскорбінова кислота як похідне гексоз, біологічна роль вітаміну с.
- •3. Класифікація дисахаридів за здатністю до окисно-відновних реакцій. Два типи зв'язків між залишками моносахаридів та їх вплив на реакційну здатність дисахаридів.
- •4. Будова, біологічна роль та застосування крохмалю, його складові.
- •5. Структура вуглеводів. (спрс).
- •1. Класифікація гетероциклів за розмірами циклу, кількістю та
- •2. Пятичленні гетероцикли з одним та двома гетероатомами та їхні
- •3. Бензпірол (індол) як складова триптофану та продуктів його перетворення — біологічно активних сполук (триптамін, серотонін) та токсичних речовин (скатол, індол) і продукти їхньою знешкодження.
- •4 Шестичленні гетероцикли з одним та двома гетероатомами -основа
- •5. Лікарські засоби на основі гетероциклічних сполук.( спрс).
- •1. П’ятічленні гетероциклічні сполуки з одним гетероатомом.
- •2. П’ятічленні гетероциклічні сполуки з двома гетероатомами.
- •3. Шестичленні гетероцикли з двома гетероатомами.
- •1. Нуклеозиди та нуклеотиди — продукти неповного гідролізу нуклеїнових кислот. ( спрс)
- •2. Нуклеїнові кислоти — полінуклеотиди, біополімери, що зберігають, передають спадкову інформацію та беруть участь у біосинтезі білка.
- •3. Вільні нуклеотидів (коферменти)— амф, адф, атф, над . Н. Будова та значення 3’,5'-ц-амф, його роль у дії гормонів на клітини.
4. Будова, біологічна роль та застосування крохмалю, його складові.
Поліцукриди (глікани) — вуглеводи, молекули яких містять понад 10 залишків моноцукридів, сполучених між собою глікозидними зв'язками. Вони мають вигляд лінійних і розгалужених ланцюгів. У складі молекул багатьох поліцукридів є й невуглеводні компоненти. Це стало причиною поділу поліцукридів на дві підгрупи — гомополіцукриди і гетеропо-ліцукриди.
Гомополіцукриди (від гр. — однаковий) — складні вуглеводи, молекули яких побудовані з великої кількості (від 10 до десятків і сотень тисяч) залишків одного з моноцукридів — глюкози, фруктози, галактози, манози, ксилози, арабінози і т. д. Серед гомополіцукридів розрізняють енергетичні (крохмаль, інулін, глікоген) і структурні (клітковина, геміцелюлоза) поліцукриди.
Гетерополіцукриди (від лат. — різний) — складні вуглеводи, молекули яких побудовані із залишків моноцукридів (наприклад, глюкози і галактози), їх похідних (глюкозаміну і галактозаміну, глюконової й галактонової кислот) та невуглеводних сполук (сульфатної й ацетатної кислот, метанолу тощо), їх поділяють на глікозамінглікани (гіалуронова кислота, хондроїтинсульфатна кислота, гепарин, гепарин-сульфат, кератан-сульфат, нейрамінова і сіалові кислоти) і гліко-поліцукриди (пектинові речовини, специфічні поліцукриди мікробів, агар-агар, гуміарабік тощо).
Значення поліцукридів велике. Багато з них є цінними поживними речовинами (наприклад, крохмаль та інулін), у тваринному організмі є резервом енергетичних речовин (глікоген), виконують у рослинному організмі структурні функції (клітковина і геміцелюлоза), використовуються в медицині і ветеринарії як лікарські засоби (гепарин і декстран), є живильним середовищем для мікробів (агар-агар) тощо.
Гідроліз крохмалю в желудочно – кишечном тракте человека :
Ступенчатый гидролиз крахмала до глюкозы под влиянием ферментов слюны, поджелудочной железы и кишечного сока.
+H2O; амилаза слюны +H2O; амилаза поджелудочной
(С6Н10О5)n (С6Н10О5)х
Ферменты слюны декстрины (х ‹ n )
+H2O; мальтаза тонк. кишечн.
С12Н22О11 n C6H12O6
Мальтоза глюкоза
5. Структура вуглеводів. (спрс).
Структурно вуглеводи зображають трьома видами формул : Фишера , Колли – Толленса и Хеуорса :
⁄⁄ О Н \ ⁄ ОН
С С --------------
| \ Н | |
Н - С - ОН Н - С - ОН |
| | |
НО - С - Н НО - С - Н О
| ← | | ←
Н - С - ОН → Н - С - ОН | →
| | |
Н - С - ОН Н - С -------------
| |
СН2ОН СН2ОН
глюкоза (по Фишеру) α(D +) глюказа (по Колли – Толленсу)
СН2ОН
5
О
Н | Н
← | |
→
4 |
|1
НО | ОН
| 3 |2
Н ОН
α - D-глюкопираноза ( по Хеуорсу )
Правило написання проекційних формул Фішера :
1. Вуглецевий ланцюг записується вертикально.
2. Вгорі розташовується старша функціональна група (альдегідна або кетонна).
3. Горизонтально - водень і групи, що містять гетероатом.
Моносахариды содержат асимметрические атомы углерода.
Многообразие моносахаридов обусловлено наличием оптической и стереоизомерии.
Стереоизомеры, т.е. принадлежность к D- или L- ряду, определяются ориентацией групп «– Н» и «- ОН» у последнего асимметричного атома углерода . D- изомеры на 90% вращают плоскость поляризованного света вправо (+) , L- изомеры – влево (-) , но 10% составляют исключение.
