1.2. Типові містобудівельні ситуації

Аналіз традиційних міських функцій, що склалися, передбачає виявлення мережі закладів обслуговування і локалізації установ управління, концентрації функцій, їх щільність і суміщення громадської і житлової функцій. Це дозволяє з усієї різноманітності закладів виділити певні функціональні групи, які є організаційно-технологічною основою для формування комплексів в певних містобудівельних ситуаціях у відповідності до соціальних потреб міста - центральної чи периферійної зони - можна дати перспективні пропозиції по покращенню структури і складу функцій тієї чи іншої ситуації:

• в загальноміському центрі;

• на периферії центра міста;

• в центрі планувальних районів;

• в центрі житлового району;

• в житловій забудові.

Паралельно проводиться аналіз міської забудови щодо її історичної та соціально-культурної цінності. Тут визначаються характерні ситуації в залежності від наявності пам'ятників архітектури і їх охоронних зон, унікальності міського середовища, можливості зносу:

в ядрі історичного центру;

- в історично цінній забудові центру:

- на межі історичного центру;

в історично сформованому середовищі без унікальних пам'ятників (поч. XX ст.); поза історично цінною забудовою;

- буферні зони.

Аналіз цих ситуацій і використання принципів формування історичного міського середовища для органічного розміщення нового об'єкту повинні відбиватися на композиційно-просторовому вирішенні структури комплексу і на організації людської діяльності.

В останні роки все частіше пересічна забудова, яка має історично-культурну цінність нарівні з пам'ятниками, оголошується заповідною і береться під охорону. В цьому натуральному міському середовищі парадоксальним чином зживаються всі необхідні життєві процеси - від традиційно побутових, що мають регіональні особливості, до суперсучасних. Тому, розглядаючи питання формування нових об'єктів в цій забудові, необхідно браги до уваги і принципи, за якими спонтанно складалися цілісність і достатньо гнучка структура, спосіб життя міщан, дух місця, які визначають гуманний характер середовища. Тут важливо звернути увагу на соціально-культурні аспекти проблеми - це врахування традиційних міських функцій і звичаїв міщан даного місця і їх просторовою виразу. Для об'єктивної уяви необхідними є тісні контакти архітекторів з місцевими мешканцями, майбутніми мешканцями комплексу, а також із соціологами, вченими, істориками.

Характеристика містобудівельної ситуації.

1. Загальноміський центр:

- висока щільність транспорту;

- високий процент денного населення, з врахуванням тут працюючих;

- планувальна структура з дрібною сіткою (0,3-2,0 га) історично сформованого кварталу;

- цінне історично сформоване міське середовище, концентрація пам'ятників історії культури і архітектури;

- суміщення функцій міського центру з функціями районного і мікрорайонного культурно-побутового обслуговування населення та з функціями наближеного обслуговування.

Переважає вищий ранг закладів культури і обслуговування.

2. Периферія міського центру;

• висока щільність транспорту;

• значний процент денного населення;

• планувальна структура з реконструйованою мережею кварталів (6-12 га);

• окремі ансамблі історичної забудови;

• суміщення функцій міського центру з функціями районного і мікрорайонного обслуговування для постійного населення прилеглих територій.

3. Центр планувального району:

• всі ранги міських центрів розміщуються на осі внутрішніх міських потоків. Існуюча щільність транспорту дещо нижча або дорівнює середній по місту. Провідне значення мають радіальні магістралі, крупна квартальна мережа в районах забудови 1950 р. співіснує з між магістральними членуваннями в районах, побудованих в 1960-70 рр.;

• як історичний спадок зберігаються ансамблі колишніх заміських маєтків і парків;

- суміщення функцій міського культурно-побутового обслуговування з функціями житла і обслуговування, наближеного до житла;

• житлова забудова перемежовується кварталами адміністративно-громадської і промислової забудови. Середня поверховість - 8 поверхів;

• кількість працюючих в районі в 165 разів вища від кількості постійного населення (70-80 тисяч мешканців)..

4. Центр житлового району:

- житлові райони з різною кількістю населення (від 30 до 100 і більше тис. мешканців). Структура близька до принципів організації центральної частини - квартальна забудова (площа кварталу 13-20 га, з провідним значенням магістралей, суміщена з центром житлового району. Заклади районного значення на міській магістралі суміщені з міськими;

- суміщення міського центру (адміністративно-громадського, культурно-побутового, спортивного і відпочинку) з функціями житла, функціями культурно-побутового районного і мікрорайонного обслуговування мешканців прилеглих районів.

5. Житлова забудова:

суміщення функцій житла з функціями культурно-побутового обслуговування міського, районного і мікрорайонного значення;

• суміщення функцій міського значення: адміністративно-громадського, культурно-побутового і спортивного.