Тема 10 Пізнання як діяльність План

1. Пізнання як об’єкт-суб’єктний процес. Рівні та форми пізнання. Практика.

2. Проблема істини.

3. Наукове пізнання. Методи й форми наукового пізнання.

Література

Філософія: Навчальний посібник / За заг. ред. Ю.В. Осічнюка – К.: Атіка, 2003. – С. 331–357.

Алексеев П.В., Панин А.В. Философия. Учебник. – М.: Проспект, 2000. – С. 202–257.

Спиркин А.Г. Философия: Учебник. – М.: Гардарики. 2002. – С. 378–475.

Філософія: Підручник / Бичко І.В., Бойченко І.В., Табачковський В.Г. – К.: Либідь, 2002. – С. 162–193.

Причепій Є.М., Черній А.М., Гвоздецький В.Д., Чекаль Л.А. Філософія: посібник для студентів вищих навч. закладів. – К.: Академія, 2001 – С. 292–316.

Сморж Л.О. Філософія: Навч. посібник. – К.: Кондор, 2004. – С. 187–223.

Петрушенко В.Л. Філософія: Підручник. – Львів: Магноліяплюс. – 2006. – С. 349–367.

Історія філософії: Підручник / Ярошовець В.І., Бичко І.В., Бугров В.А. та ін. – К.: Вид. ПАРАПАН, 2002 – С. 53–126.

Теория философии // Звездкина Э.Ф и др. – М.: Филол. о-во «СЛОВО»; изд-во Эксмо. 2004. – С. 279–349

Ключові поняття: відображення, практика, відчуття, сприйняття, уявлення, поняття, судження, умовивід, ідея, проблема, гіпотеза, теорія, концепція; аналітико-дедуктивний, аксіоматичний методи.

Приклад тестового завдання:

Формами раціонального пізнання є:

1. проблема, гіпотеза, ідея;

2. уявлення, відчуття, сприйняття;

3. умовивід, судження, відчуття;

4. умовивід, поняття, судження.

У першому питанні визначається, що пізнання – це процес отримання, переробки та використання знання про світ. Та сторона дійсності, на яку спрямовано пізнання, визначається як об’єкт, а той, хто здійснює пізнання, визначається суб’єктом. Процес пізнання є не дзеркальним відображенням, а творчим сприйняттям суб’єктом дійсності, тому він визначається як діяльність, творчість. Студентам слід більш детально розглянути суб’єкт-об’єктні відносини пізнання. У пізнанні виділяють два рівні – чуттєвий і раціональний. Відрив та протиставлення цих рівнів приводить до формування емпіризму та раціоналізму. У процесі пізнання доречно говорити про схему «від чуттєвого пізнання – до раціонального мислення, а від нього – до практики». Важливо розглянути форми чуттєвого (сприйняття, відчуття, уявлення) й раціонального (поняття, судження, умовивід) пізнання. Студентам необхідно засвоїти визначення практики, її роль у пізнанні та риси.

Під час аналізу другого питання студентам важливо зрозуміти, що істина – це знання, а не дійсність, знання, яке не залежить від людини, людства в цілому. Формами виразу об’єктивної істини є абсолютна і відносна істина, які взаємопов’язані між собою, конкретність істини. Необхідно розглянути різні концепції істини.

У третьому питанні наголошується, що наукове пізнання докорінно відрізняється від повсякденного, буденного: створюється категоріальний апарат (спеціальна мова), цілеспрямовано визначається об’єкт пізнання, готуються фахово підготовлені групи людей, розробляється система форм та методів пізнання. У науковому пізнанні виділяють емпіричний і теоретичний рівні, яким властиві різні методи (напр., експеримент на емпіричному, аксіоматичний – на теоретичному). Необхідно детально розглянути форми наукового пізнання – ідея, проблема, гіпотеза, концепція, теорія; умови, за якими здійснюється перехід від однієї форми до іншої, шляхи формування наукової теорії, чинники зміни наукових теорій (на прикладі політичних, економічних теорій, спираючись на Т. Куна).