- •Лабораторна робота № 1
- •1. Тема: Сполуки із змішаними функціями
- •2.1. У результаті проведення практичних (семінарських, лабораторних) занять студенти повинні:
- •2.2. Самостійна робота на занятті:
- •3. Реактиви і обладнання:
- •4. Зміст роботи.
- •4.1. Одержання оцтовоетилового естеру.
- •4.2. Відкриття молочної кислоти у сироватці молока.
- •4.3. Розклад молочної кислоти сульфатною кислотою.
- •4.4. Одержання кислої та середньої солей виннокам’яної кислоти.
- •4.5. Одержання реактиву Фелінга.
- •Питання для самоконтролю
- •1. Тема: Вуглеводи
- •2.1. У результаті проведення практичних (семінарських, лабораторних) занять студенти повинні:
- •2.2.Самостійна робота на занятті:
- •3. Реактиви і обладнання:
- •Зміст роботи.
- •4.1. Доведення наявності в глюкозі гідроксильних груп.
- •4.2. Окислення глюкози купруму (іі) гідроксидм в присутності лугу.
- •4.9. Наявність відновлюючої здатності у лактози.
- •4.10. Реакція крохмалю з йодом.
- •4.13. Взаємодія клітковини з лугом.
- •4.15. Одержання азотнокислих етерів клітковини.
- •4.16. Отримання триацетату клітковини.
- •Питання для самоконтролю
- •Завдання для позааудиторної роботи
- •Контрольні запитання
- •Література:
- •Лабораторна робота № 4.
- •1. Тема: Ароматичні вуглеводні та похідні.
- •2.1. У результаті проведення практичних (семінарських, лабораторних) занять студенти повинні:
- •2.2.Самостійна робота на занятті:
- •3. Реактиви і обладнання:
- •4. Зміст роботи.
- •4.1. Властивості бензену. Розчинність бензену в різних розчинниках.
- •4.2. Горіння бензену.
- •4.3. Дія бромної води на бензен.
- •4.11. Реакція діазотування і азосполучення, добути метилоранж, використовуючи 3 г сульфанілової кислоти.
- •Питання для самоконтролю
- •Завдання для позааудиторної роботи
- •Контрольні запитання
- •Література:
- •1. Тема. Феноли, хінони, ароматичні спирти.
- •2. Мета: вивчити властивості фенолів і хінонів.
- •2.1. У результаті проведення практичних (семінарських, лабораторних) занять студенти повинні:
- •2.2.Самостійна робота на занятті:
- •3. Реактиви і обладнення:
- •4. Зміст роботи
- •Кольорові реакції багатоатомних фенолів з хлоридом заліза.
- •Нітрування саліцилової кислоти.
- •Питання для самоконтролю
- •Завдання для позааудиторної роботи
- •Контрольні запитання
- •Література:
- •1. Тема. Ароматичні альдегіди , кетони і кислоти.
- •2. Мета: добути фенілгідразин бензальдегіду, а також вивчити властивості ароматичних альдегідів і кетонів , кислот.
- •2.1. У результаті проведення практичних (семінарських, лабораторних) занять студенти повинні:
- •2.2. Самостійна робота на занятті:
- •3. Реактиви і обладнання:
- •Зміст роботи.
- •Взаємодія бензенвого альдегіду з лугом ( реакція Канніццаро)
- •Отримання о-фталевої кислоти окисненням нафталіну.
- •Гідроліз аспірину.
- •Реакції коричної кислоти.
- •Питання для самоконтролю
- •Завдання для позааудиторної роботи
- •Контрольні запитання
- •Література:
- •1. Тема. Багатоядерні ароматичні і гетероциклічні сполуки
- •2. Мета: вивчити властивості нафталіну, антрахінону, антрацену, пірролу, піридину, хіноліну, індиго.
- •2.1. У результаті проведення практичних (семінарських, лабораторних) занять студенти повинні:
- •2.2. Самостійна робота на занятті:
- •3. Реактиви і обладнання:
- •3.1.Бром(роз-н у чотирьоххлористому вуглецю), нафталін, азотна кислота, сірчана кислота, анілін, оцтова кислота, хлорид заліза (ііі) 0,1н,
- •4.Зміст роботи
- •Возгонка нафталіну (сублімація).
- •Сульфування нафталіну.
- •Утворення фурфуролу з пентозанів.
- •Реакції фурфуролу.
- •4.11.Реакція з флюроглюцином.
- •4.19.Основні властивості хіноліну.
- •4.20.Дія окисників на хінолін.
- •4.23.Сульфування індиго.
- •4.24.“Кубове” забарвелння.
- •Питання для самоконтролю
- •Завдання для позааудиторної роботи
- •Контрольні запитання
- •Література:
Сульфування нафталіну.
У суху пробірку поміщають кілька кристалів нафталіну: нагрівають на вогні до плавлення і охолоджують. До нафталіну, що затвердів, доливають 5 капель Н2 SO4 (конц.) і обережно нагрівають при постійному взбовтуванні до одержання однорідної маси і охолоджують. Додають 6 капель води, легко нагрівають і охолоджують до 10о -12оС - виділяються кристали -нафталінсульфокислоти.
