Хеджування як метод зниження ризику
Здійснення операцій «хеджування» дозволяє уникнути цінового й інфляційного ризиків при здійсненні підприємством угод на товарних чи фондових біржах.
Принцип операції «хеджування» полягає в тому, що, купуючи товар з постачанням у майбутньому періоді, підприємство одночасно здійснює продаж ф'ючерних контрактів на аналогічну кількість товарів. Якщо воно понесе фінансові втрати через зміну ринкових цін як покупець реального товару, то воно одержить виграш у таких же розмірах, як продавець ф'ючерних контрактів на нього.
Хеджування всіх ризиків — єдиний спосіб їх повністю уникнути. Однак фінансові директори багатьох компаній віддають перевагу вибірковому хеджуванню. Якщо вони вважають, що курси валют чи процентні ставки зміняться несприятливо для них, то вони хеджують ризик, а якщо рух буде на їх користь — залишають ризик непокритим. Це і є, по суті, спекуляція.
Одним з недоліків загального хеджування є досить істотні сумарні витрати на комісійні брокерам і премії опціонів. Вибіркове хеджування можна розглядати як один зі способів зниження загальних витрат. Інший спосіб — страхувати ризики тільки після того, як курси або ставки змінилися до певного рівня. Можна вважати, що дод певного рівня компанія може їх витримати.
Питання для поточного контролю та поглибленого засвоєння знань студентів
Обґрунтуйте необхідність мінімізації економічних ризиків в діяльності підприємства.
За яких умов приймається рішення про мінімізацію економічного ризику?
У чому полягають практичні засоби мінімізації економічного ризику?
Шляхом порівняльного аналізу визначте недоліки й переваги лімітування?
За яких причин трансфер ризику стає ефективним?
Яке функціональне призначення має створення резервного фонду підприємства?
Що, на вашу думку, ефективніше - страховий товарний запас чи запас грошових коштів? Обґрунтуйте свою відповідь.
Чи можна віднести систему штрафних санкцій до економічних методів зниження ризику?
До яких видів ризиків найбільш придатний метод хеджування?
Якому засобу мінімізації ризику і за яких умов доцільно віддати перевагу: страхуванню чи самострахуванню?
Які чинні заходи впливають на мінімізацію ризику?
Чим зумовлено вибір певних прийомів мінімізації ризику?
В чому полягає сутність основних форм профілактики ризику?
Яка система нормативів забезпечує лімітування економічних ризиків?
Чим відрізняються організаційні й економічні методи мінімізації ризику?
За яких обставин доцільно використовувати систему штрафних санкцій?
Які завдання по мінімізації ризику вирішує страхування та самострахування?
Розділ 7 |
УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ |
7.1. Сутність і зміст управління ризиками
Процес управління ризиками включає: передбачення ризиків; визначення їхніх ймовірних розмірів і наслідків; розробку і реалізацію заходів по запобіганню чи мінімізації пов'язаних з ризиками втрат.
Методологія управління ризику припускає визначення загальних підходів: виявлення причин виникнення ризиків в економіці взагалі і специфічних причин виникнення ризиків зокрема; опис видів ризиків, створення їхньої класифікації; дослідження співвідношення невизначеності і ризику; оцінку ступеня ризику й ін.
Управління ризиками сьогодні - один із видів професійної діяльності, що динамічно розвивається. У силу того, що в ринковій економіці господарські ризики неминучі, перше правило в управлінні ризиком наголошує: "не уникати ризику, а передбачати його, прагнучи знизити до можливо низького рівня".
Управління ризиками – це процеси, пов'язані з ідентифікацією, аналізом ризиків і прийняттям рішення, що включає максимізацію позитивних і мінімізацію негативних наслідків настання ризикових подій. Процес управління ризиками при обґрунтуванні господарських рішень включає виконання таких процедур: планування управління ризиками; ідентифікація ризиків; якісна оцінка ризиків; кількісна оцінка; планування реагування на ризики та моніторинг і контроль ризиків (рис.7.1).
Управління ризиками – це одна зі складових загального організаційного процесу, тому воно повинне бути інтегроване в цей процес, повинне мати свою стратегію, тактику, оперативну реалізацію. При цьому важливо не тільки здійснювати управління ризиками, але й періодично переглядати заходи й засоби цього управління.
Ідентифікація ризиків визначає, які ризики здатні вплинути на проект, і документує характеристики цих ризиків. Ідентифікація ризиків не буде ефективною, якщо вона не буде проводитися регулярно протягом реалізації прийнятого господарського рішення. Ідентифікація ризиків повинна залучати якнайбільше учасників: менеджерів проекту, замовників, користувачів, незалежних фахівців.
Рисунок 7.1 - Схема процедур процесу управління ризиками при обґрунтуванні господарських рішень
Якісна оцінка ризиків – це процес представлення якісного аналізу ідентифікації ризиків і визначення ризиків, що вимагають швидкого реагування. Така оцінка ризиків визначає ступінь важливості ризику й вибирає спосіб реагування. Доступність супровідної інформації допомагає легше розставити пріоритети для різних категорій ризиків. Якісна оцінка ризиків – це оцінка умов виникнення ризиків і визначення їх впливу на проект стандартними методами й засобами. Використання цих засобів допомагає частково уникнути невизначеності, яка часто зустрічається в проекті. Протягом життєвого циклу проекту повинна відбуватися постійна переоцінка ризиків.
Кількісна оцінка ризиків визначає ймовірність виникнення ризиків і вплив наслідків ризиків на проект, що допомагає групі управління проектами вірно ухвалювати рішення й уникати невизначеностей. Кількісна оцінка ризиків дозволяє визначати:
Імовірність досягнення кінцевої мети проекту.
Ступінь впливу ризику на проект і обсяги непередбачених витрат і матеріалів, які можуть знадобитися.
Ризики, що вимагають якнайшвидшого реагування й більшої уваги, а також вплив їх наслідків на проект.
Фактичні витрати, передбачувані терміни закінчення.
Кількісна оцінка ризиків часто супроводжує якісну оцінку й також вимагає процесу ідентифікації ризиків. Кількісна й якісна оцінка ризиків можуть використовуватися окремо або разом, залежно від наявності часу й бюджету, необхідності в кількісній або якісній оцінці ризиків.
Мінімізація ризиків – це розробка методів і технологій зниження негативного впливу ризиків на проект. Ця процедура процесу управління ризиками містить у собі ідентифікацію й розподіл кожного ризику по категоріях. Ефективність розробки реагування прямо визначить, чи будуть наслідки впливу ризику на проект позитивними або негативними.
Мінімізація ризиків передбачає ідентифікацію ризиків, визначення залишкових ризиків, забезпечення виконання плану ризиків і оцінювання його ефективностя із урахуванням зниження ризику. Для надання повної інформації про виконання проекту необхідна взаємодія між усіма менеджерами проекту.
Усі ці процедури взаємодіють один з одним, а також з іншими процедурами. Кожна процедура виконується, принаймні, один раз у кожному господарському рішенні. Незважаючи на те, що процедури, представлені тут, розглядаються як дискретні елементи із чіткими певними характеристиками, на практиці вони можуть частково збігатися й взаємодіяти.
Комплексний підхід до управління ризиком дозволяє підприємцю ефективніше використовувати ресурси і розподіляти відповідальність, поліпшувати результати роботи фірми та забезпечувати її безпеку від дії ризику.