Структура плану-конспекту виховного заходу
“____”____________2009р. ___________
“Затверджую”
Організатор виховної роботи
(академнаставник) Наздрачова З.І.
“___”___________ 2009 р.
Конспект заходу
Магістра - практиканта: Лесіва Володимира Володимировичв0а
Курс V факультет економічний спеціальність фінанси
Група ________ дата проведення _____________________
Тема заняття: “Торгівля людьми в сучасному світі”
Мета: Проведення виховної години спрямоване на формування уявлень про торгівлю людьми, на розвиток навичок безпечної поведінки, на підвищення правових знань студентів. Ознайомити студентів із різними формами сучасного рабства; застерегти юнаків і дівчат від небезпечних ілюзій розбагатіти на заробітках за кордоном; попередити про особливу небезпеку, що чатує на дівчат і жінок, які виїжджають за кордон на роботу чи за шлюбним оголошенням; підвищити рівень правових знань студентів.
Методи: аналіз конкурсних завдань, самостійна робота, прийоми морального удосконалення життєвих ситуацій, ситуації зацікавлення, заохочення студентів.
Навчальна та науково-популярна та методична література:
Журнал "Соціальний педагог", січень №1, 2007.
Газета "Молодогвардієць" №4 , 24.01.08.
Навчально-методичний посібник "Запобігання торгівлі людьми та експлуатації дітей". - К., 2005.
Хід заняття
Вступне слово викладача про значення запропонованої теми, ціль, мета і завдання.
Викладач. Дорогі студенти! Сьогодні наша зустріч присвячена темі торгівлі людьми в сучасному світі. Можливо, хтось із вас заперечить, що в наш час немає работоргівлі. Але це далеко не так. У засобах масової інформації все частіше з'являються матеріали про сучасне рабство - про торгівлю людьми. Поки наша держава вчиться захищати своїх громадян, вони повинні самі потурбуватися про себе, бути юридично грамотними, знати, де на них може чекати небезпека, учитися на гіркому досвіді інших, уміти себе страхувати і, у разі потреби, захищати. Недарма говорить народна мудрість: "Попереджений - наполовину захищений". Проблему сучасного рабства вивчали наші експерти. Тож надамо їм слово.
Андрухів Михайло
На початку 90-х років Україна зустрілася з серйозною проблемою - торгівлею людьми. Нещодавно у засобах масової інформації прокотилася нова хвиля матеріалів про сучасне рабство, частіше проституцію, іноді писали про торгівлю дітьми і зовсім рідко - про торгівлю людьми як біологічною сировиною для пересадки органів. За нашим Кримінальним кодексом, експлуатація органів людини є одним із видів работоргівлі. Звичайно, проблема торгівлі жінками, їхня сексуальна експлуатація за кордоном, використання у порнобізнесі - тема наболіла. Але, якщо уважно прочитати статтю 124 Кримінального кодексу України, то, крім сексуальної експлуатації, існує у нас відповідальність за такі форми рабства, як боргова кабала, втягування у злочинну діяльність, експлуатація праці, усиновлення в комерційних цілях, використання у військових конфліктах. Саме такі визначення сучасного рабства прийняті 1998 року парламентом. А це означає, що такі явища є в Україні, бо не буває диму без вогню.
З інтерв'ю кореспондента газети "Факти" Ярослава Шапочки з уповноваженою з прав людини у Верховній Раді, однією з авторів статті Кримінального кодексу України про торгівлю людьми Ніною Карпачовою: "Без сумніву, людьми у нас торгують" і не варто це спростовувати: дітей, наприклад, продають не лише цигани... Мотивуються такі злочини не тільки бажанням позбутися власної дитини - частіше причина у злиднях і неможливості прогодувати своїх дітей. Після продажу їх звичайно використовують як жебраків.
У Криму був подібний випадок зі старими... Невідомі з Молдови вивезли п'ятьох інвалідів із Сімферопольського будинку для пристарілих. Побувавши у Кишиневі, вони були якимось чином перевезені до Москви. Можете собі уявити, що в Росії примушували робити старих - вони жебракували у переходах, біля доріг на інвалідних візках. Одному дідусеві дивом удалося повернутися на Україну".
Ніна Карпачова наводить також факти продажу дітей у Львові та Тернополі. Першим кроком парламенту було прийняття 124-ї статті Кримінального кодексу, але суттєво поки нічого не змінилося - жінок з України все ще вивозять, дітей усиновляють громадяни інших країн. Долі їх часто невідомі. Як невідомо й те, скільки українських хлопців примусово воюють у гарячих точках планети.