1. Харитонов в. Л. Лютнева революція в Росії// Питання історії, 1993. № 11-12.

2. Бердяєв н.А. Російська ідея. Про Росії та російської філософської культури. М., 1990.

3. Старцев в. Повалення монархії і долі Росії// Вільна думка. 1992. № 7.

Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://www.skgtu.ru/

Срср на міжнародній арені в 1920-1938 рр..

Чураков Д. О.

Вихід з міжнародної ізоляції

Завершення військової інтервенції та громадянської війни дозволило радянській державі розширити свою діяльність на міжнародній арені. Активізація зусиль вітчизняної дипломатії збіглася з глибокими змінами, які окреслилися в роки непу у зовнішньополітичному курсі більшовицького режиму. Якщо раніше він у значною мірою формувався на принципах пролетарського інтернаціоналізму, на відмову від "імперського минулого", то тепер акценти все більше починають зміщуватися у бік захисту інтересів Радянської Росії як незалежної, суверенної держави. Історики у цьому зв'язку зазначають, що неп у зовнішній політиці означав не тільки лібералізацію зовнішньополітичної доктрини більшовиків, а й поступове повернення їх до традиційних національно-державним пріоритетів у взаєминах з іншими країнами.

Ключовий завданням, яке довелося вирішувати радянського керівництва на початку 1920-х рр.., стає боротьба за дипломатичне визнання РРФСР і виведення країни з зовнішньополітичної ізоляції. Ще в той час, коли не вщухли бої цивільної війни і не всі інтервенти залишили межі республіки, радянська дипломатія домоглася перших серйозних успіхів. 2 лютого 1920 був укладений Тартуський мирний договір з Естонією. За цим договором сторони встановлювали дипломатичні відносини і брали на себе зобов'язання не допускати на своїй території створення збройних формувань, чия діяльність була б спрямована проти іншої сторони. За Естонією пішли й інші країни Руської Прибалтики: 12 липня був підписаний мирний договір з Литвою і 11 серпня 1920 р. - з Латвією. Велике значення мало підписання 14 жовтня 1920 мирного договору з Фінляндією, по якому сторони взаємно визнавали суверенітет один одного, а так само погоджувалися не створювати військових споруд і не тримати великих військових кораблів в районі Ладоги.

Менш вигідним для РРФСР був мир, укладений з Польщею, що став результатом невдач Червоної Армії на заключному етапі Радянсько-Польської війни. З цього до угоди, підписаної 18 березня 1921  р. в Ризі, Польщі передавалися значні території України та Білорусії. Радянська сторона погоджувалася повернути Польщі різні військові трофеї та інші цінності, вивезені з території Польщі починаючи з 1 Січень 1772. Крім того РРФСР зобов'язувалася сплатити Польщі протягом року 30 млн. золотих руб. як відшкодування збитку за "господарську експлуатацію" польських земель царизмом. Разом з тим, Польща встановлювала з РРФСР дипломатичні відносини, брала на себе зобов'язання надати російським, українцям та білорусам в Польщі всі права, які допомогли б забезпечити вільний розвиток їхньої національної культури. Договірні сторони взаємно відмовлялися від втручання у внутрішні справи один одного і брали на себе гарантії не допускати на своїх територіях освіти і перебування організацій, діяльність яких була б спрямована проти іншої сторони. Хоча протягом всіх наступних років Польща порушувала взятих на себе зобов'язання, Ризький договір дозволив Радянської Росії завершити налагодження дипломатичних відносин із країнами, що виникли на терраріях, перш що входили до Російської імперії, зміцнити свої західні кордони, домогтися часткового прориву дипломатичної блокади.

Успішно розвивалися дипломатичні відносини РРФСР з країнами Сходу. В їхню основу були покладені принципи рівноправності і не втручання у внутрішні справи одна одного. Дружня, миролюбна політика радянського керівництва дозволяла дипломатичними засобами зберігати вплив в державах, що входили раніше в сферу російських інтересів. Прикладом вдалого співробітництва служать Радянсько-Іранські відносини. З одного боку, згідно з укладеним 26 лютого 1921 договору про дружбу між двома країнами, РРФСР анулювала всі міжнародні домовленості, укладені царським урядом, в яких обмежувалися права і суверенітет Персії. З іншого боку, Іран зберігав за Росією право введення військ на свою територію, у випадку, якщо треті країни спробують використовувати її для підготовки агресії проти радянської сторони. РРФСР стає першим державою, що визнала незалежність Афганістану. Радянсько-афганський договір про дружбу, що встановлював дипломатичні відносини між двома країнами, був підписаний 28 лютого 1921 16 березня 1921 Радянська Росія укладає договір про дружбу і братерство з республіканським урядом Туреччини, очолюваним М. Кемаль-паші (Ататюрком). Угода про взаємне визнання і добросусідські відносини 5 листопада 1921 була підписана з Монголією.