3. Управління трансформаційними процесами Основні процеси, що протікають в трансформаційній економіці на сучасному етапі:

- Суверенізація національної економіки. В стратегічному плані вона означає вихід економіки на передові цивілізаційні рубежі, в тактичному – оформлення її кордонів, визначення їх реального стану і складу;

- Роздержавлення і приватизація, а також формування багатоукладної економіки (всі типи технологічних укладів), в якій оптимально взаємодіють різноманітні форми власності, підприємництва та господарювання;

- Структурна перебудова економіки з метою досягнення домінування виробництв п’ятого і шостого технологічних укладів, опанування постіндустріального, інноваційного типу економічного розвитку;

- Становлення конкурентоспроможного національного товарного виробництва і на цій основі – цивілізованих ринкових відносин та механізмів аллокації (розподілу) ресурсів;

- Перехід до соціально-інтенсивного типу розширеного суспільного відтворення – досягнення та підтримання сталої та динамічної рівноваги національної економіки;

- Гуманізація та соціалізація економічних процесів , яка в загальному плані пов’язана з формуванням людини-особистості, пріоритетним розвитком соціальної сфери у порівнянні з матеріальною;

- Інституціоналізація як процес формування необхідних для економічних перетворень інститутів (формальних і неформальних норм, традицій, настанов, правил тощо), перш за все, громадянського суспільства;

- Лібералізація і демократизація економічного життя з метою створення, перш за все, сприятливих умов для ефективного вільного підприємництва і праці;

- Регіоналізація та муніципалізація, як формування системи регіональних і муніципальних економічних утворень, що само фінансуються і являють собою невід’ємні складові національної економіки;

- Поступове відкриття національної економіки, її органічне включення в світові процеси глобалізації, інтеграції та диференціації, розширення ефективних зовнішньоекономічних зв’язків;

- Становлення сучасного типу триєдиного економічного регулювання (державного, ринкового, громадянського).

Узагальнюючи реальну практику управління трансформаційними процесами, виділяють три базові моделі:

І. «Шокова терапія», в межах якої домінує жорсткий і стислий за термінами монетаристський варіант неоліберальної економічної політики. Передбачає:

- проведення впродовж 1-2 років радикальних антиінфляційних стабілізаційних заходів та приватизації;

- моментальна лібералізація цін;

- максимальне усунення держави від втручання в економічні процеси;

- ліквідація переважної більшості субсидій;

Запровадження повної фінансової самостійності підприємств, «жорстких» бюджетних обмежень тощо.

ІІ. Градуалістська або інкрементальна, яка наголошує на необхідності поступових і відносно повільних ринкових перетворень в міру створення відповідних інституціональних передумов. Передбачає:

- встановлення рівноваги на споживчому ринку шляхом легалізації та розвитку приватного сектора;

- поширення ринкових механізмів спочатку на виробництво та збут споживчих товарів, а згодом і на інвестиції;

- лібералізацію цін зі збереженням певного державного контролю у споживчих галузях економіки;

- формування двосекторної моделі економіки (сектор фірм і сектор домогосподарств).

ІІІ. Інтегративна, яка ґрунтується на саморозвитку трансформаційної економіки, ядро якого становлять:

• з технологічної точки зору – група машинобудівних і будівельних галузей;

• з соціальної точки зору – професійно-кваліфікаційний та інтелектуально-освітній потенціал суспільства;

• з соціально-економічної точки зору – характер привласнення.