Список літератури з курсу

1. Аннерс Э. История европейского права / Пер. со швед. - М., 1996.

2. Бабичев Н.Т., Боровский Я.М. Словарь латинских крылатых слов. - М., 1982.

3. Бартошек М. Римское право: понятия, термины, определе­ния. - М., 1986.

4. Бирюков Ю.М. Государство и право Древнего Рима. — М., 1969.

5. Дигесты Юстиниана / Пер. с лат. - Т. I-II. - М., 2002.

6. Дигесты Юстиниана. Избранные фрагменты в переводе и с примечаниями И.С. Перетерского. - М., 1984.

7. Дождев Д.В. Римское частное право. - М., 1999.

8. Дроніков В. К. Римське приватне право. - К., 1961.

9. Дыдынский Ф. Залог по римскому праву. - Варшава, 1972.

10. Загурский Л. Принципы римского гражданского и уголовного процесса. - Харьков, 1874.

11. Институции Юстиниана / Пер. с лат. - М., 1998.

12. История государства и права зарубежных стран / Под ред. НА. Крашенниковой, О.А. Жидкова. - М., 1996.

13. Казанцев Л.Н. О разводе по римскому праву в связи с историческими формами римского брака. - К., 1892.

14. Кистяковский И.А. Долговая ответственность наследника в римском праве. - К., 1900.

15. Косарев А.И. Римское частное право.- М., 1998.

16. Кофанов Л.Л. Обязательственное право в архаическом Риме: долговой вопрос (VI-IV вв. до н. э.).- М., 1994.

17. Кремлев Н.К К учению о праве добросовестного владельца на плоды по римскому праву. - Казань, 1866.

18. Кривцов А.С. Абстрактные и материальные обязательства в римском и современном гражданском праве. - Юрьев, 1898.

19. Моммзен Т. История Рима. - Т. I-IV. - М., 1995.

20. Муромцев С.А. О консерватизме римской юриспруденции. - М., 1875.

21. Орач Є.М., Тищик Б.Й. Основи римського приватного права. - К., 2000.

22. Павел Юлий. Пять книг сентенций к сыну. Ульпиан Домиций. Фрагменты: Памятники римского права. - М., 1998.

23. Підопригора О.А. Римське приватне право. - К., 2001.

24. Підопригора О.А., Харитонов Є.О. Римське право. - К., 2003.

25. Підопригора О.А., Харитонов Є.О. Римське приватне право.- К., 2001.

26. Подопригора А.А. Основы римского гражданского права. - К., 1994.

27. Римское частное право / Под ред. И. Б. Новицкого, И.С. Перетерского. - М.,1997.

28. Смирнов М.М. Римское частное право. - М., 2004.

Короткий термінологічний словник

Аналогія закону - застосування для врегулювання суспільних відносин норм права, які містяться у законі, що врегульовує ана­логічні відносини.

Аналогія права - врегулювання суспільних відносин на основі загальних ідей і принципів права (гуманізму, справедливості, рівноправ'я тощо).

Буквальне (адекватне) тлумачення норм права - спосіб тлу­мачення, в результаті якого дійсний зміст норми права встанов­люється у повній відповідності з її текстуальним виразом.

Влада - здатність одного суб'єкта нав'язувати свою волю іншим суб'єктам.

Деліктоздатність - передбачена нормами права здатність суб'єкта нести юридичну відповідальність за вчинення правопо­рушення.

Держава - особлива політико-територіальна організація кла­сового суспільства, що має суверенітет, спеціальний апарат уп­равління і примусу і здатна надавати своїм велінням загальнообо­в'язкової сили.

Державна влада - здатність одного суб'єкта нав'язувати свою волю іншим суб'єктам у сфері управління справами держави і сус­пільства шляхом використання можливостей державного апарату.

Дієздатність - обумовлена нормами права здатність суб'єкта своїми діями набувати і здійснювати суб'єктивні права та юри­дичні обов'язки.

Звичаї - правила поведінки, що склалися історично і в резуль­таті багаторазових повторень увійшли у звичку людей.

Зміст права - закріплені в нормах права приписи, що вста­новлюють права і обов'язки певних суб'єктів і правові наслідки невиконання або неналежного їх виконання чи порушення проце­дури їх реалізації (матеріальний аспект), а також приписи, що визначають процедуру реалізації цих прав і обов'язків (функціо­нальний аспект).

Імперія - велика багатонаціональна держава, створена шляхом насильницького (рідше - добровільного) приєднання раніше не­залежних держав або їх частин.

Кодифікація - спосіб систематизації нормативно-правових актів, що полягає в об'єднанні нормативно-правових актів і окре­мих норм права, зі змінами їх змісту, в єдиний внутрішньо узгод­жений акт.

Об'єкти правовідносин - матеріальні, духовні та інші соці­альні блага, з приводу яких суб'єкти вступають у правовідноси­ни та здійснюють свої взаємні суб'єктивні права та юридичні обов'язки.

Орган держави - особа чи структурована група осіб, які вис­тупають від імені держави й наділені владно-державними повно­важеннями, в тому числі правом застосовувати засоби державно­го примусу і здійснювати державно-організаторські, розпорядчі, судові та інші функції.

Особа - людина як суб'єкт, що має притаманні саме цій конк­ретній людині індивідуальні ознаки, сформовані в ході її суспіль­ного життя і яка усвідомлює себе членом спільності собі подібних, і відповідним чином коректує свою поведінку щодо правил, ви­роблених цією спільністю.

Правова фікція - неіснуюча обставина, яка, на основі визнан­ня її у встановленому законом порядку існуючою, стає обов'язко­вою для врахування при вирішенні певних справ.

Правовий договір - добровільне й узгоджене рішення двох чи більше сторін, яке містить правові норми.

Правовий звичай - правило поведінки, що складалося сти­хійно протягом тривалого часу і визнається і охороняється дер­жавою.

Правоздатність - обумовлена нормами права здатність суб'єк­та мати суб'єктивні права та юридичні обов'язки.

Правопорушення - суспільне шкідливе, винне, протиправне, каране діяння, здійснення якого передбачає юридичну відпові­дальність.

Суб'єкти правовідносин (суб'єкти права) - учасники (сторо­ни) правових відносин, які мають взаємні суб'єктивні права та юридичні обов'язки.