Теми для підготовки доповідей

1. Соціально-економічна оцінка рівня безробіття.

2. Основні напрямки державної політики в галузі зайнятості населення.

3. Державна політика зайнятості на селі.

4. Сучасні проблеми зайнятості жінок в Україні.

5. Малий бізнес як сфера можливої зайнятості жінок.

6. Зайнятість сільської молоді.

7. Зайнятість в тіньовій економіці.

Бібліографічний список

4, 5, 15, 16, 17, 18, 38, 52, 62

Семінарське заняття № 7

Тема 7. Моніторинг соціально-трудової сфери

Мета заняття: закріпити і розширити знання про основні напрями та методи моніторингу соціально-трудової сфери

План заняття

1. Сутність і завдання моніторингу соціально-трудової сфери.

2. Організація моніторингу соціально-трудової сфери в Україні. Методичні рекомендації до семінарського заняття

Вивчення теми необхідно розпочати із з'ясування мети моніторингу соціально-трудової сфери.

Студенти повинні вміти дати визначення сутності і завдань моніторингу соціально-трудової сфери.

В ході заняття слід звернути увагу на напрями моніторингу соціально-трудової сфери:

• соціально-демографічні та міграційні процеси;

• зайнятість, ринок праці, безробіття;

• соціально-трудові процеси на підприємствах;

• умови та охорона праці;

• доходи та рівень життя населення;

• соціально-психологічний клімат у трудових колективах.

Для кожного з напрямів характерні свої методи, задачі, показники, джерела інформації.

Так, у демографії використовується чотири взаємодоповнюючих джерела інформації про населення: переписи, поточний облік демографічних процесів, спеціальні вибіркові демографічні обстеження та реєстри, списки й облік населення. Основним завданням демографічного аналізу є виявлення закономірностей зміни характеру демографічних процесів у координатах часу та простору.

Моніторинг соціально-демографічних і міграційних процесів має визначити закономірності у соціально-демографічних і міграційних процесах і має будуватись таким чином, щоб відобразити основні особливості відповідних процесів на усій території України.

Метою такого напряму моніторингу як зайнятість, ринок праці, безробіття є визначення масштабів ринку праці, запобігання масовому безробіттю, найбільш повне й ефективне використання трудового потенціалу, без чого не можливий подальший соціально-економічний розвиток суспільства. Моніторинг соціально-трудових відносин на підприємствах, установах та інших організаціях дає змогу вивчити на рівні окремих підприємств, установ цілий комплекс проблем у сфері стану платоспроможності підприємств, зміни обсягів виробництва і кількості робочих місць, і їх спільного впливу на зайнятість, матеріальне стимулювання, організацію й умови праці, трудові відносини.

Моніторинг умов та охорони праці виявляє тенденції стану умов і безпеки праці на підприємствах, визначає динаміку масштабів професійних захворювань і травматизму, виявляє підходи до вирішення цих проблем не за рахунок покращення умов і організації праці, а за рахунок збільшення різного роду компенсаційних виплат. Що стосується джерел інформації для моніторингу умов та охорони праці, то роботодавець зобов'язаний інформувати працівників або осіб, уповноважених на здійснення громадського контролю за дотриманням вимог нормативно-правових актів з охорони праці та Фонд соціального страхування від нещасних випадків про стан охорони праці, причину аварій, нещасних випадків і професійній захворювань і про заходи, яких вжито для їх усунення і забезпечення на підприємстві умов і безпеки праці на рівні нормативних вимог.

У моніторингу доходів та рівня життя населення особливо важливого значення набувають соціальні обстеження, які серед інших проводяться Інститутом соціології НАН України та фірмою "Соціс".

Далі необхідно з’ясувати, хто проводить моніторинг. Моніторинг соціально-трудової сфери в Україні має здійснюва­всь на основі програми моніторингу Міністерством праці та соціальної політики України та Державним комітетом статистики Країни спільно з іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади.

Міністерство праці та соціальної політики України та Держкомстат України повинні здійснювати координацію діяльності органів державної влади, установ і організацій, що забезпечують ведення моніторингу соціально-трудової сфери. Вони готують щоквартальні звіти про стан соціально-трудової сфери, щорічно випускають збірники аналітичних та соціологічних матеріалів за результатами моніторингу та збірники за окремими напрямками моніторингу.

