8.2 Плани семінарських занять

1. Необхідність кредиту. Загальні передумови формування кре­дитних відносин.

2. Суть кредиту як форми руху вартості на зворотній основі. По­зичковий капітал і кредит.

3. Стадії та закономірності руху кредиту. Об'єкти, суб'єкти та типи кредитних відносин.

4. Форми кредиту. Комерційний кредит.

5. Банківський кредит.

6. Споживчий кредит.

7. Державний кредит.

8. Міжнародний кредит.

9. Види кредиту. Принципи банківського кредитування.

10. Поняття економічних меж кредиту, види, причини і наслідки їх порушення. Кредитні відносини та інфляція.

11. Процент за кредит: суть, види, економічні межі руху та факто­ри зміни ставки процента.

12. Функції кредиту та їх класифікація. Роль кредиту в розвитку економіки.

13. Розвиток кредитних відносин у перехідній економіці України.

8.3 Рекомендована література

1. Гроші та кредит / Авт. кол. під кер. М. І. Савлука — К.: КНЕУ 2006.

2. Деньги, Ікредит, банки / Авт. колл. под рук. Г. Й. Кравцовой. — Минск: Меркованне, 1994. — Гл.5,6.

3. Лаврушин О. Й. Кредит как стоимостная категория. — М., 1990,

4. Поляков В. П., Московина Л. А. Основы денежного обращения и кредита. — М.: Инфра, 1996.

5. Жуков Е. Ф. Общая теория денег и кредита. — М.: Банки и биржи, 1995.

8.4 Термінологічний словник

Банківський кредит – вид кредиту, що надається банками підприємствам, домашнім господарствам і державам.

Банківський процент – процент, установлений як плата за здійснювані банком операції.

Бланковий кредит – кредит, який видається без забезпечення – лише під зобов’язання повернути кредит.

Відстрочені – (пролонговані) кредити – кредити, погашення яких на прохання клієнта банк переніс на пізніший термін;

Вільний резерв – це сукупність грошових коштів комерційного банку, які в даний момент є в розпорядженні банку і можуть бути використані ним для активних операцій.

Гарантійні кредити – надаються тоді, коли банк взяв на себе договірні зобов’язання надати клієнту в разі потреби позичку протягом певного періоду у визначеному розмірі.

Дебіторська заборгованість – сума заборгованостей підприємству (організації) від юридичних або фізичних осіб (дебіторів) на певну дату.

Депозит банківський – грошові кошти фізичних і юридичних осіб або цінні папери, які передані на зберігання до банку за відпо­відну плату.

Державний кредит – вид кредиту, при якому одним з суб’єктів кредитних відносин виступає держава.

Джерела формування позичкового капіталу – грошові кошти, що тимчасово вивільнились у процесі кругообігу промислового капіталу, грошові капітали рантьє (осіб, що живуть на проценти від передання свого капіталу в позичку), доходи і заощадження населення, акумульовані кредитною системою, тимчасово вільні кошти бюджету та громадських організацій, емітовані пасиви.

Довгостроковий кредит – кредит, що охоплює позики, які надаються на строк понад 3 роки і призначені для формування основних фондів.

До запитання – видаються банком на невизначений термін. Погашаються вони в міру появи для цього можливостей у клієнта. Але позичальник має погасити такі кредити за першою вимогою банку.

Економічні межі кредиту – границя відносин з приводу передачі вартості у тимчасове використання.

Елементи кредитних відносин – суб’єкти кредиту (кредитор і позичальник) та об’єкт кредиту (позичена цінність).

Емісійна функція кредиту – у сучасній економіці гроші виникають унаслідок банківського кредитування. Нестача платіжних засобів у економіці також може покриватись за рахунок розширення комерційного кредиту.

Забезпечення кредиту – матеріальні й нематеріальні активи, які в разі неповернення кредиту кредитор може використати для компенсації своїх збитків.

Залучені кошти банку – сукупність коштів, які акумулюються банком на різних рахунках клієнтів у вигляді депозитів, або це при­дбані на грошовому ринку міжбанківські кредити чи централізовані ресурси.