⁄⁄ О ⁄⁄ О ⁄⁄ О
С \ С \ С \
| Н | Н | Н
Н - С - ОН НО – С - Н Н – С - ОН
| | |
Н - С - ОН Н - С - ОН НО – С - Н
| | |
Н - С* - ОН Н - С* - ОН Н – С* - ОН
| | |
СН2ОН СН2ОН СН2ОН
D (-) рибоза D (-) арабиноза D(+) ксилоза
Кетози утворюють, як і альдози, кільчасті форми. Як приклад розглянемо кільчато-ланцюгову таутомерію фруктози . як і інші моносахариди, фруктоза утворює 4 циклічних форми, що знаходиться в динамічній рівновазі з відкритою формою :
Біологічне значення вуглеводів
Полісахариди
Вуглеводи мають велике біологічне значення: у живленні людини і тварин вуглеводів припадає на частку 60-70 % харчового раціону, а у травоїдних близько 90%. Людина і тварини не в змозі синтезувати вуглеводи: вони отримують їх з продуктами рослинного походження. Рослини синтезують вуглеводи з води і вуглекислого газу, використовуючи енергію сонця.
У добу людині необхідно 450-600 г вуглеводів, причому цю потребу в основному людина покриває за рахунок крохмалю, що міститься в хлібі, картоплі, крупах. У організмі людини в печінці і м'язах з глюкози, що поступила з крові, синтезується глікоген. Запаси його в печінці можуть досягати 150 г, в м'язах - 200 р. Велику роль в травленні має клітковина, хоча вона і не перетравлюється в шлунково-кишковому тракті, але сприяє виділенню ферментів переварювання і створює об'єм пищи.
Вуглеводи в організмі використовуються як енергетичний матеріал (окислюючись, дають енергію у вигляді молекул АТФ), так і як пластичний матеріал (входивши до складу нуклеїнових кислот, мукополісахарідов, складних ліпідов мозку).
Дісахаріди
У їжу людина вживає сахарозу (буряковий, тростинний цукор), лактозу (з молоком).
Біологічне значення моносахаридів
У крові людини міститься в нормі 3,3-5,5 ммоль/л глюкози. Глюкоза може окислюватися в організмі різним шляхом: аеробним шляхом (з доступом кисню), анаеробним шляхом (без доступу кисню), пентозним шляхом. Розпад глюкози аеробним і анаеробним шляхами йде спочатку фосфоролітічеські, так що проміжні продукти розпаду: фосфогексози і фосфотріози (фосфогліцеріновий альдегід і фосфодиокси-ацетон).
При распадде глюкози пентозним шляхом, окрім фосфотріоз і фосфогексоз, утворюються фосфорні ефіри наступних моносахаридів: тетрози - ерітрозо-4-фосфат; пентоз - рібулезо-5-фосфат; рібозо-5-фосфат, ксилулеззо-5-фосфат; гептоз - седогептулезо-7-фосфат.
Пластична роль вуглеводів
Рібоза і дезоксирібіоза входять до складу нуклеїнових кислот, що грають велику роль в біосинтезі білка в організмі і передачі спадкових властивостей.
Глюкоза і галактоза входять до складу ліпідів мозку - гангліозідов. Галактоза - до складу ліпідів нервової тканини (цереброзидів, сульфоліпідов).
Глюкуронова кислота, глюкозамін, галактозамін входять до складу гетерополісахарідов - мукополісахарідов, що грають велику роль у функціях захисту організму від проникнення мікробів (бар'єрна функція).
Функції вуглеводів в організмі людини
Вуглеводи грають дуже важливу роль в життєдіяльності організму. Частка їх участі загалом енергетичному балансі виявляється вельми значною, такою, що перевищує майже в півтора рази частку білків і жирів разом узятих.
Функції вуглеводів в організмі:
1. Енергетична (глюкоза, глікоген)
2. Структурна (хондроїтінсульфати, гіалуронова і інші гетерополісахаріди)
3. Захисна (синтез імунних тіл у відповідь на антигени)
4. Гемостатична (згортання крові: ф. I, II, VIII, IX, XI).
5. Що антизгортає (гепарин) 6. Гомеостатична (підтримка гомеостазу, наприклад водний-електролітного обміну) 7. Опорна (кости, хрящі, хоядроїтінсульфати) 8. Механічна (у складі сполучної тканини) 9. Группоспецифічеськіє речовини еритроцитів крові 10. Осморегуляторная (глюкоза) .
11. Що знешкоджує (парні глюкуронові кислоти).
12. Антіліпідемічеськая (гепарин).
Біоорганічна хімія
Лекція № 8. Гетероциклічні сполуки
1. Класифікація гетероциклів за розмірами циклу, кількістю та якістю гетероатомів.
2. Пятичленні гетероцикли з одним та двома гетероатомами та їхні похідні.
3. Бензпірол (індол) як складова триптофану та продуктів його перетворення — біологічно активних сполук (триптамін, серотонін) та токсичних речовин (скатол, індол) і продукти їхньою знешкодження.
4. Шестичленні гетероцикли з одним та двома гетероатомами — основа біологічно важливих сполук та нітрогеновмісних основ.
5. Лікарські засоби на основі гетероциклічних сполук.( СПРС).
Самостійна робота №7: Лікарські засоби на основі гетероциклічних
сполук.