Програма

ДЛЯ СЕРЕДНЬОЇ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЇ ШКОЛИ

Затверджено Міністерством освіти і науки України

Лист Міністерства освіти і науки №1/11-3580 від 22.08.2001

ЛЮДИНА І СУСПІЛЬСТВО

11-й клас

Програма підготовлена авторським колективом у складі: доктор філософських наук, професор, член-кор. АПН України Арцишевський Р.А. (науковий керівник); науковий співробітник лабораторії світоглядної освіти молоді Арцишевська М.Р.; кандидат філософських наук, доцент Возняк С.С.; кандидат педагогічних наук, доцент Дурманенко Є.А.; кандидат політологічних наук, доцент Ковальчук І.А.; кандидат філософських наук, доцент Кондратик Л.Й., Провальський С. Р.; кандидат економічних наук, доцент Сищук А.А.; кандидат педагогічних наук Шаповал О.А.

Відповідальна за випуск головний спеціаліст Головного управління змісту освіти Міністерства освіти і науки України Р.І. Євтушенко.

Пояснювальна записка

Курс «Людина і суспільство» почав викладатися з 1992 року. За цей час він пройшов апробацію у багатьох школах різних регіонів України, отримав схвальну оцінку учнів і вчителів і був удосконалений з урахуванням результатів його експериментальної перевірки у тисячах загальноосвітніх шкіл і професійно-технічних училищ, а також критичних зауважень і пропозицій педагогічної громадськості.

Необхідність запровадження цього курсу пояснюється декількома причинами. Насамперед - потребою у приведенні змісту шкільної освіти у відповідність до сучасного стану наукового пізнання, у якому все більш вагомого значення набувають соціально-гуманітарні та людинознавчі науки, а інтеграція знань переважає їх диференціацію. Провідні тенденції розвитку сучасної освіти вимагають збагачення її змісту за рахунок включення знань з таких наук, як філософія, соціологія, психологія, економіка, політологія, культурологія, демографія та деяких інших. Однак неможливість включення у шкільні навчальні плани багатьох нових предметів, які б представляли основи цих наук, робить необхідним створення інтегрованого курсу, який би в узагальненому і систематизованому вигляді знайомив учнів з головними поняттями і проблемами таких галузей сучасної науки, як суспільствознавство і людинознавство. Саме на досягнення цієї мети в першу чергу і спрямований пропонований курс «Людина і суспільство», покликаний виробити в учнів цілісне бачення людини і суспільства та їх взаємозв’язків. Науково-теоретичною основою інтеграції цих знань є вищі форми узагальнення змісту згаданих галузей науки: суспільно-наукова картина світу і картина світу людини.

По-друге, запровадження цього курсу обумовлене необхідністю збагачення учнів такими знаннями, ідеями і переконаннями, без яких сьогодні не може обійтися жодна людина, незалежно від її фаху та сфери діяльності. Це насамперед знання про саму людину, без яких не може здійснитися її свідоме самовизначення, та її відносини з іншими людьми, розуміння яких є необхідною передумовою гармонізації цих відносин. Не менш важливе значення мають також знання про суспільство, про різні сфери суспільного життя. Ці знання повинні сприяти не тільки розширенню кругозору учнів, але й їх соціальному самовизначенню, виробленню у них свідомої соціальної позиції, яка б характеризувалася громадянською активністю, соціальною відповідальністю, демократичною і гуманістичною спрямованістю тощо. Це є свідченням того, що запровадження даного курсу здатне збільшити виховний потенціал змісту шкільної освіти і сприятиме більш тісному поєднанню навчання і виховання.

Особливість змісту курсу «Людина і суспільство» полягає у тому, що він узагальнює і систематизує знання учнів, отримані ними з різних шкільних предметів - біології, географії, історії, літератури тощо, пов’язуючи ці знання з основами сучасного людинознавства і суспільствознавства, а також з відомостями, які учні отримують з інших джерел, зокрема із засобів масової інформації та художньої літератури, і з власним життєвим досвідом самих учнів. Проте курс спрямований не тільки на те, щоб розширити коло відомих учням знань, а й на те, щоб сформувати у них особисте ставлення до цих знань, а відповідно - і до об’єктів цих знань - людини і суспільства, взятих у різних формах прояву їх життедіяльності та взаємозв’язках. Це передбачає також, що названі об’єкти повинні розглядатися в інтегрованому курсі в різних аспектах: пізнавальному, оціночному, ідеалізуючому, мотивуючому тощо.

