1.3. Методологія економічної теорії.

Методологія — це вчення про методи наукового пізнання, підходи до дослідження. Метод — це спосіб, інструмент або засіб наукового дослідження. В економічній теорії використовують широкий арсенал методів:

1) Наукова абстракція означає ігнорування вторинних, несуттєвих сторін певного яви­ща для виявлення його основної сутності. За допомогою абстракції поступово роз­кривається сутність об'єктів та явищ, виводяться економічні категорії і закони.

Економічна категорія — це поняття, сформульоване економічною наукою для по­значення конкретних форм, сторін, властивостей і рис явищ. До категорій економіки належать такі поняття, як "виробництво", "продукт", "потреба", "фактори виробницт­ва", "ціна", "гроші" та інші.

Економічний закон — це твердження, що відображає зв'язок і взаємозалежність певних економічних явищ. Закони економіки завжди відбивають найбільш суттєві риси функціонування і розвитку явищ чи процесів. Вони є об'єктивними, тобто не залежать від волі чи бажання людей. Наприклад, закон зростання потреб, закон попиту і пропо­зиції, закон спадної віддачі ресурсів та ін.

2. Економічний аналіз — це розподіл явища на складники та їх детальне дослідження.

3. Індукція — виведення теорії з фактів.

4. Дедукція — метод, обернений до індукції, за якого дослідник, використовуючи ло­гіку та інтуїцію, формулює непідтверджену теорію (гіпотезу) і перевіряє її фактами.

5. Синтез — дослідження явища в єдності його складників, які розглядаються у взає­мозв'язку та розвитку.

6. Класифікація — розділення процесів або об'єктів за певними ознаками (критеріями).

7. Історичний метод — вивчення явища на різних етапах його розвитку.

8. Економічне моделювання — спрощене зображення економічної дійсності. Існує три форми моделювання:

• графічне;

• математичне;

• табличне.

Моделювання передбачає спрощення реальності, ігнорування не дуже важливих деталей, які ускладнюють аналіз. Це дає змогу краще зрозуміти й описати причини, наслідки явищ, взаємозв'язки між ними, закономірності та ін.

2. Експеримент — штучне відтворення економічного явища в реальних умовах для його вивчення та подальшого практичного застосування в більших масштабах. Екс­перименти здійснюють і на мікро-, і на макрорівнях.

Тема № 2. Економічні потреби та теорія споживчої поведінки.

План

2.1. Поняття потреби. Класифікація потреб.

Потреба — це відчуття нестачі, необхідності, бажання володіти певними речами або послугами. Людина може задовольнити, вгамувати потреби або замінити їх на інші. Причому вона може мати потреби і у корисних для здоров'я благ, і у шкідливих.

Класифікація потреб:

1. За характером виникнення:

   • базові (життево важливі) — підтримують людей як біологічних істот (повітря, їжа, вода, захист від негоди та ін.);

   • породжені цивілізацією — потреби в освіті, комфорті, пошті, транспорті та ін.

2. За терміновістю задоволення:

• першочергові — найважливіші потреби (їжа, вода, одяг);

• вторинні — прикраси, розваги таін.

3. За способом задоволення:

• матеріальні — задовольняються матеріальними благами (хліб, будинок);

• нематеріальні — задовольняються нематеріальними благами (книжки, музеї, театри).

4. За суб'єктами задоволення:

• особисті (індивідуальні) — стосуються однієї людини (відпочинок, їжа, освіта);

• колективні — стосуються великої кількості людей (автобуси, кафе, музеї).

Наведена класифікація потреб доволі умовна та залежить від багатьох чинників: статі людини, місця проживання, рівня доходів, стану здоров'я, професії, віку, освіти, національності та ін.

Відома також класифікація потреб видатного вченого Абрахама Маслоу — "піраміда потреб Маслоу" (рис. 2.1). Її зміст полягає у тому, що людина має кілька рівнів потреб, і вона не може перейти до вищого рівня, не задовольнивши нижчий.

1 - фізіологічні потреби (вода, їжа, одяг, помешкання);

2 - потреби у безпеці (захист від ворогів, хвороб, жебрування, старості, негоди та ін.);

3 - соціальні потреби (дружба, любов, спілкування);

4 - потреби у повазі (самоповага, повага інших, визнання, прагнення соціального статусу);

5 - потреби у саморозвитку, самореалізації (удосконалення духовних і фізичних здібностей людини).

Між потребами та виробництвом існує тісний взаємозв'язок. З одного боку, потреби впливають на виробництво, є його рушійною силою. З іншого — розвиток виробництва впливає на появу нових потреб. Загалом існує тенденція збільшення кількості потреб та їх ускладнення. Цей процес характеризує закон зростання потреб, згідно з яким з розвитком суспільства та соціально-економічним прогресом зростають та удосконалюються людські потреби, і цей процес нескінченний.

Зміна потреб відбувається не тільки в їхній кількості, а й у структурі. Так, у XX ст. потреби пройшли три етапи розвитку:

1. 20-50-і рр. — переважний розвиток матеріальних потреб;

2. 50-80-і рр. — розвиток нематеріальних потреб і особливо сфери послуг;

3. з 80-х рр. дотепер — зростання творчих і духовних потреб особистості у зв'язку зі збільшенням частки вільного часу людини.