Тема 3. Антична філософія
43
Філософським
джерелом неоплатонізму є вчення Платона
про пер-
винність
світу ідей і вторинність матеріального
світу.
Неоплатоніки
систе-
матизували
учення Платона,
поєднавши
його з ідеями Арістотеля щодо єди-
ного
абсолюту та ієрархічної будови буття.
Сутність
концепції виникнення і розвитку світу
у неоплатоніків на-
ступна:
вищими
субстанціями постають Єдине,
Розум
і Душа.
Єдине
шля-
хом
еманації(витікання)
виділяє
з себе світовий Розум (світ
ідей),
світову
(божественну)
Душу
і чуттєвий матеріальний світ.
Душа
оживляє все суще,
вона
упорядковує весь видимий матеріальний
світ,
надає
йому сенс,
цін-
ність
і красу.
Чим
більше людина керується принципами
добра,
тим
ближ-
чою
вона стає до Душі божественної.
Звідси
і сенс життя людини –
духовне
самовдосконалення,
тобто
душа повинна очищатися від усього
земного.
Людина
є уособлення світобудови,
бо
до її природи входять тіло,
душа
та
розум.
Прагнення
людини –
її
душа повинна злитися зі світовою Душею.__
