Теми для підготовки доповідей

1. Становлення і розвиток соціального партнерства у сфері праці в Україні.

2. Зарубіжний досвід соціального партнерства: загальна характеристика.

3. Стан профспілкового руху в Україні як орган робітничого руху.

4. Нормативно-правове забезпечення соціального партнерства в Україні на різних рівнях.

5. Міжнародний досвід соціального партнерства.

6. Основні моделі соціального партнерства.

Бібліографічний список

6, 7, 8, 9, 10, 13, 14, 15, 29, 39, 49, 50, 53

Семінарське заняття № 5, 6

Тема 6. Соціально-трудові відносини зайнятості

Мета заняття: поглибити, узагальнити та систематизувати знання студентів про:

• поняття та форми зайнятості населення;

• підходи до визначення поняття та рівня безробіття;

• державне регулювання зайнятості населення;

• законодавство України про зайнятість.

План заняття

1. Поняття види та форми зайнятості робочої сили на ринку праці.

2. Основні концепції зайнятості населення.

3. Державне регулювання зайнятості населення.

4. Законодавство України про зайнятість.

Методичні рекомендації до семінарського заняття

На початку заняття необхідно зазначити, що дана тема пов’язана з важливим аспектом економіки праці - використанням трудових ресурсів, що студентам необхідно з’ясувати як економічну, так і соціальну сутність зайнятості. Зайнятість населення є узагальненою характеристикою економіки країни, відбиває досягнутий рівень економічного розвитку, а також відображає потреби людини в самовираженні, у задоволенні матеріальних і духовних потреб через дохід, який особа отримує за свою працю.

Треба розглянути основні положення Законів України „Про зайнятість населення ” і „Про загальнообов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття”, як правові підстави для визначення: зайнятих і незайнятих, безробітних і соціального захисту від безробіття.

У Законі України „Про зайнятість населення” (з подальшими доповненнями і змінами) сформульовані основні принципи зайнятості.

Перший принцип - забезпечення свободи в праці і зайнятості, заміщення примусової, обов’язкової праці. Людині належить пріоритетне право вибору: брати чи не брати участь у суспільній праці.

Другий принцип - створення державою умов для забезпечення права на працю, захист від безробіття, допомога в працевлаштуванні і матеріальній підтримці при безробітті відповідно до Конституції України.

Далі необхідно з’ясувати які є форми і види зайнятості. До основних концепцій зайнятості відносяться:

• повна та глобальна;

• примусова;

• добровільна зайнятість працездатного населення.

Види зайнятості класифікуються за такими ознаками:

• за характером діяльності,

• за соціальною належністю,

• за галузевою належністю,

• за територіальною ознакою,

• за рівнем урбанізації,

• за професійно-кваліфікаційною ознакою,

• за видами власності,

• за формами організації робочого часу,

• за статусом діяльності,

• за стабільністю трудової діяльності,

• за характером організації робочих місць та робочого часу.

За формами правового регулювання використання робочої сили розрізняють:

• регламентовану (легальну) зайнятість;

• нерегламентовану (нелегальну) зайнятість.

Особливу увагу необхідно приділити на поширення нерегламентованої зайнятості в Україні.

Згідно з Законом України “Про зайнятість населення” безробітними вважаються працездатні громадяни працездатного віку, які за незалежних від них причин не мають заробітку або інших передбачених чинним законодавством доходів через відсутність підходящої роботи, зареєстровані у державній службі зайнятості, тобто це особи, що справді шукають роботу та здатні приступити до праці.

Абсолютні показники зайнятості:

1) загальна чисельність зайнятих, безробітних;

2) розподіл зайнятих, безробітних:

• за віком;

• за статтю;

• за освітою;

• за галузями;

• за місцем проживання;

• середня тривалість безробіття у місяцях.

Відносні показники зайнятості:

1) рівень зайнятості;

2) структура зайнятості;

3) рівень безробіття.

Студенти повинні знати закон Оукена, криву Бевериджа, криву Філіпса.

Проблемним напрямком теми семінарського заняття вважається регулювання зайнятості населення як одного із основних соціальних заходів розвитку суспільства. Державна політика зайнятості населення залежить від темпів і характеру ринкових перетворень. Вона може бути активною, тобто спрямованою на підвищення конкурентоспроможності робочої сили і розширення сфери докладання праці з метою запобігання безробіття і збільшення кількості зайнятих, та пасивною, яка передбачає відповідальність держави за становище найманих працівників і роботодавців.

Державна політика зайнятості здійснюється за такими напрямами: правові, організаційно - економічні, адміністративні і соціальні. Вона передбачає розроблення програм сприяння зайнятості (державні, регіональні).

При підготовці до семінарського заняття необхідно освоїти, що являють собою ці програми, для чого вони призначені, як здійснюється формування цих програм.

Студенти повинні розуміти, що являє собою державна служба зайнятості в Україні та її основні функції.