14.3. Соціально-економічні наслідки безробіття та політика зайнятості

Сучасне безробіття в розвинених країнах має низку особливостей:

• воно породжується структурною перебудовою економіки;

• збільшується частка безробітних серед молоді;

• зростає число вільних робочих місць, які потребують високої кваліфікації;

• підвищується частка безробіття серед працівників розумової праці та ін.

Безробіття щороку стає дедалі серйознішою проблемою для суспільства, тому що призводить до незворотних соціально-економічних наслідків:

• погіршується якість життя населення;

• поглиблюється проблема недовикористання людського потенціалу;

• збільшуються витрати індивіда та суспільства на зміну професіонального статусу або підвищення продуктивності праці;

• психологічні наслідки (депресія, занепад моральних підвалин, наркоманія, самогубства);

• політичні наслідки (соціальні революції);

• знижується рівень задоволення потреб;

• зменшується випуск виробництва.

З економічного погляду найважливішим негативним наслідком безробіття є недовипущена продукція. Через безробіття суспільство втрачає продукцію, і це явище називається відставанням ВВП. Воно зображено на рис. 17.2 і означає, що фактичний рівень ВВП є меншим за потенційний (максимально можливий за умов повної зайня­тості). Іншими словами, потенційний ВВП — це ВВП за умов природного безробіття, а фактичний — за умов циклічного безробіття.

Наприклад, підраховано, що за умов природного рівня безробіття (6%) країна спроможна забезпечувати ВВП = 50 млрд ум. од. У поточному році рівень безробіття сягнув 8%, а ВВП становив 45 млрд ум. од. Це означає, що з'явилося циклічне безробіття 2%, яке призвело до відставання ВВП на 5 млрд ум. од.

Відомий американський економіст Артур Оукен дійшов висновку, що величина відставання ВВП у певній пропорції залежить від зміни рівня безробіття.

Він сформулював закон, який назвали законом Оукена: якщо фактичний рівень безробіття перевищує природний рівень на 1%, то відставання ВВП становитиме 2,5%.

Закон Оукена: якщо фактичний рівень безробіття перевищує природний рівень на 1%, то відставання ВВП становитиме 2,5%

Для запобігання небажаних наслідків безробіття держава здійснює політику зайнятості такими засобами:

• дострокове звільнення на пенсію працівників державних підприємств (за 2—3 роки до пенсійного віку);

• створення робочих місць через організацію громадських робіт у сфері інфраструктури (будівництво доріг), особливо для хронічних безробітних і молоді;

• обмеження імміграції (в'їзду в країну) та стимулювання повернення на батьківщину іноземних робітників;

• формування фондів страхування з безробіття;

• виплати допомоги з безробіття;

• організація бірж праці та курсів перепідготовки кадрів;

• запровадження пільг безробітним в оплаті житлових послуг, проїзду в громад­ському транспорті;

• формування соціальних програм щодо працевлаштування молоді, жінок, пенсіо­нерів та ін.;

• податкове стимулювання створення нових робочих місць;

• поліпшення інформованості населення про можливості зайнятості;

• удосконалення професійної підготовки з дефіцитних спеціальностей.