- •Тема 1. Вступ. Теоретичні основи ринкової трансформації економіки регіону
- •1. Предмет, методи та завдання дисципліни.
- •Завдання дисципліни:
- •2. Складові трансформаційної економіки. Основні риси перехідної економіки:
- •Основні чинники перехідної економіки:
- •3. Управління трансформаційними процесами Основні процеси, що протікають в трансформаційній економіці на сучасному етапі:
- •4. Структура та типологічні ознаки регіонального господарського комплексу.
- •5. Складові ринкової трансформації регіонального економічного комплексу.
- •Фактори трансформації регіонального господарського комплексу (ргк):
- •Потенціали факторів трансформації ргк:
- •Тема 2. Формування ринків капіталу в умовах ринкової економіки
- •2. Ринку капіталу в перехідній економіці: роль та напрямки трансформації
- •3. Фінансові системи: західні моделі
- •Ознаки фінансових систем у ринковій економіці:
- •4. Проблеми та пріоритети регулювання фінансових ринків
- •Пріоритетні завдання регулювання:
- •5. Фінансові ресурси регіонів України
- •Тема 3. Фондовий ринок регіону: стан та перспективи розвитку
- •2. Сучасний стан українського фондового ринку
- •Учасники фондового ринку України12 (станом на 1.12.2009):
- •Українські фондові біржі (організатори торгівлі):
- •3. Стратегічні орієнтири розвитку фондового ринку України
- •Принципи ефективності державного регулювання фондового ринку:
- •4. Розбудова структури та інфраструктури фондового ринку України
- •Тема 4. Фінансово-кредитні посередники та їх роль у інноваційно-інвестиційних перетвореннях економіки України
- •2. Інтеграція у міжнародні банківські структури
- •3. Специфіка діяльності небанківських кредитно-фінансових інститутів
- •4. Проблеми розвитку небанківських фінансово-кредитних установ в Україні
- •Тема 5. Теорія грошей і перехідна економіка
- •2. Елементи теорії процентів
- •3. Вплив інфляції на теперішню і майбутню вартість грошей
- •Прогнозування темпів інфляції:
- •4.Нарощування і дисконтування грошових потоків
- •5.Порівняння альтернативних варіантів вкладення і нарощування грошових засобів методом дисконтування
- •Тема 6. Інвестиційний менеджмент і перехідна економіка
- •2. Джерела фінансування інвестицій Джерела фінансування інвестицій:
- •3. Фактори вартості капіталу
- •Тема 7. Основи проектного аналізу
- •2. Види проектів і їхня класифікація
- •Класифікація проектів:
- •3. Учасники проекту
- •4. Концепція витрат і вигід в проектному аналізі
- •5. Методи оцінки ефективності проектів
- •6. Критерії ефективності проектів
- •Тема 8. Фінансовий аналіз компанії (міжнародний стандарт)
- •1. Мета і завдання фінансового аналізу
- •2. Моделі проведення фінансового аналізу
- •1. Мета і завдання фінансового аналізу
- •2. Моделі проведення фінансового аналізу
4. Проблеми розвитку небанківських фінансово-кредитних установ в Україні
У цілому протягом останніх років роль небанківських (парабанківських) фінансових посередників, в тому числі «інституційних інвесторів» (пенсійні фонди, інвестиційні фонди, страхові компанії) в Україні посилилася, хоча рівень їх розвитку значно поступається банкам. Серед причин такого відставання називають:
практичну відсутність небанківських фінансово-кредитних інститутів при командно-адміністративній економіці та відповідно нестачу практичного досвіду організації їх діяльності;
не відпрацьованість і невпорядкованість законодавства, відсутність спостережної та регулятивної функції з боку держави, особливо на початковому етапі становлення (1991-1995 рр.);
систематичне невиконання своїх зобов’язань, численні банкрутства й масові скандали з приводу обману клієнтів та, як наслідок, втрату довіри з їх боку;
«рейдерські атаки» на промисловий та фінансовий сектор економіки.
Проте основною перешкодою розвитку небанківських фінансових інститутів і, що має особливе значення, ефективної реалізації ними функції фінансування національної економіки, є нерозвинутість фондового ринку, дефіцит інвестиційно-привабливих фінансових інструментів на ньому. В умовах низько ліквідного фондового ринку України, дефіциту на ньому інвестиційно привабливих фінансових інструментів ускладнює проведення гнучкої інвестиційної політики небанківськими фінансово-кредитними установами, а це суттєво знижує можливості їх ефективної діяльності та навіть існування на ринку загалом.
Сучасному вкрай невтішному стану українського фондового ринку властиві такі негативні риси, як низька ліквідність практично всіх цінних паперів; вкрай незначні обсяги їх продажу на організованих ринках; низька капіталізація; нерозвинутість вторинного ринку акцій; низький рівень інформаційної прозорості на фондових ринках тощо. Фактична відсутність організованого ринку деформує механізми ціноутворення акцій, не дає змоги реально оцінити попит на них, обсяги їх реалізації, напрями руху капіталу, породжує тіньові схеми їх реалізації.
Достатньо вагомою проблемою, що стоїть на заваді розвитку сектору небанківських фінансово-кредитних установ являється недосконалість правового регулювання. Зокрема базовий закон про діяльність небанківських фінансово-кредитних інститутів, а саме Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», не містить чітких вимог стосовно організаційно-правової форми та мінімального розміру капіталу зазначених установ, натомість відсилаючи до інших законів з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг. Крім того, й досі немає нормативно-правового акта, який би встановлював вимоги для набуття статусу небанківської фінансово-кредитної установи. Зазначені вимоги встановлено лише для фінансових компаній у Положенні про внесення інформації щодо фінансових компаній до Державного реєстру фінансових установ та встановлення вимог до облікової та реєструючої системи фінансових компаній, затвердженому розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 5 грудня 2003р., № 152. Отже, одна з передумов започаткування діяльності небанківської фінансово-кредитної установи формально не може бути виконана з огляду на відсутність відповідного правового регулювання.
В базовому законі, крім інших правових колізій, не чітко визначений перелік фінансових послуг, які можуть надаватися небанківськими фінансово-кредитними установами. Крім того, якщо звернутись до статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», то операції із залучення та розміщення залучених коштів дозволяється здійснювати лише юридичним особам, які мають банківську ліцензію, себто банкам.
Підсумовуючи викладене можна зробити такі висновки:
правове регулювання небанківських фінансово-кредитних інститутів в законодавстві України є фрагментарним та суперечливим за змістом;
з метою упорядкування системи фінансових установ України та адаптації законодавства, яке стосується цих питань, до законодавства Європейського Союзу доцільно внести зміни до законів України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та «Про банки і банківську діяльність» у частині уточнення поняття небанківської фінансово-кредитної установи, аспектів її реєстрації та переліку послуг.