- •Людина і політика
- •5.1.1. Людина як політична істота
- •32 Хельд к. Подлинная экзистенция и политический мир // Вопросы философии. - №4. - 1997. - с. 39.
- •33 Антропологія політична // Політологічний енциклопедичний словник. — к., 1997. — с. 23.
- •34 Алексеева та., Кравченко и.И. Политическая философия: к формированию концепции // Вопросы философии. — 1994. — №3. — с. 12.
- •35 Малахов в. А. «Біос політикос»: нарис етичних проблем // Етика і полтика: проблеми взаємозв'язку. Малахов в. Б., Єрмоленко а. М., Кисельова о. О. Та ін. — к., 2000. - с. 7.
- •36 Политическая философия в России. Настоящее и будущее (материалы «круглого стола»). Вопросы философии. - 2002. - №4. - с. 8.
- •37 Гуманізм: сучасні інтерпретації та перспективи / Відп. Ред. B.C. Пазенок. — к., 2001.
- •38 Логунова л. Исток и тайна персональности // Высшее образование в России. — 2001. — №6. — с. 60.
- •39 Лобковец h. Что такое «личность»? // Вопросы философии. — 1998. - №2. - с. 55.
- •40 Там само. - с. 55.
- •5.1.2. Суспільство — політика — людина
- •41 Moulakis б (ed.). The promise of history: essays in political philosophy. Berlin (West). - New York, Grueter, 1986. - p. 5.
- •42 Ильин и.А. Путь духовного обновления // Новый мир. - 1991. - №10. — с. 203.
- •43 Чичерин б. Курс государственной науки. Ч. III. Политика. — м., 1898. - с. 357.
- •5.1.3. Людський вимір політики
- •44 Вебер м. Политика как призвание и профессия // Вебер м. Избранные произведения. — м., 1990. - с. 46.
- •5.1.4. Політика як спосіб життєдіяльності людини
- •45 Заболоцький в. Лібералізм: ідея, ідеал, ідеологія. - Донецьк. 2001.
- •460Ртега-и-Гассет. Восстание масс // Хосе Ортега-и-Гассет. Эстетика. Философия культуры. — м., 1991.
Людина і політика
5.1.1. Людина як політична істота
Життя сучасної цивілізації надає проблемі політичних чинників особливої актуальності та гостроти. Однією з форм цілеспрямованої, творчо-конструктивної, інноваційної та водночас відповідальної людської активності є політична діяльність. Саме вона, у поєднанні з іншими чинниками багатогранного буття людини, покликана розв'язати нагальні суперечності та колізії сьогодення, забезпечити суспільству цивілізоване, гуманне, духовно і морально здорове, збалансоване в економічному, екологічному, соціальному і культурному відношеннях існування на засадах стабільності.
Значення політики в житті людства, зумовлюється цілою сукупністю конкретних обставин. Це й необхідність істотної перебудови всіх суспільних структур і механізмів у відповідності з «викликом часу», вимогами цивілізації «третьої хвилі». Це й усвідомлення зростаючої невідповідності можливостей людського інтелекту, уособленого в сучасній культурі, і потреби подолання «кризи людини», яка набула широких масштабів навіть у зоні країн з «постіндустріальною» економікою, демократичним устроєм і високорозвинутою соціальною інфраструктурою. Це й складні з усіх поглядів процеси суверенізації «молодих» держав, у тому числі України, численні внутрішньо- і зовнішньополітичні колізії, що їх супроводжують.
Набуття Україною державної правосуб'єктності у повному обсязі, нова для нашої суспільної свідомості та практики ситуація ринкових відносин, плюралізм політичних сил, їх гостра конфронтація, поступовий перехід до демократичного типу соціального устрою, випрацьовування нової парадигми відносин держави і громадян, владних структур та інституцій громадянського суспільства, сучасний контекст формування міждержавних, міжетнічних та інтеркультурних зв'язків загострюють потребу формування політичної культури громадян, адекватної існуючій ситуації, її завданням.
Серед різноманітних суб'єктів сучасного політичного процесу — держава, партія, народ, етнос, організація, громадсько-політичні рухи тощо — найголовніша дійова особа — людина, індивід. «Політична людина» (homo-politicus) — основний учасник, автор і водночас виконавець соціального дійства на ім'я «політика».
Політичне життя — напрочуд складне соціальне утворення, це справжній політичний світ, підкреслює німецький філософ К. Хельд32. Збагачення тезаурусу новітньої політичної філософії та політичної теорії поняттям «політичний світ» у філософськи значимому сенсі здійснила Ганна Арендт. «Світовість» як загальна характеристика політики («властивість бути світом особливого роду») — надає універсальної визначеності всім тим подіям та процесам, що відбуваються в обширах цього специфічного прояву людського буття.
Специфіка політичного життя, його нормативні вимоги — складова загальної культури сучасної людини. Тільки на цій основі вона здатна виважено будувати свої стосунки з державою, поєднуючи в собі якості свідомого громадянина, члена соціуму з принципами власної автономії, індивідуальної свободи. Не масова, конформована, слухняно-покірна, а свідомо і відповідально діюча особистість — справжня «політична людина», яка в сукупності з іншими формами своєї самореалізації — економічної, моральної, естетичної, соціальної виступає не як атомарний об'єкт соціуму, а як його суб'єкт, творець обставин суспільного і власного життя.
Проблема політичної людини є однією з складових політичної антропології, яка, у свою чергу, становить великий розділ політичної філософії — специфічного виду філософського теоретичного знання.
Філософська антропологія — вчення про природу і сутність людини як біосоціальної істоти, — концентрує головну увагу на з'ясуванні специфіки людської поведінки в контексті її системної зумовленості основними інститутами суспільної культури (холістський підхід). Політична антропологія, яка базується на принципі врахування системності і багатоаспектності наук, що вивчають людину (людськість), втім, має свою специфічну особливість.
З усього багатоманіття інституціональних чинників людського буття вона акцентовано виділяє як визначальний інститут політики — фактор
_________________