Застава – спосіб забезпечення зобов’язань, за яким кредитор (заставодержатель) має право у випадку невиконання боржником забезпеченого заставою зобов’язання отримати задоволення із вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Іпотека (від грецького hipotheke – застава) – застава нерухомого майна (будівель, землі) для отримання в банку чи інших фінансових організаціях довготермінового (іпотечного) кредиту.

Іпотечний кредит економічні відносини, що виникають з приводу надання кредиту під заставу нерухомого майна.

Комерційний кредит – вид кредиту, що надається продавцем покупцеві у вигляді відстрочення платежу за реалізовані товари і послуги.

Контрольно - стимулювальна функція кредиту – використання кредиту передбачає контроль з боку кредитора над використанням коштів позичальником.

Контокорентний кредит – банк відкриває клієнту контокорентний рахунок, з якого здійснюються усі платежі клієнта, в тому числі за рахунок кредиту в межах установленого ліміту, та зараховуються усі надходження клієнту, в тому числі в рахунок погашення кредиту.

Короткостроковий кредит – кредит, що надається для задоволення короткострокових (до 1 року потреб позичальника, які виникають у зв’язку з витратами виробництва й обігу та не забезпечується надходженням коштів і відповідному періоді.

Кредит – економічні відносини між юридичними та фізичними особами, а також державами з приводу отримання позики в грошовій або товарній формі на засадах поверненості, строковості, платності.

Кредити з одноразовим поверненням – позика, коли заборгованість за кредитом погашається у визначений у кредитній угоді день або достроково на вимогу банку чи за бажанням самого позичальника.

Кредит з погашенням у розстрочку – тобто окремими платежами протягом установленого кредитним договором терміну (наприклад, кредити на капітальні вкладення) або у міру надходження виручки від реалізації продукції на позичковий рахунок після завершення кожного циклу кругообігу капіталу.

Кредити з регресією платежів – позика, коли кредити були видані під гарантію, поручительство чи інше боргове зобов’язання третьої особи.

Кредитні відносини – вартісні нееквівалентні відносини, що виникають між кредитором і позичальником з приводу надання позички. Вони проявляються в момент отримання позички, користування нею та погашення боргу і процентів.

Кредитна експансія – комплекс заходів, спрямованих на розширення банківського кредитування.

Кредитна історія – сукупність інформації про юридичну або фізичну особу, що її ідентифікує, відомостей про виконання нею зобов’язань за кредитними право чинами, іншої відкритої інформації відповідно до чинного законодавства.

Кредитна картка – іменний грошовий документ, що видається банком власнику поточного рахунку і дає йому можливість оплати­ти через ЕОМ свої покупки і погасити борги переказом грошей по рахунку без використання готівки.

Кредитна операція – угода про надання кредиту, що супроводжується відповідними записами в балансах кредитора і позичальника.

Кредитний портфель – сукупність кредитів, наданих банком на певну дату.

Кредитна система – сукупність установ, які реалізують кре­дитні відносини у конкретній державі.

Кредитна спілка – громадська організація, головною метою якої є фінансовий та соціальний захист її членів шляхом залучення їх особистих заощаджень для взаємного кредитування.

Кредитний ризик – ризик несплати позичальником основного боргу і відсотків за користування кредитом.

Кредитна угода (договір) – юридичний документ, у якому фіксуються умови кредиту: обсяг кредиту, термін користування ним, контроль за використанням кредиту, величина і порядок сплати позичкового процента, порядок погашення кредиту, відповідальність сторін за порушення умов угоди тощо.

Кредитні гроші – неповноцінні знаки вартості, які виникають і функціонують у обігу на основі кредитних стосунків.

Кредитор – суб’єкт кредитних відносин, який надає кредит іншому суб’єкту господарської діяльності у тимчасове користування.

Кредиторська заборгованість – тимчасово залучені підприємством (організацією) кошти, які підлягають сплаті відповідним юридичними або фізичними особами (кредиторам).

Кредитоспроможність – спроможність суб’єкта повернути кредит у випадку його надання.

Кредити безнадійні - прострочені від 60 до 180 днів незабезпечені кредити і недостатньо забезпечені кредити, простро­чені понад 180 днів.

