Тема 2. Формування ринків капіталу в умовах ринкової економіки

1. Ринок капіталу. Рівень капіталізації ринку

2. Ринок капіталу в перехідній економці: роль та напрямки трансформації

3. Фінансові системи: західні моделі

4. Проблеми та пріоритети регулювання фінансових ринків

5. Фінансові ресурси регіонів України

1. Ринок капіталу. Рівень капіталізації ринку.

В структурі регіональних ринків в загальному виділяють:

- товарний ринок (ринок засобів виробництва, ринок предметів споживання і послуг, ринок науково-технічних розробок);

- фінансовий ринок (ринок капіталів, кредитний ринок, ринок цінних паперів);

- ринок праці;

- ринок інформації.

Фінансовий ринок - це певна сукупність економічних відносин з приводу організації і купівлі-продажу вільних грошових коштів та їх перетворення на грошовий капітал.

Суб'єктами фінансового ринку є підприємства різних форм власності, населення, комерційні банки, фондові біржі, клірингові палати, позабіржові та неофіційні ринки, пенсійні фонди, брокери, дилери, інші фінансово-кредитні організації.

Об'єктами фінансового ринку є особливості заощадження населення, тимчасово вільні кошти, що утворюються в процесі обороту промислового і торговельного капіталу та ін.

До ринку капіталів (інвестиційного ринку) відносять перш за все товари і послуги виробничого призначення або такі товари і послуги, які безпосередньо не призначаються для задоволення потреб населення, а непрямим чином (через поставку обладнання, машин, нової техніки і технології, сировину, матеріали) спрямовані на вирішення завдань із задоволення потреб суспільства в необхідних благах. Для даного ринку характерна постійність та довгостроковість виробничих зв'язків, великомасштабність комерційних операцій, оскільки, як правило, з цим ринком пов'язано вирішення проблем інвестицій або капітальних вкладень.

Кредитний ринок є системою відносин між позикодавцями і позичальниками з приводу позики в товарній або грошовій формі. Суб'єктами кредитного ринку виступають юридичні особи (підприємства, організації, банки, держава) через свої повноправні органи, а також фізичні особи (громадяни).

Ринок цінних паперів є прямим продовженням кредитного ринку. Цінні папери - це грошові документи, які визначають взаємовідносини між суб'єктами, що їх випустили і тими, хто придбав їх. Вони передбачають виплату доходу у вигляді дивідендів або відсотків, а також можливість передачі грошових та інших прав, передбачених цими документами, особам, що є їх власниками.

Згідно із Законом України «Про цінні папери і фондовий ринок» (2006 р.), в Україні існують наступні види цінних паперів.

Емісійні цінні папери - цінні папери, що посвідчують однакові права їх власників у межах одного випуску стосовно особи, яка бере на себе відповідні зобов'язання (емітент).

До емісійних цінних паперів належать:

• акції⁴;

• облігації⁵ (підприємств; місцевих позик; державні);

• ощадний (депозитний) сертифікат⁶;

• вексель⁷;

• іпотечні цінні папери⁸: іпотечні сертифікати; іпотечні облігації; заставні (сертифікати фондів операцій з нерухомістю);

• інвестиційні сертифікати⁹;

• казначейські зобов'язання України¹⁰.

Розрізняють первинний і вторинний ринки цінних паперів. На первинному ринку здійснюється продаж нових паперів після їх емісії (випуску). Вторинний ринок цінних паперів, на якому обертаються раніше випущені акції та облігації, тобто здійснюється їх перепродаж, обслуговується фондовою біржею.

Капіталізація ринку – визначається ринковою вартістю всіх випущених цінних паперів.

Рівень капіталізації ринку тим вище, чим більша кількість приватизованих підприємств. Але вимірювання рівня капіталізації ринку в Україні зумовлено багатьма складнощами, зокрема:

• акції багатьох компаній не продаються, або продаються рідко поза організованими ринками (на неорганізованих ринках капіталу);

• деякі компанії є ще частково власністю держави, тому значна частина їх акцій не виставляється на продаж.

Акції акціонерного товариства відкритого типу (ВАТ) можуть продаватися широкому загалу, в тому числі дрібним (міноритарним) інвесторам.

Акції приватної компанії або компанії з обмеженою кількістю власників (ЗАТ) можуть продаватися тільки одним великим інвестором іншому. Такі акції рідко продаються на організованих ринках.

Отже, на офіційних або організованих ринках учасники регулярно зустрічаються або підтримують контакти за допомогою електронного зв’язку з метою купівлі-продажу акцій у відповідності з діючими на цих ринках правилами. До таких ринків відносяться ринки на базі фондових бірж (з операційним залом) і позабіржові ринки, в межах яких брокери спілкуються за допомогою телефонного чи електронного зв’язку.

Неорганізовані ринки капіталу включають всі ринки, де покупці налагоджують контакти з продавцями і укладають угоди з продажу акцій. Учасниками таких ринків можуть бути особи, що купують і продають акції на вулиці, через оголошення в газеті, або на дошках оголошень, брокери, які зустрічають людей біля заводських воріт з пропозиціями купівлі-продажу акцій, інвестиційні фонди, що купують-продають великі партії акцій по телефону. Обсяг продажу акцій на таких ринках може бути більшим, ніж на організованих ринках, особливо на ранніх стадіях формування ринків капіталу. Одним із слабких місць неорганізованих ринків капіталу є їх недостатня відкритість. За формального механізму звітності учасників цього ринку складно отримати достовірну інформацію про ціни, за якими купуються-продаються акцій. Так, ціни на одні і ті самі акції можуть продаватися за різною ціною в різних регіонах країни. На неорганізованих ринках більше піддається сумніву досвід брокерських контор та якість наданих ними послуг. Крім того, неясність, приховування інформації на таких ринках містить значні ризики для покупців-продавців цінних паперів.