3. Початок війни

3.1. Привід для початку війни. 15 (28) червня 1914 р. у Сараєві, столиці Боснії в день відкриття провокаційних військових маневрів Австро-Угорщини був убитий ерцгерцог Франц-Фердинанд, спадкоємець австрійського імператора. Австрія, звинувативши у вбивстві сербську націоналістичну організацію, вимагає введення військ до Сербії і допуску слідчих на її території. За порадою Росії Сербія прийняла ультиматум, відкинувши лише австрійську окупацію, неприйнятну для сербського суверенітету. Незважаючи на звернення Росії до Австро-Угорщини та Німеччини, 15 (28) Липень австрійська артилерія бомбардувала столицю Сербії - Белград.

3.2. Оголошення війни. 30 (17) липня Росія оголосила загальну мобілізацію, сповістивши Берлін, що ці дії не носять антинімецьких характеру, але зайнявши жорстку позицію щодо Австрії. Німеччина в ультимативній формі зажадала припинення мобілізації і, не отримавши відповіді, 19 липня (1 серпня за новим стилем) 1914 р. оголосила війну Росії. 2 серпня почала мобілізацію Франція, яка оголосила про підтримці Росії. 3 серпня Німеччина оголосила війну Франції і почала наступ через Бельгію і Люксембург. 4 серпня вступила у війну Англія, 6 Серпень - Австро-Угорщина, яка оголосила війну Росії. Війна охопила всю Європу, а пізніше значну частину світу. 23 серпня до Антанти приєдналася Японія, в 1915 р. - Італія, у 1917 р. - США. Туреччина (1914 р.) і Болгарія (1915 р.) виступили союзниками Німеччини та Австро-Угорщини. Всього у війні брали участь 38 держав світу.

4. Хід військових дій

4.1. Перші настання 1914 Після поразки франко-англійських військ на кордоні Франції та швидкого просування німецьких військ до Парижу, Росія ще до завершення мобілізації по прохання Франції початку одночасно наступ у Східній Пруссії і в Галичини.

4.1.1. У Східній Пруссії наступали зі сходу - 1-а (П. К. Ренненкампф) і з півдня -- 2-а (О. В. Самсонов) російські армії а наприкінці серпня завдали ряд поразок нечисленної німецької угруповання. Після перекидання 2 корпусів з Франції і резервних частин Німеччина, використовуючи неузгодженість дій російських військ, оточила і розгромила 2-у армію генерала Самсонова, який покінчив самогубством, і змусила відступити 1-у армію.

4.1.2. В Галичині наступ у серпні-вересні 1914 р. було більш успішним. 8-а армія (А. Брусилів) взяла Львів, російські війська обложили Перемишль, відтіснивши австрійців на 300 км. від кордону за річку Сан. Здавалося, що Австро-Угорщина розгромлена.

4.1.3. Для вторгнення до Німеччини російське командування, не закріпивши успіх на південно-заході, початок перекидання військ з Галичини до Польщі, але у вересні-жовтні австро-німецькі армії почали наступ на попередній виклик Лодзь та Варшаву. У кровопролитних і широкомасштабних Варшавсько - Івангородський і Лодзинської операціях у жовтні-листопаді обидві сторони зазнали великих втрат (2 млн. чол. -- Росія, 950 тис. - її противники), але не виконали своїх завдань. При цьому Росія зупинила австро-німецький наступ, але не змогла почати похід на Берлін і відступила углиб Польщі. На фронті почалася позиційна війна.

4.1.4. Війна з Туреччиною почалася з атаки 29 жовтня турецько-німецького флоту на Севастополь, Одесу, Новоросійськ і Феодосію і наступу турецьких військ на Кавказі. Кавказька армія, перейшовши в контрнаступ, завдала поразки переважаючим турецьким силам, відтіснивши їх у грудні до Ерзрум, що полегшило дії союзників на Месопотамської фронті.

4.1.5. Підсумки військових дій 1914 полягали в зриві планів швидкої перемоги Німеччини та Авст - Угорщини. Наступ росіян у Східній Прусії і Галичини, дали можливість союзникам одержати у вересні перемогу на Марні і стабілізувати фронт у Франції. У результаті Німеччина, незважаючи на деякі успіхи, була вимушена вести затяжну війну на два фронти.

В ході боїв виявилося перевагу німецької армії над російською в артилерії та постачанні боєприпасами, виявилася слабкість австрійських і турецьких військ.

4.2. Поразки 1915

4.2.1. Південно-Західний фронт. Після деяких успіхів Росії в січні-березні (взяття Перемишля, вихід на Карпатський хребет, відображення німецького наступу з Східної Пруссії) у квітні-травні ситуація змінилася. Австро-німецькі війська, використовуючи масовані артилерійські обстріли, змусили відступити російські війська, що зазнавали жорстокий "снарядний голод" і захопили більшу частину Галичини і Волині. Але фронт на південно-заході не було прорвано.

4.2.2. Західний фронт. Влітку німецькі армії зайняли Польщу з Варшавою, потім частина Білорусії, Литви з Вільно, Латвії і вийшли до Риги. До жовтня фронт зупинився, почалася тривала окопна війна.

4.2.3. Підсумки 1915 З ладу вийшов весь склад довоєнної підготовленої кадрової армії. Росія втратила західні території, але зберегла основну промислову, паливну та сільськогосподарську базу. У той же час збільшилася німецьке перевагу в артилерії, особливо важкої, ще більш очевидною стала вузькість залізничної мережі Росії.

В серпні Микола II взяв на себе командування військами, призначивши досвідченого стратега М.В. Алексєєва начальником Генштабу.

Союзники, до яких приєдналася Італія, у цей період не зробили жодної значною операції, обмежившись великими поставками до Росії озброєнь і вугілля.

4.2.4. 1916 "Брусилівський прорив". Німецьке командованіе перенесло основні військові зусилля з Східного на Західний фронт. Почалася битва за фортецю Верден, захищала шлях на Париж. У важкому становищі перебувала італійська армія.

Российская армія, що планувала основне наступ влітку розгорнути силами Західного фронту в Литві та Білорусії за підтримки Південно-Західного та Північного фронтів, змушене було змінити терміни і напрям головного удару. У травні 8-а армія генерала Брусилова здійснила прорив австрійських позицій, відкинувши противника на 120 км. Наступ Західного фронту було призупинено для посилення військ Брусилова, але німецькі підкріплення дозволили австро-угорської армії, яка втратила 1,5 млн. чол., стабілізувати лінію фронту в Галичині і Буковині.

Кавказька армія взяла Ерзрум і Трапезунд. Румунія виступила на боці Антанти, але швидко зазнала поразки, що подовжило лінію фронту на 500 км.

В підсумку боротьби 1916 англо-французькі та італійські армії було врятовано від знищення. Англія і Франція в цих умовах в 1915-1916 рр.. уклали угоди з Росією про її післявоєнних територіальних придбаннях у Прибалтиці та майбутню передачу їй контролю над протоками Босфор і Дарданелли, а також Константинополем.