Головними методичними засадами створення і викладання даного курсу, які виражають його специфіку, є:

- цілісність і системність, тобто відтворення об’єктів вивчення - людини і суспільства через їх цілісне бачення та у їх взаємозв’язках;

- гуманоцентризм, який передбачає, що головним предметом курсу є сама людина, і що під час вивчення усіх тем курсу їх зміст повинен пов’язуватися з людиною (її потребами, інтересами, цілями, ідеалами тощо);

- синтетичність, тобто поєднання у змісті і в процесі викладання курсу різних форм практичного і духовного освоєння дійсності та різних джерел інформації (навчальні предмети, художня література, засоби масової інформації, життєвий досвід вчителя і учнів тощо);

- розвиток особистості, тобто спрямованість курсу на формування не лише знань, вмінь і навичок, але й особистісних якостей учнів (громадянських, інтелектуальних, моральних, вольових тощо), їхніх переконань, установок, мотивів, ціннісних орієнтацій та інших особистісних характеристик. Особлива увага повинна приділятися розвиткові критичного і творчого мислення учнів;

- відкритість, яка включає в себе також полікультурність і плюралізм,і спрямована на вироблення антидогматичного мислення, здатного сприймати будь-яку нову інформацію і без упереджень та з розумінням ставитися до різних точок зору і поглядів, а також до цінностей, що репрезентують різні світогляди та культури;

- органічне поєднання локального і глобального, яке передбачає взаємозв’язок індивідуального і родового, регіонального і загальнонаціонального, національного і загальнолюдського тощо;

- гармонізація відносин, згідно з якою вивчення курсу повинне сприяти виробленню толерантності у людських взаєминах, прагнення і вмінь будувати на розумних і морально-правових засадах свої взаємовідносини з оточуючим середовищем та іншими людьми.

Необхідно також, щоб у викладанні курсу переважаючою стала діалогічна форма викладення матеріалу, яка дозволяє порівнювати різні підходи і точки зору і виробляти в учнів уміння вести дискусію, аргументовано відстоювати свої погляди і переконання. Останнє передбачає також використання й інших інтерактивних форм і методів навчання та їх вміле поєднання з традиційними методами навчання.

Завдання курсу полягає не тільки в тому, щоб дати учням певну сукупність знань про людину і суспільство, але й систематизувати ці знання і на їх основі виробити розуміння різних проявів людської життєдіяльності та суспільних явищ, сформувати до них особистісне ставлення учнів, навчити їх критично аналізувати, пояснювати та об’єктивно оцінювати суспільні відносини, явища та процеси, застосовуючи при цьому науково обґрунтовані критерії та принципи. Не менш важливо, щоб, спираючись на отримані знання, учні вміли застосовувати їх у процесі мотивації своїх рішень, вчинків і дій, свідомо керуватися принципами гуманізму, демократизму, патріотизму, плюралізму, толерантності тощо у своєму ставленні до інших людей, соціальних інститутів і цінностей.

У змісті програми після кожної теми даються основні поняття і очікувані результати пізнавально-навчальної діяльності учнів, які повинні бути досягнуті при вивченні даної теми. В кінці кожного розділу програми сформульовані головні ціннісні орієнтації та відносини, на формування яких спрямований зміст цього розділу. Тут також подається перелік орієнтовних тем рефератів і учнівських проектів, виконання яких націлене на поглиблене самостійне опрацювання учнями окремих питань курсу та на формування їхніх інтелектуальних і практичних вмінь та навичок. Передбачається, що кожен учень протягом навчального року повинен написати один реферат і взяти участь у колективному виконанні одного з запропонованих проектів.

Основними вміннями та навичками, якими учні повинні оволодівати в процесі вивчення всіх тем курсу та написання рефератів і виконання проектів є:

- вміння творчо застосовувати отримані знання у нестандартних життєвих ситуаціях для розв’язання різноманітних соціальних проблем;

- вміння самостійно знаходити інформацію з різних питань людинознавства та суспільствознавства, володіти простими методами збору такої інформації (анкетування, інтерв’ювання, тестування, конспектування, обробка статистичних даних тощо), працювати з різними джерелами цієї інформації;

- навички групової співпраці у процесі виконання тих чи інших проектів і розв’язання певних соціальних проблем, участі у громадському житті своєї школи, місцевості;

- вміння захищати свої конституційні права і свободи, виконувати загальнолюдські та громадянські обов’язки, оприлюднювати і аргументовано відстоювати власну думку, вести дискусію з представниками інших поглядів чи переконань, йти на розумні компроміси у випадках виникнення конфліктних ситуацій тощо.