4.5. Утворення антрахінону з антрацену.
Суміш 0,1-0,2 г антрацену і 2мл льодової оцтової кислоти нагрівають до кипіння для переведення більшості антрацену у розчин. Суміш охолоджують, додають 2мл H2 SO4 (конц.) і додають по краплям 1 мл розчину хромового ангідриду або біхромату натрію. Спостерігається значне розігрівання. Позеленілу суміш кип’ятять декілька хвилин, потім охолоджують і виливають в 10-15 мл Н2О. З зеленого водного розчину випадають жовтуваті пластівці, які відфільтровують і промивають до обезбарвлення фільтру. Змивши осад водою у вершину конуса фільтра, дають воді стекти, вимивають фільтр з лійки, відривають кінчик, який містить 2-3 мл розбавленого розчину лугу і трохи порошку цинку або алюмінію, нагрівають суміш до кипіння. Паралельно нагрівають з лугом і цинком пробу вихідного антрацену. Поява світло-червоного забарвлення рідини, добре помітна після зупинення виділення водню і що зникає при взбовтуванні, визначає присутність антрахінону.
Утворення фурфуролу з пентозанів.
У пробірку поміщають трохи дерев’яних стружок, 5 крапель НСl і 2 краплі хлориду заліза. Вміст пробірки перемішують скляною паличкою і обережно нагрівають 1-2 хв. Після цього отвір пробірки закривають пробкою з газовідвідною трубкою, кінець якої занурюють у пробірку-приймач, що охолоджений водою і продовжують нагрівати вміст пробірки відганяючи фурфурол. На полоску фільтрувального паперу поміщають каплю відгону, каплю аніліну і каплю льодяної оцтової кислоти-- на фільтрі утвориться рожево-червона пляма.
Реакції фурфуролу.
У пробірку поміщають 2 каплі фурфуролу, 8 капель води і взбовтують до повного розчинення фурфуролу.
4.8.Реакція з фуксинсірчаною кислотою.
4.8.1.На годинникове скло поміщають 4 каплі фуксинсірчаної кислоти, каплю розчину фурфуролу і розмішують скляною паличкою. Через деякий час з’явиться ледь помітне рожеве забарвлення.
4.9.Реакція з амоніаком срібла.
4.9.1.На годинникове скло поміщають каплю нітрату срібла і каплю розчину амоніаку. Випадає осад гідроксиду срібла. Додають ще 1 каплю амоніаку і отримують прозорий розчин комплексної солі срібла (Аg (NH3)2)OH. До розчину амоніаку срібла додають краплю розчину фурфуролу. На склі з’явиться вільне срібло у вигляді червоної плями або срібного нальоту.
4.10. Реакції з аніліном.
4.10.1.На годинниковому склі змішують каплю аніліну з каплею оцтової кислоти. Смужку фільтрувального паперу змочують отриманим розчином і наносять на неї каплю фурфуролу. З’явиться рожево-червона пляма.
4.11.Реакція з флюроглюцином.
4.11.1.У пробірку поміщають 3 краплі розчину фурфуролу, 1 краплю НСl і кристал флюроглюцину. При нагріванні суміш забарвлюється в темно-зелений колір.
4.12.Одержання пірролу. Якісна реакція на піррол.
4.12.1.У пробірку поміщають декілька кристалів слизової кислоти, 2 краплі розчину амоніаку і ретельно перемішують скляною паличкою вміст пробірки. Добавляють 2 краплі гліцерину і знову перемішують суміш. Пробірку обережно нагрівають в полум’ї пальника (дослід проводиться у витяжній шафі!) Соснову палку змочують 1 краплею НСl і вносять у верхню частину пробірки, продовжуючи нагрівати.
4.13.Властивості піридину.
4.13.1.Розчинність піридину у воді.
У пробірку поміщають 1 каплю піридину і 5 капель води і отримують прозорий розчин.
4.14.Основний характер піридину.
4.14.1.При допомозі пінцету поміщають смужку червоного лакмусу у пробірку з розчином піридину. Змочений кінець синіє.
4.15. Осадження Fe(OH)3 розчином піридину.
4.15.1.У пробірку поміщають 2 краплі розчину піридину і 1 краплю FeСl3 . Випадають пластівці Fe(OH)3
4.16.Стійкість піридину до дії окисників.
4.16.1.У пробірку поміщають 1 краплю розчину піридину, 1 краплю розчину перманганату калію, і краплю соди. Вміст пробірки ретельно перемішують і нагрівають. Колір перманганату калію не змінюється.
4.17.Утворення пікрату піридину.
4.17.1.У пробірку поміщають каплю розчину піридину і 4-5 крапель насиченого розчину пікринової кислоти. Частину кристалів , що випали при перемішуванні, поміщають на предметне скло і розглядають під мікроскоп.
4.18. Властивості хіноліну. Розчинність у воді.
4.18.1.У пробірку поміщають каплю хіноліну, 5 крапель води і струшують пробірку. Отриманій емульсії дають відстоятися і за допомогою піпетки переносять водний розчин у іншу пробірку.