Тема 2 Антична філософія План

1. Характерні риси та періодизація античної філософії.

2. Досократівська філософія.

3. Класичний період античності.

4. Філософія еллінізму та римського періоду.

Література

Філософія: Навчальний посібник / За заг. ред. Ю.В. Осічнюка – К.: Атіка, 2003. – С. 70–81.

Алексеев П.В., Панин А.В. Философия. Учебник. – М.: Проспект, 2000. – С. 89–110.

Спиркин А.Г. Философия: Учебник. – М.: Гардарики. 2002. – С. 22–80.

Причепій Є.М., Черній А.М., Гвоздецький В.Д., Чекаль Л.А. Філософія: посібник для студентів вищих навч. закладів. – К.: Академія, 2001 – С. 56–76.

Сморж Л.О. Філософія: Навч. посібник. – К.: Кондор, 2004. – С. 73–80.

Петрушенко В.Л. Філософія: Підручник. – Львів: Магноліяплюс. – 2006. – С. 61–81.

Історія філософії: Підручник / Ярошовець В.І., Бичко І.В., Бугров В.А. та ін. – К.: Вид. ПАРАПАН, 2002 – С. 53–126.

Ключові поняття: космоцентризм, буття, атомізм, ідея, форма, першопочаток, класичний.

Приклад тестового завдання:

«Знати» за Сократом означає:

1. я знаю, що я нічого не знаю;

2. спільне обговорення проблеми;

3. пошук загального в речах;

4. діалог.

У першому питанні слід підкреслити, що визначною рисою античної філософії є космоцентризм, що визначає та зумовлює інші характерні риси – звернення до природи (фізика) й людини (етика), пошук гармонії (калокагатія), стихійна діалектика, споглядальність. Студент має орієнтуватись у періодизації античності: від створення першої філософської школи Фалеса до закриття академії Платона (529 р. н.е.).

У розгляді другого питання важливим є не описовий підхід до розгляду основних шкіл та представників, а спроба розглянути ці вчення в розвитку, їх впливи на сьогоднішній стан науки і філософії: вчення піфагорійців у становленні математики, філософія елеатів у вченні про буття, атомістичні вчення, діалектика Геракліта.

До визначних представників класичного періоду належать Сократ, Платон, Арістотель. Необхідно у третьому питанні детально розглянути філософські вчення цих мислителів, підкреслюючи їх внутрішню спорідненість (наприклад, «ідеї» Платона мають один із варіантів перекладу – «форма», що стає наріжним каменем учення Арістотеля), велетенський вплив на подальший розвиток європейської, арабської філософії.

У четвертому питанні треба зазначити, що після Арістотеля його філософські ідеї продовжували розробляти численні учні. Поряд з арістотелізмом розгортали свою діяльність сократичні школи і послідовники неоплатонізму. Значне місце займають школи епікуреїзму, стоїцизму та скептицизму. Після розпаду імперії Олександра Македонського Греція була завойована Римом, давньогрецька культура і філософія стали глибоко проникати в римську культуру, створюючи єдину культуру та еллістично-римську філософію, що охопила період із кінця ІV ст. до. н.е. до VІ ст. н.е. Найбільш видатними філософами цього часу є Епікур , Лукрецій, Сенека, Епіктет, Плотін, Порфирій, Секст Емпірик.

Тема 3 Філософія Відродження та Нового часу План

1. Антропоцентризм і гуманізм Відродження. Натурфілософські вчення Відродження.

2. Діалектика Ніколая Кузанського.

3. Філософські ідеї в мистецтві Відродження.

4. Проблема методу й субстанції у філософії Нового часу. Раціоналізм та емпіризм.