Тема 4 Німецька філософія (від і. Канта до ф. Ніцше) План

1. Коперниканський переворот І. Канта.

2. Філософські вчення І. Фіхте, Ф. Шеллінга, Г. Гегеля, Л. Фейрбаха.

3. Філософія К. Маркса і марксизм.

4. Від раціоналізму до нераціональної філософії (А. Шопенгауер, Ф. Ніцше).

Література

Філософія: Навчальний посібник / За заг. ред. Ю.В. Осічнюка – К.: Атіка, 2003. – С. 99–108.

Алексеев П.В., Панин А.В. Философия. Учебник. – М.: Проспект, 2000. – С. 133–141.

Спиркин А.Г. Философия: Учебник. – М.: Гардарики. 2002. – С. 134–163.

Причепій Є.М., Черній А.М., Гвоздецький В.Д., Чекаль Л.А. Філософія: посібник для студентів вищих навч. закладів. – К.: Академія, 2001 – С. 120–142.

Сморж Л.О. Філософія: Навч. посібник. – К.: Кондор, 2004. – С. 90–98.

Петрушенко В.Л. Філософія: Підручник. – Львів: Магноліяплюс. – 2006. – С. 141–161.

Історія філософії: Підручник / Ярошовець В.І., Бичко І.В., Бугров В.А. та ін. – К.: Вид. ПАРАПАН, 2002 – С. 308–409.

Ключові поняття: апріоризм, агностицизм, річ у собі, пантеїзм, абсолютна ідея, антропологізм, відчуження, класи, класова боротьба, воля.

Приклад тестового завдання:

І. Кант визначає своє філософське вчення як «коперниканський переворот» тому, що:

1. був послідовником М. Коперника;

2. вважав, що суб’єктивні сприйняття є перешкодою в пізнанні;

3. вважав, що суб’єкт зумовлює пізнання та саму дійсність;

4. вважав, що об’єкт зумовлює пізнання і дійсність.

Розгляд першого питання слід розпочати із загальної характеристики епохи, яку у філософському осмисленні започатковує вчення І. Канта. Кант створює філософську концепцію трансцендентального ідеалізму, в межах якої розкриває творчу активність свідомості. Але це привело до твердження про розрив оточуючої дійсності (річ у собі) та її сприйняття й розуміння (річ для нас). Слід зупинитись на детальному розгляді кантівського аналізу процесу пізнання, місця та ролі людини в суспільстві, визначенні категоричного імперативу.

Доречно розглянути друге питання у фіксованих виступах студентів. Філософські вчення І. Фіхте та Ф. Шеллінга є значним внеском у розвиток філософії. Під час розгляду системи Г. Гегеля студент має з’ясувати відмінність його пантеїзму від попередніх форм; розглянути діалектику формування та розвитку абсолютної ідеї, деталізувавши етапи її становлення. Важливим є розуміння суперечливості системи й методу Гегеля. У філософії Л. Фейєрбаха доречно акцентувати розгляд його критики релігії та виклад антропологічного матеріалізму.

Завершує раціоналістичну традицію європейської філософської думки вчення К. Маркса і Ф. Енгельса – третє питання. Стверджуючи, що філософія має стати ідеологічним знаряддям боротьби найпригніченішого класу, К. Маркс обґрунтовує необхідність зміни соціального устрою (узагальненим знаряддям виробництва має відповідати колективний власник), розкриває таємницю доданої вартості, розроблює шляхи соціальних перебудов. Але він, розробивши план знищення буржуазних відносин, не запропонував чіткого плану побудови нових відносин, що стало основою переосмислення марксизму. У Росії з’являються ленінізм, потім сталінізм, на Заході – побудови «марксизм із людським обличчям», національні теорії марксизму. Дослідники вважають, що привабливість марксизму безпосередньо пов’язана із соціально-економічними труднощами і може швидко зростати.

У межах німецької філософії відбувається розчарування у всесиллі та спроможності розуму, науки, тому здійснюється перехід до нераціональних основ людського буття (волюнтаризм А. Шопенгауера й філософія життя Ф. Ніцше). Студентам необхідно у четвертому питанні проаналізувати кожне вчення окремо.