4. Зміст роботи.

4.1. Доведення наявності в глюкозі гідроксильних груп.

4.1.1. В пробірку поміщають 1 краплю розчину глюкози і 5 крапель розчину їдкого натру. До одержаної суміші додають 1 краплю розчину СuSO₄ і збовтують.

4.2. Окислення глюкози купруму (іі) гідроксидм в присутності лугу.

4.2.1. До одержаного в попередньому досліді розчину купруму глюконату додають 5-6 крапель води (висота шару рідини 10-15 мм.). Склад пробірки нагрівають над полум’ям пальника, нагріваючи тільки верхню частину розчину (обережно).

4.3. Окислення глюкози реактивом Фелінга.

4.3.1. У пробірку вводять 3 краплі розчину і 1 краплю реактиву Фелінга (лужний розчин мідного алкоголяту сегнетової солі). Тримаючи пробірку під кутом, уважно нагрівають верхню частину розчину.

4.4. Окислення глюкози аміачним розчином арґентуму оксиду (реакція срібного дзеркала).

4.4.1. В пробірку поміщають 1 краплю розчину аргунтуму нітрату, 2 краплі розчину їдкого натру і доливають по краплях розчин амоніаку до розчинення утвореного осаду гідроксиду срібла. Потім добавляють 1 краплю розчину глюкози і легко підігрівають склад пробірки над полум’ям горілки до початку почорніння розчину. Далі реакція іде без нагрівання.

4.5. Осмолення глюкози лугом.

4.5.1. В пробірку поміщають 4 краплі розчину глюкози і добавляють 2 краплі розчину їдкого натру. Нагрівають суміш до кипіння і кип’ятять 2-3 хв.

4.6. Реакція Селіванова на кетози.

4.6.1. В пробірку поміщають кристалик резорцину, 2 краплі хлорної кислоти і 2 краплі розчину фруктози. Нагрівають до початку кипіння.

4.7. Відсутність відновлюючої здатності у сахарози.

4.7.1. Розчин купруму (ІІ) сахарату нагрівають до кипіння (нагрівають тільки верхню частину).

4.8. Кислотний гідроліз сахарози.

4.8.1. В пробірку поміщають 1 краплину сахарози, 1 краплину 2 н. HCl, 3 краплини води і обережно нагрівають протягом 20-30 хв. Половину розчину відливають в другу пробірку і добавляють туди 4-5 краплі розчину лугу і 3-4 краплі води. Потім добавляють 1 краплину розчину купруму (ІІ) сульфату і нагрівають верхню частину синього розчину до кипіння. До іншого розчину сахарози (1-а пробірка) добавляють кристалик резорцину, 2 краплі HCl (конц.) і нагрівають до кипіння.

4.9. Наявність відновлюючої здатності у лактози.

4.9.1. В пробірку поміщають 1 краплину розчину лактози, 3 краплі розчину лугу і добавляють 1 краплину розчину СuSO₄. Добавляють 4-5 краплин води і нагрівають до кипіння.

4.10. Реакція крохмалю з йодом.

4.10.1. В пробірку поміщають 2 краплини крохмального клейстеру і 1 краплину розчину йоду. Нагрівають до кипіння, а потім охолоджують.

4.11. Кислотний гідроліз крохмалю.

4.11.1. В сім пробірок поміщають по 3 краплі дуже розбавленої, майже без кольору йодної води. У фарфорову чашку наливають 10 мл крохмального клейстеру, добавляють 5 мл розчину H₂SO₄ і перемішують скляною паличкою. Ставлять чашку з розчином на азбестову сітку і повільно нагрівають. Через кожних 30 с. Відбирають піпеткою з капілярним отвором 1 краплю розчину і переносять в іншу пробірку з йодною водою. Розчин охолоджують, нейтралізують розчином лугу до сильнолужної реакції, добавляють 1 краплину реактиву Фелінга і нагрівають.

4.12. Розчинення клітковини в реактиві Швейцера.

4.12.1. В пробірку поміщають маленький шматочок гігроскопічної вати і добавляють 6 капель реактиву Швейцера (амонійного розчину СuO). Склад пробірки перемішують паличкою для розчинення вати. До одержаного в’язкого розчину доливають 4 краплі води і перемішують. При додаванні 1-2 капель HCl

(конц.) утворюється гідратцелюлоза.