3.6 Теми рефератів

1. Фінансове посередництво на вітчизняному грошовому ринку.

2. Особливості формування попиту на гроші в Україні

3. Проблеми та перспективи ринку цінних паперів в Україні.

4. Канали прямого та опосередкованого фінансування на грошо­вому ринку в Україні.

3.7 Тести для перевірки знань

1. Як впливають на попит на гроші такі фактори (позитивно, негативно):

а) ціни на товари;

б) обсяги виробництва;

в) процентна ставка;

г) доходи населення;

д) інфляція.

2.Між пропозицією грошей і рівнем процентної ставки існує зв'язок:

а) прямо пропорційна;

б) обернено пропорційна.

3.Розподілите на дві групи наведені сектори грошового ринку відповідно до їх належністю до ринку грошей або ринку капіталів:

а) ринок короткострокових фінансових активів;

б) ринок середньострокових позичок банків;

в) ринок короткострокових позичок банків;

г) ринок довгострокових державних позик.

4.Які фінансові установи функціонують у секторі прямого фінансування грошового ринку:

а) банки;

б) пенсійні фонди;

в) страхові компанії;

г) біржі;

д) позабіржові системи торгівлі цінними паперами.

5.Як впливає зміна норми обов'язкового резервування на пропозицію грошей:

а) прямо;

б) обернено;

в) не впливає.

6.Які структури беруть участь у формуванні пропозиції грошей:

а) уряд;

б) уряд і центральний банк;

в) уряд і комерційні банки;

г) уряд, комерційні банки і центральний банк;

д) комерційні банки і центральний банк.

Тема 4. Грошові системи

4.1 Методичні вказівки

Вивчаючи цю тему, необхідно усвідомити, що грошова система створюється державою і має нормативно-правовий характер, тобто це явище суб'єктивне на відміну від грошового обігу, який є об'єктивним.

Складовими елементами грошової системи є такі: грошова оди­ниця та її найменування, масштаб цін, валютний курс, види закон­них платіжних засобів, платіжний оборот та його організація, інст­рументи регулювання грошового обігу, органи, що здійснюють таке регулювання. Під час вивчення теми необхідно чітко засвоїти ви­значення цих елементів грошової системи.

Грошові системи різних держав класифікуються за певними кри­теріями. Залежно від типу економіки, розрізняють грошову систему ринкової економіки та грошову систему, що обслуговує неринкову економіку.

Грошова система ринкової економіки характеризується тим, що тут до мінімуму зведено втручання державних органів у грошову сферу, а вирішальну роль в організації та функціонуванні грошової системи відіграють законодавчі органи країни та центральний банк. У грошовій системі неринкового типу вирішальна роль належить уряду. Уряд визначає влаштування грошового обігу, а банки стають виконавцями уряду, їх роль підпорядкована урядові.

За критерієм регулювання валютних відносин із зовнішнім сві­том грошові системи класифікуються як відкриті та закриті, Відкрита грошова система створює сприятливі умови для зовнішньоеконо­мічної діяльності, оскільки тут має місце вільна конвертованість з усіх грошових операцій та вільний рух валюти. Закрита грошова си­стема — це така система, де немає вільної конвертованості валюти, держава тут контролює валютні операції, виходячи із своїх інтересів.

За ступенем та механізмом регулювання грошового обігу грошо­ві системи країн поділяються на саморегулювальні та такі, що регу­люються ззовні. Саморегулювальною є грошова система, в якій у грошовому обігу є монети з благородних металів — золота та сріб­ла. Ззовні, тобто банками, іншими фінансово-кредитними інстру­ментами, регулюється система паперово-грошового типу.

Під час вивчення теми необхідно усвідомити процес створення грошової системи в Україні. Проблеми цього створення визначалися сукупністю економічних і політичних факторів. В Україні поступово створена національна грошова система. У грудні 1991 р. уряд прийняв рішення випустити купоно-карбованець багаторазового використан­ня, що знаходився в обігу паралельно з рублем. У листопаді 1992 р. Президент України видав указ про введення у безготівковий обіг купоно-карбованця та виведення з обігу рубля. З 2 вересня 1996 р. в обіг в Україні введена національна грошова одиниця — гривня. Грошова система України є самостійною, замкненою, перехідною до ринково­го типу, опосередковано регульованою, паперово-грошовою.

Особливу увагу слід звернути на методи регулювання грошового обігу. Серед цих методів — пряме регулювання і опосередковане (непряме) регулювання. При прямому регулюванні, що має місце у командно-адміністративній економіці, уряд установлює директиву по емісії грошей, наданню кредитів, організує прямий контроль за грошовими операціями, активно втручається у грошову сферу, об­межуючи права економічних суб'єктів. При опосередкованому ре­гулюванні грошового обігу, що здійснюється у риночній економіці, усім суб'єктам грошової сфери, перш за все банкам, надається сво­бода дій при кредитуванні, здійсненні розрахунково-касового об­слуговування тощо. Методи прямого регулювання грошового обігу можуть частково застосовуватися і в ринковій економіці. Парламент визначає грошово-кредитну політику, на проведення якої спрямову­ється вся банківська діяльність, у роботу банків уряд не втручається. Грошово-кредитна сфера регулюється за допомогою таких інстру­ментів центрального банку, як обліковий процент, норма обов'язкового резервування коштів на кореспондентських рахунках комерційних банків тощо.