Кредити небезпечні - прострочені від 30 до 60 днів незабезпечені кредити; прострочені від 60 до 180 днів недостатньо забезпечені кредити, а також прострочені понад 180 днів за­безпечені кредити.

Кредити нестандартні - кредити, пролонговані більш ніж 2 рази або із загальним строком пролонгації понад 6 місяців; про­строчені до 60 днів і забезпечені кредити, а також простро­чені до 30 днів недостатньо забезпечені кредити.

Кредити стандартні - кредити, незалежні від виду забезпечен­ня, строк погашення яких не настав; кредити, за якими своє­часно і в повному обсязі погашається основний борг, вклю­чаючи кредити, пролонговані в установленому порядку, але не більше двох разів, із загальним строком пролонгації не більше 6 місяців.

Кредити сумнівні - прострочені до 30 днів незабезпечені кре­дити; прострочені від 30 до 60 днів недостатньо забезпечені кредити, а також прострочені від 60 до 180 днів забезпечені кредити.

Купівельна спроможність – “сила” валюти, що виражається як сума товарів та послуг, які можна придбати на дану грошову одиницю.

Лихварський кредит – економічні відносини, що виникають за умови порушення рівноваги між кредитором і боржником та переваги на боці кредитора.

Лізинг(від анл. leasinq, від lease – здавати в оренду, в найм; орендувати, наймати) – довготермінова оренда машин, обладнання, споруд виробничого призначення; є способом фінансування інвестицій і активізації збуту

Лізинговий кредит – економічні відносини між юридичними особами, що виникають у випадку оренди майна і супроводжується укладанням лізингової угоди.

Міжнародний кредит – вид кредиту, що обслуговує рух позичкового капіталу у сфері міжнародних економічних відносин.

Норма процента – співвідношення доходу на позичковий капітал з сумою наданої позики.

Обліковий процент – процент, установлений як плата за кре­дити, що надаються центральним банком комерційним банкам.

Овердрафт – вважають різновидом контокоренту. Окрім поточного рахунку, у разі потреби банк відкриває клієнтові позичковий рахунок, з якого оплачуються розрахункові документи. Розмір кредиту обмежується лімітом, величина якого і строк користування кредитом за овердрафтом визначаються кредитним договором.

Одноразові – кредити видаються на підставі документів, які позичальник подає банку для розгляду щоразу, коли в нього виникає потреба в позичці. Зокрема, банки у такий спосіб надають кредити клієнтам, поточні рахунки яких перебувають в іншому банку.

Перманенті позички – переважно надаються клієнтам, які мають постійні кредитні відносини з банком.

Перерозподільна функція кредиту – розподіл через кредитний механізм позичкового капіталу між окремими економічними агентами, галузями народного господарства, регіонами і в глобальному масштабі.

Позичковий капітал – грошовий капітал, який передається у позику і приносить його власнику дохід у вигляді позичкового процента.

Позичковий процент – ставка процента, що виплачується по­зичальником банку за користування позичкою.

Принцип кредитування – положення кредитного механізму , що визначають процес кредитування. До принципів кредитування належать: строковість, забезпеченість, платність, цільовий характер використання.

Прострочені – вважаються кредити, які на погашені клієнтом у передбачений договором термін.

Процентна політика - інструмент грошово-кредитної політики, який передбачає можливість маніпулювання відсотковими ставками, що їх встановлює центральний банк за кредитами, з метою впливу на обсяг грошової маси в обігу.

Револьверний кредит – це кредит, який автоматично поновлюється в межах обумовленого кредитним договором розміру.

Регулювальна функція кредиту – у сучасних умовах кредит виступає засобом державного регулювання економічних процесів.

Споживчий кредит – кредит, що надається банком, підприємством чи організацією фізичній особі для придбання предметів особистого споживання переважно тривалого користування (житла, транспортних засобів, меблів, теле - та радіоапаратури, іншої побутової техніки).

Строкові – це кредити, строк погашення яких ще не настав.

Факторинг – придбання права на стягнення боргів (купівля дебіторської заборгованості).