Тема 12 Культура і цивілізація План

1. Сутність та моделі культури.

2. Сутність цивілізації.

3. Глобальні проблеми сучасності: шляхи їх розв’язання, прогноз майбутнього.

Література

Філософія / І.Д. Надольний, В.Л. Андрущенко, І.В. Бойченко, В.П. Розумний. За ред. І.Д. Надольного. – К.: 1997 – С.387 – 405.

Філософія. За заг. ред. Ю.В. Осічнюка – К.: Атіка, 2003. – С. 223–261.

Філософія. За заг. ред. Г.А.Заїченка. – К.: 1995 – С.399 – 412.

Андрущенко В.П. та ін. Соціальна філософія. Історія, теорія, методологія: Підручник для вищ. навч. закл. – К.: Генеза, 2006. – С. 546 – 648.

Причепій Є.М., Черній А.М., Чекаль Л.А. Філософія. – К.: 2008 – С. 368 – 391.

Ключові поняття: культура, цивілізація, глобальні проблеми, демографія, екологія.

Приклад тестового завдання:

Культура – це:

1) правила поведінки людини в суспільстві;

2) сукупність матеріальних цінностей;

3) сукупність досягнутих матеріальних і духовних цінностей;

4) суспільні правила, обов’язкові для людини.

У процесі розгляду першого питання потрібно виділити: визначення культури (в широкому розумінні – те, що створено людиною на відміну від природних явищ, в предметі культури опредмечена думка людини, втілився задум творця, завдяки чому цей предмет задовольняє потреби людини); дати коротку характеристику основних моделей культури – натуралістичної (Вольтер, Руссо, Гольбах), де поняття «культура» виступає у формі цивілізації; класичної, де культура розглядалась як духовний стан людини (пов’язано з європоцентризмом і християнством – Кант, Гегель); некласичної (модерністської), де основна ідея – ірраціональність життя людини, діалог культур; постмодерністської, в межах якої розумність світу ставиться під сумнів, особа приймає все розмаїття культур, однаково рівно ставиться до всіх проявів життя і не соромиться бути не схожою на інших. У межах першого питання доречно обговорити взаємодію трьох основних механізмів передачі культурної спадщини: від учителя до учня (від найбільш досконалого втілення культури); як передача традицій нормативних приписів; аксіологічний, як наслідування ідеалів та цінностей. Відповідно можна виділити прошарки культури – предметна діяльність; спілкування людей; система духовних символів (релігійні догмати, мистецтво, філософія).

Доцільно розглянути кризу культури (від існування двох культур за Ч. Сноу – технократичної та гуманітарної – до контркультури, масової культури, інформаційної культури).

Розгляд другого питання доречно розпочати з короткого аналізу поняття «цивілізація» – від латинського «цивіліс» (міський), з’являється воно у Франції, у XVIII ст. ним визначався ідеальний устрій суспільства. На сьогодні сформувалось декілька підходів до розуміння цього поняття: як синонім культури, або певний етап у її розвитку. Багато дослідників дотримуються точки зору, відповідно до якої цивілізація охоплює лише матеріально-технічні цінності і блага (цивілізація втілює в себе технологічний аспект культури), а культура охоплює духовну сферу. Головне в цивілізації (із цієї позиції) – безперервна зміна технологій для задоволення зростаючих потреб і можливостей людства. Таке уявлення основане на успіхах науково-технічної революції в країнах Заходу. Під цивілізацією розуміють також сукупність форм існування людства, його діяльності, духовного світу, взаємини з природою. У цьому аспекті цивілізація – це ступінь розвитку суспільства, його самоорганізації і саморегуляції. Існують такі класифікації цивілізацій: локально-історичний тип (Н. Данилевський, А. Тойнбі) – цей підхід базується на соціокультурній специфічності, духовно-релігійній діяльності; історико-стадіальний тип (К. Ясперс) – базується на визнанні множинності цивілізацій, які рухаються назустріч одна одній. Необхідно більш детально зупинитись на понятті глобалістики.

У межах розгляду третього питання глобальні проблеми сучасності можна поділити на першочергові та проблеми другого ряду. До перших можна віднести загрозу термоядерної катастрофи (в 50-х роках багато дослідників припускали можливість обмеженої ядерної війни); екологічна проблема (людство виробляє відходи органічного походження у 2 тисячі разів більше, ніж решта біосфери), продовольча проблема. До інших проблем відносять демографічну (щосекунди на Землі народжуються 3 особи, але основний приріст забезпечують Африка, Азія, Латинська Америка, в Європі кількістьнаселення зменшується і воно старішає), енергетичну, ресурсну, освоєння Космосу та Світового океану, здоров’я людства (у 1981 році було відкрито ВІЧ, у 2008 – свинячий грип). Завершуючи розгляд глобальних проблем, слід зупинитись на шляхах їх розв’язання (досягнення ідеалу простоти та поміркованості у споживанні), підкресливши, що світова цивілізація перебуває в стані кризи. Футурологічні прогнози розділились: катастрофічні сценарії (кліматична катастрофа, релігійні війни, тобто головний ворог людства – сама людина, її агресивна природа); оптимістичні пронози – наука, добра воля людей забезпечить стабільний розвиток; третя група вчених вважають, що людство ціною великих жертв знайде шлях до цивілізації майбутнього.