Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
лекції по основам економічної теорії.doc
Скачиваний:
3
Добавлен:
12.11.2019
Размер:
1.63 Mб
Скачать

3.2. Історичні типи виробництва.

Людству відомі два типи виробництва — натуральне та товарне.

Натуральне виробництво — це самодостатнє виробництво життєвих благ, що ви­готовляються задля задоволення власних потреб виробника або певної замкнутої гос­подарської одиниці (первісної общини, феодального маєтку, натурального селянського господарства). Основні риси натурального господарства:

  • нерозвиненість поділу і кооперації праці;

  • переважно ручна праця;

  • універсальність праці;

  • визначальна роль природних ресурсів;

  • нерозвиненість економічних відносин;

  • примітивні засоби праці та технологія;

  • замкненість економічної діяльності;

  • відсутність обміну благ.

Натуральне виробництво це самодостатнє виробництво благ, що виготовляються для задоволення власних потреб виробника

Натуральне господарство існувало сотні тисяч років як панівна форма економічних відносин, і лише кілька сот років тому з'явилося товарне господарство.

Товарне господарство — тип організації виробництва, за якого продукт виробляється окремими, уособленими виробниками для його обміну на інші продукти або продажу на ринку. Кожен з них спеціалізується на виготовленні якогось одного продукту, тому для задоволення суспільних потреб необхідна купівля-продаж товарів на ринку, їхній товарно-грошовий обмін.

Товарне виробництво з'являється за наявності двох умов:

1) Суспільний поділ праці, завдяки якому виникає спеціалізація виробників і необхідність обміну виготовлених товарів. Суспільний поділ праці дає змогу економити робочий час і призводить до підвищення продуктивності праці

Товарне господарство це тип організації господарства, за якого продукти створюються для продажу на ринку

та інших ресурсів і зростання обсягу сукупного продукту. Історія свідчить про наявність трьох великих суспільних поділів праці:

  • відокремлення скотарства від землеробства (10—12 тис. років тому);

  • відокремлення ремесла від сільського господарства (6—8 тис. років тому);

  • виділення торгівлі (4 тис. років тому).

  1. Економічна уособленість (самостійність) виробників як різних власників.

Економічна уособленість можлива тільки за існування приватної форми власності. Риси товарного виробництва:

  • суспільний поділ праці;

  • економічна відокремленість виробників;

  • приватна власність на засоби виробництва і готовий продукт;

  • обмін продуктами між товаровиробниками;

  • рівнозначність обміну;

  • економічна конкуренція виробників.

Товарне господарство у своєму розвитку пройшло такі стадії:

  1. Просте (нерозвинуте) товарне виробництво, яке характеризується такими рисами: суспільний поділ праці, приватна власність на засоби виробництва та продукти, особиста праця власника, купівля та продаж товарів на ринку. Основними виробниками є селяни та ремісники.

  2. Розвинуте товарне виробництво, за якого товарами стає не лише кінцева продукція, а й усі фактори виробництва, в тому числі і робоча сила. Це пов'язано з епохою зародження капіталістичних відносин, коли основний капітал зосереджується в руках порівняно невеликої частки суспільства, а більша частина людей позбавляється засобів виробництва і не має інших способів заробити собі на життя, крім продажу єдиного, що їм належить, ресурсу — трудового.

За часів товарного господарства з'являється товар як продукт праці, який створюється не задля власного споживання, а для обміну чи продажу на ринку. Звісно, товари існували і за умов натурального виробництва, але тоді в обміні брали участь лише надлишки продукту, створеного для власного споживання. Товарний обмін був радше випадковістю, ніж закономірністю. З появою розвинутого товарного господарства розпочалося масове створення продуктів для ринку.

Будь-який товар має вартість — його грошову оцінку. На вартість товару впливають такі дві його властивості:

  1. Корисність — здатність задовольняти певні людські потреби. Корисність товару ви­значається його різноманітними характеристиками — якістю, властивостями, на­дійністю, зовнішнім виглядом та іншими параметрами, що свідчать про можливості продукту задовольнити потребу. Тобто будь-який товар має споживну вартістьйого здатність задовольняти певні людські потреби.

  2. Мінова вартість – це його здатність обмінюватися на інші товари , як однакові затрати праці. Це вартісна сторона продукту, яка визначається витратами виробництва. Саме витрати дають змогу порівняти цілком різні продукти і визначити пропорції, у яких товари обмінюються один на інший. З цього погляду мінова вартість — пропорція, в якій один товар обмінюється на інший.