11.3. Формування та розподілення прибутку. Підприємництво та прибуток (підприємницький дохід).

Прибуток (підприємницький дохід) — це винагорода підприємця за те, що він організовує виробництво, управляє ним, запроваджує нововведення, ризикує. Джерела прибутку:

• удосконалення організації виробництва;

• кваліфіковане управління;

реалізація нових ідей у бізнесі; приріст обсягів продукції; ризик підприємця; виключне становище підприємства у галузі.

Прибуток (підприємницький дохід) — це винагорода підприємця за те, що він організовує виробництво, управляє ним, запроваджує нововведення, ризикує

Всі ці фактори підвищують ефективність виробництва, сприяють зниженню витрат і зростанню прибутку.

Структурні елементи прибутку:

• Нормальний прибуток — це певна мінімальна винагорода підприємця, потрібна для того, щоб утримати його в певній сфері діяльності. Нормальний прибуток має покривати розумові та фізичні витрати підприємця. Якщо він не забезпечується, то підприємець переключається на більш привабливий бізнес або на іншу галузь.

• Економічний прибуток (монопольний прибуток, або надприбуток) — це дохід, отриманий понад нормальний прибуток. Його джерелом є володіння монополь­ною владою (що дає змогу завищити ціни) або ж високий ризик.

Фактори диференціації прибутку підприємця:

• обсяг виробництва — що більший масштаб виробництва, то менші витрати на одиницю продукції, і за умов незмінних цін підприємство отримує вищий прибуток на одиницю виробу; це явище називається "ефектом масштабу", його джерелом є поглиблення поділу праці на підприємствах, застосування більш продуктивного устаткування, технологій та ін.;

• тип галузі — існують галузі з різною прибутковістю, що залежить від технологічних особливостей, рівня технічного розвитку;

• рівень витрат — його можна знизити, застосовуючи сучасне устаткування, досконалішу технологію організації праці, дешевші джерела сировини та ін.;

• швидкість обороту капіталу — що вона вища, то швидше до підприємця повертаються витрачені кошти, і він, знов вкладаючи їх у бізнес, збільшує випуск продукції, а отже, і величину прибутку;

• ринкові ціни — що меншою є різниця між ціною виробу і витратами на його виготовлення, то більшою — величина прибутку.

Функції прибутку в економіці:

• розвиває виробництво, тому що частину отриманого прибутку знову вкладають у його розширення;

• стимулює НТП, тому що бажання отримати завищений прибуток спонукає підприємців до пошуку нових рішень у виробництві й реалізації товару;

• розподіляє ресурси, тому що розмір прибутку показує, яку галузь треба розвивати, а яку — скорочувати.

Для розрахунку прибутку потрібно обчислити, крім витрат, розмір виторгу. Загальний виторг (валовий дохід) — сума грошей, які отримує компанія від продажу товарів або послуг:

TR = Q*P, де TR — валовий дохід, Q — кількість продажу, од., Р — ціна виробу, грн. Середній виторг — сума виторгу від продажу одиниці продукції (або ціна одиниці продукції): AR = , AR — середній виторг.

Загальний виторг (валовий дохід) — сума грошових коштів від продажу товарів або послуг

Загалом розраховують такі види прибутку:

Бухгалтерський прибуток = загальний виторг — загальні витрати (зовнішні).

Абсолютні розміри прибутку не дають інформації про ефективність виробництва. Для цього обчислюється відносний показник — рентабельність (або норма прибут­ку). Це відношення величини прибутку до величини всіх витрат підприємства:

Економічний прибуток = загальний виторг — економічні витрати.

Саме економічний, а не бухгалтерський прибуток дає повну інформацію про вигідність бізнесу.

У попередніх темах ми розглядали поняття підприємницького доходу, який складається з нормального прибутку та монопольного над прибутку. Саме надприбуток належить до розряду економічного. Економічний прибуток отримати нелегко, його джерелом може бути тимчасове монопольне становище на ринку

Бухгалтерський прибуток є різницею між загальним виторгом і загальними зовнішніми витратами. Економічний прибуток є різницею між загальним виторгом та економічними витратами

або ж успішні інновації. Однак у будь-якому разі економічний прибуток для конкурентної галузі — це недовготривале явище. Справа у тому, що економічний прибуток є стимулом для входження нових підприємств у галузь. Він спонукає міжгалузеву конкуренцію, за якої компанії з неприбуткових галузей переходять у привабливі га­лузі. Проте з часом, внаслідок щораз більшого числа фірм, витрати і ціни знижують­ся, і починає знижуватися прибуток. У підсумку економічний прибуток у галузі зникає, і всі компанії починають отримувати встановлений у галузі нормальний прибуток. Це явище називається "парадоксом прибутку": економічний прибуток стиму­лює міжгалузеву конкуренцію, яка потім його знищує.

Так само і збитки у галузі є тимчасовими. Підприємство, що працює зі збитками, із часом змінить цю галузь на іншу, більш вигідну. Якщо ж її приклад наслідують інші ком­панії, то з часом ціни у цій галузі зростуть, а збитки зникнуть.

Розподілення прибутку проходить два етапи:

1) певна частина прибутку розподіляється в державний бюджет або інші цільові фонди у вигляді податків і відрахувань з прибутку; після відрахувань у підприємства залишається чистий прибуток.