Звичайно, що виконання завдань курсу потребує удосконалення методики оцінювання досягнутих результатів. На нашу думку, доцільно, щоб таке оцінювання було комплексним. Так, якщо обсяг і глибина знань учнів можуть оцінюватися традиційними методами класного опитування, написання контрольних робіт і тестування, то сформованість ціннісних орієнтацій, соціальних якостей, вмінь та навичок потребує застосування інших методів. Останні з них (наприклад, активність, відповідальність, вміння користуватися різними джерелами інформації, плідно співпрацювати в групі та інші) можуть оцінюватися з застосуванням рейтингової системи на основі чітко визначених і відомим усім учням критеріїв при підведенні підсумків дискусій, написання рефератів і виконання проектів. При цьому доцільно, щоб у такому оцінюванні, крім вчителя, брали участь і самі учні, а в окремих випадках - також члени учнівських сімей, батьки, вчителі з інших предметів та експерти-професіонали (наприклад, журналісти, соціологи, політологи, члени органів місцевого самоврядування, представники недержавних громадських організацій та інші).

Більш складним є питання про шляхи і методи оцінювання результатів виконання виховних завдань курсу, зокрема сформованості тих чи інших оціночних ставлень та ціннісних орієнтацій. Деякі педагоги небезпідставно вважають, що ці характеристики та переконання учнів взагалі не повинні оцінюватися, оскільки це може призвести до порушення права учнів на свободу своїх переконань. З цим важко не погодитися. Але разом з тим школа і вчитель не можуть не виконувати завдань, які обумовлені суспільними та особистісними цілями суспільствознавчої шкільної освіти, наприклад, не сприяти формуванню в учнів таких рис, як патріотизм і працелюбність, соціальна активність і відповідальність, спрямованість їх позиції на гуманістичні та демократичні цінності. Одним з можливих шляхів виходу з цієї ситуації є застосовуване деякими вчителями-практиками повторне анкетування. Суть його полягає у тому, що на початку навчального року вчитель проводить анкетування учнів, яке дає йому можливість з’ясувати, якими є і на якому рівні сформовані ті чи інші їх ціннісні орієнтації і відповідно до цього спрямувати свою виховну роботу під час вивчення різних тем курсу. Пізніше він повторює таке ж анкетування, наприклад, після першого півріччя і в кінці навчального року, порівнює їхні результати і може побачити, які зміни відбулися в орієнтаціях учнів. Правда, ці результати дають можливість оцінити перш за все досягнення самого вчителя, а не учнів, чому нерідко згадане повторне анкетування проводиться місцевими чи центральними органами управління освітою, що дозволяє також на більш високому рівні узагальнювати результати виховної роботи вчителів-суспільствознавців, поширювати найбільш цінний досвід і удосконалювати методику цієї роботи. Усе це свідчить про складність проблеми оцінювання у процесі викладання курсу «Людина і суспільство» і необхідність її детального висвітлення, що зроблено нами у методичному посібнику для викладачів цього курсу. Крім цього посібника і нового підручника навчально-методичний комплекс з даного курсу включає також хрестоматію, словник і робочі матеріали для учнів.

ВСТУП

Проблема самовизначення людини і людства

Чому людей у всі часи хвилювали питання про своє походження, призначення і сутність? Потреба у свідомому самовизначенні - характерна риса людини розумної. Самосвідомість і світогляд як форми самовизначення людини у світі. Співвідношення соціального (родового) та індивідуального самовизначення людини. Роль курсу «Людина і суспільство» у виробленні власної самосвідомості.

Основні поняття: самовизначення, самосвідомість, світогляд.

Очікувані результати

Учні повинні знати, що таке самосвідомість і світогляд, розуміти їх значення у житті людини; пояснювати, чому саме свідоме самовизначення є невід’ємною рисою людини розумної; усвідомлювати значення курсу «Людина і суспільство» для власного самовизначення.

Розділ І.

ЛЮДИНА

Тема 1. Сутність і походження людини

Чим відрізняється людина від інших живих істот? Людина як біо-соціальна і тілесно-духовна істота. Співвідношення в людині біологічного і соціального, тілесного та духовного, загальнолюдського та національного, родового та індивідуального. Чи можна вважати людину незмінною за своєю природою?

Міфологія, релігія, наука і філософія про походження людини. Виникнення людини - випадковість чи закономірність?

Основні поняття: антропологія, антропосоціогенез, людина, людинознавство.