Література

Філософія: Навчальний посібник / За заг. ред. Ю.В. Осічнюка – К.: Атіка, 2003. – С. 85–99.

Алексеев П.В., Панин А.В. Философия. Учебник. – М.: Проспект, 2000. – С.123–133.

Спиркин А.Г. Философия: Учебник. – М.: Гардарики. 2002. – С. 101–125.

Причепій Є.М., Черній А.М., Гвоздецький В.Д., Чекаль Л.А. Філософія: посібник для студентів вищих навч. закладів. – К.: Академія, 2001 – С. 81–120.

Сморж Л.О. Філософія: Навч. посібник. – К.: Кондор, 2004. – С. 81–90.

Петрушенко В.Л. Філософія: Підручник. – Львів: Магноліяплюс. – 2006. – С. 99–140.

Історія філософії: Підручник / Ярошовець В.І., Бичко І.В., Бугров В.А. та ін. – К.: Вид. ПАРАПАН, 2002 – С. 218–308.

Ключові поняття: антропоцентризм, гуманізм, натурфілософія, механізм, емпіризм, раціоналізм, індукція, дедукція, монізм, дуалізм, плюралізм.

Приклад тестового завдання:

У філософії Нового часу метод дедукції обирали:

1. номіналісти;

2. раціоналісти;

3. емпірики;

4. моністи.

Розгляд першого питання вимагає від студента не тільки визначення антропоцентризму (людина розглядається як центр філософських міркувань) та гуманізму (людина отримує визначення як істота світська), але й глибинного розуміння перехідного характеру епохи (тому вона «дволикий Янус» – ще дуже сильні схоластичні тенденції, а поряд із ними відбувається становлення нового світорозуміння), змісту та відмінності цих характерних рис. В університетах панує схоластика, тому передове мислення формується в приватних студіях; шукає можливість виразу в мистецтві; в дослідженнях природи, яка завдяки пантеїзму отримує виправдання як предмет дослідження. Студенту доречно детально зупинитись на розгляді вчень М. Коперника, Г. Галілея, І. Кеплера, Дж. Бруно.

Для подолання метафізичності мислення студентам корисно при вивченні другого питання ознайомитись із діалектичними міркуваннями Ніколая Кузанського та зрозуміти його тезу «єдиному ніщо не протилежне».

У процесі розгляду третього питання слід звернути увагу, що ідеї гуманізму знайшли найбільш виразне втілення в мистецьких творах художніх майстрів Леонардо да Вінчі, Мікеланджело, Рафаеля, Ботіччелі, письменників Сервантеса, Бокаччо, поетів Петрарки, Шекспіра, архітектурних будовах (Дж. Вазарі). Цікавим орнаментом народного мистецтва стає сміхова культура.

У четвертому питанні потрібно зазначити, що Новий час – епоха формування науки як самостійної форми суспільної свідомості, що було відображенням становлення буржуазних відносин. Бурхливе накопичення природничих знань, створення нових пристроїв, пріоритетний розвиток механіки призвели до виникнення механічного розуміння дійсності в науці та філософії. З іншого боку, завдяки цим тенденціям гостро постає проблема пізнання – індукція (Ф. Бекон) та дедукція (Р. Декарт); постає в новій формі диспут номіналістів та реалістів – як емпіризм і раціоналізм. Інша проблема філософії Нового часу – осмислення субстанції – знаходить вираз у трьох концептуальних побудовах – монізм Б. Спінози; дуалізм Р. Декарта; плюралізм Г. Лейбница. Студентам слід детально розглянути ці філософські вчення та зрозуміти, як зумовлюється їх аргументування. Важливо засвоїти, що ментальність освічених людей Нового часу принципово відрізняється від сьогоденні.