Слід звернути увагу на особливості соціально-трудової сфери, які визначають проведення моніторингу одночасно на рівні окремих трудових колективів, підприємств та організацій і в цілому населення окремих регіонів та України.

Вибір підприємств і організацій як об'єктів моніторингу здійснюється за формами власності, за галузевою та територіальною ознаками. Збір, перевірка та первинна обробка інформації даних статистичної звітності підприємств здійснюється місцевими статистичними органами за затвердженою у Держкомстаті України технологією, які далі готують та направляють дані в Держкомстат України, Міністерство праці та соціальної політики України.

Треба знати, що моніторинг соціально-трудової сфери в Україні є важливим і необхідним інструментом розробки та здійснення програм соціально-економічного розвитку на перспективу, вдосконалення соціаль­но-трудових відносин.

Проблемні питання або питання для обговорення

1. Охарактеризуйте сутність, основні принципи та особливості моніторингу соціально-трудової сфери.

2. Назвіть та дайте коротку характеристику основних джерел інформації про зайнятість та трудові відносини.

3. У чому полягають порівняльні переваги та недоліки основних джерел інформації про зайнятість та трудові відносини?

4. Назвіть основні напрями моніторингу соціально-трудової сфери.

5. Які основні проблеми є у кожному з напрямів моніторингу соціально-трудової сфери? Дайте свої рекомендації та пропозиції щодо покращання ситуації в цій сфері в Україні.

6. Дайте характеристику організації моніторингу соціально-трудової сфери в Україні.

7. Які організації є виконавцями моніторингу соціально-трудової сфери в Україні? Назвіть їх основні функції.

8. Соціально-трудові процеси на підприємствах, що можуть бути об’єктами моніторингу.

9. У чому полягає методологія дослідження ринку праці?

10. Як Ви можете охарактеризувати сутність методики дослідження ринку праці?

11. Що Ви можете сказати про основні види, вибірки в дослідженні ринку праці?

12. У чому полягає класифікація запитань при анкетному опитуванні в системі ринку праці?

13. Що таке інтерв'ю? Основні сфери його застосування.

14. Які Ви знаєте види інтерв'ю? Охарактеризуйте їх.

Тести

1. Методологія, в контексті методу соціально-економічного пізнання ринку праці являє собою:

а) техніку одержання знання про економічний стан суспільства;

б) техніку одержання знання про ринок праці;

в) техніку одержання знання про рівень розвитку людства;

г) немає правильної відповіді.

2. Закінчіть думку: "При строгому дотриманні правил добору..."

а) вибіркова сукупність відповідає генеральній;

б) вибіркова сукупність не відповідає генеральній;

в) вибіркова сукупність знаходиться у прямій залежності від генеральної;

г) немає правильної відповіді.

3. За структурою запитання при анкетному опитуванні в системі ринку праці поділяються на:

а) відкриті, закриті, напівзакриті;

б) напіввідкриті, напівзакриті, закриті;

в) закриті, відкриті, напіввідкриті;

г) немає правильної відповіді.

4. Інтерв’ю - це метод одержання інформації шляхом:

а) опосередкованої бесіди інтерв'юера з респондентом, виходячи з проблематики ринку праці;

б) цілеспрямованої бесіди інтерв'юера з респондентом;

в) безпосередньої цілеспрямованої бесіди інтерв'юера з респондентом;

г) немає правильної відповіді.

5. Для групового інтерв’ю вибирається група:

а) до 10 чоловік;

б) 10 чоловік;

в) понад 10 чоловік;

г) немає правильної відповіді.

Теми для підготовки доповідей

1. Моніторинг соціально-демографічних та міграційних процесів.

2. Моніторинг зайнятості та безробіття.

3. Моніторинг соціально-трудових процесів на підприємствах.

4. Моніторинг умов та охорони праці.

5. Моніторинг доходів та рівня життя населення.

6. Реєстрові системи, як складова соціально-економічного моніторингу.

7. Зарубіжний досвід проведення моніторингу соціально-трудової сфери та можливість використання його елементів в національній економіці України.