Семінарське заняття № 8

(2 години)

Тема 4. Ревізія та аудит як форми фінансово-економічного контролю. Судово-бухгалтерська експертиза Питання для обговорення:

1. Правове регулювання контролю в Україні.

2. Види контролю.

3. Суб’єкти та об’єкти контролю в Україні.

4. Права та обов’язки ревізора.

5. Методика проведення комплексної ревізії.

6. Етапи проведення комплексної ревізії.

7. Акти, що приймаються під час проведення ревізії

8. Документальна ревізія, яка проводиться за ініціативою органів досудового слідства.

9. Відмінність ревізії, яка проводиться за ініціативою органів дізнання та попереднього слідства, від комплексної ревізії.

10. Співпраця ревізора з органами досудового слідства.

11. Аналіз матеріалів ревізії.

12. Додаткова та повторна ревізія

Теми рефератів

1. Форми та види державного контролю в Україні.

2. Об’єкти та суб’єкти державного контролю в Україні.

3. Контрольно-ревізійна робота в Україні.

4. Повноваження ревізора, як службової особи.

5. Програма ревізійної роботи на підприємстві.

6. Проміжні та основні акти ревізії.

7. Документальна ревізія як форма фінансово-економічного контролю.

8. Органи, що здійснюють державний контроль.

9. Відмінність ревізії, яка проводиться за ініціативою органів дізнання та досудового слідства, від комплексної ревізії.

10. Розгляд ситуацій за наявності яких необхідно провести документальну ревізію за ініціативою органів досудового слідства.

11. Акти документальної ревізії.

Методичні вказівки

В умовах ринкової трансформації усіх сфер економічних відносин в Україні контроль набуває надзвичайно важливого значення. При цьому він повинен постійно розвиватися і удосконалюватися, щоб відповідати вимогам ринкових перетворень, що відбуваються в економіці. Функції контролю у державі з ринковою економікою полягають, насамперед, у сприянні діяльності підприємств різних форм власності за допомогою економічних важелів та стимулів (кредитування, оподаткування тощо).

За допомогою фінансово-економічного контролю держава здійснює безперервне спостереження та перевіряє господарювання об'єкта управління, встановлює причини порушення законодавства господарської діяльності організацій підприємств, за розподілом і споживанням суспільного продукту, використанням трудових, матеріальних та фінансових ресурсів.

За суб'єктам фінансово-економічний контроль в Україні поділяється на державний, незалежний контроль і контроль власника. Фінансово-економічний контроль власника поділяється на відомчий та внутрішньогосподарський

Об'єктом внутрішньогосподарського контролю є економічна та господарська діяльність структурних підрозділів підприємства. Організація внутрішньогосподарського контролю відповідно до чинного законодавства покладена на керівника підприємства.

За джерелами даних (Інформаційним забезпеченням) фінансово-економічний контроль поділяється на документальний і фактичний. За часом проведення фінансово-економічний контроль поділяють на попередній, поточний і заключний.

Фінансово-економічний контроль у всіх галузях народного господарства, і насамперед в його основній ланці підприємстві, здійснюється в основному шляхом проведення економічного аналізу, тематичних перевірок та ревізій.

Залежно від відомчої підпорядкованості, ревізії виробничої та фінансово-господарської діяльності поділяються на:

• відомчі, які здійснюються вищими органами управління у підвідомчих підприємствах одного власника;

• внутрішньогосподарські, які проводяться працівниками підприємства (об'єднання) з метою перевірки діяльності структурних підрозділів (цехів, дільниць тощо);

• позавідомчі, які здійснюються органами державного, громадського і незалежного контролю.

За принципом організації ревізії поділяються на планові ревізії, які проводяться за планом контрольно-ревізійної роботи на поточний рік і позапланові, що не передбачені цим планом.

Залежно від повноти охоплення перевіркою діяльності підприємства розрізняють тематичні, вибіркові і комплексні ревізії.

Контрольно-ревізійну роботу здійснюють відповідні державні контрольно-ревізійні органи та власники підприємств. Контрольно-ревізійні підрозділи міністерств, відомств, акціонерних виробничих об'єднань, відділів Рад народних депутатів підпорядковані безпосередньо керівникам цих органів.

Державні контрольно-ревізійні управління (відділи) та підрозділи здійснюють свою діяльність відповідно до Закону України «Про Державну контрольно-ревізійну службу в Україні».

Відповідно до цієї методики проведення комплексної ревізії поділяється на такі етапи:

організація і підготовка до проведення ревізії,

проведення комплексної ревізії (дослідна робота),

оформлення результатів ревізії,

прийняття рішення за результатами ревізії,

організація контролю за виконанням рішень, прийнятих за матеріалами ревізії.

Розрізняють проміжні та основні акти ревізії.

Проміжні акти складаються для оформлення результатів ревізії господарської діяльності¹ структурного підрозділу підприємства або діяльності певних матеріально відповідальних осіб.

Основний акт комплексної ревізії фінансово-господарської діяльності підприємства призначений для узагальнення результатів ревізії. Він є підставою для прийняття рішення керівником підприємства щодо розробки заходів до усунення недоліків та покарання винних осіб.

Основний акт комплексної ревізії складається із вступної і основної частини та додатків.

При встановленні фактів розкрадань грошових коштів та матеріальних цінностей, приписок у звітності та необґрунтованих записів в обліку, інших корисливих зловживань, які вимагають притягнення окремих осіб до кримінальної відповідальності, матеріали ревізії в тижневий термін повинні бути надіслані в слідчі апарати органів внутрішніх справ або прокуратури

Вимога проведення документальної ревізії - це відповідне рішення слідчого по кримінальній справі, яке є обов'язковим для виконання всіма підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами та громадянами (п. 5 ст. 114 КПК України). Відповідно до ст. 32 КПК України це рішення для набуття ним чинності повинно бути оформлене як постанова.

Текст постанови про призначення на вимогу слідчого ревізії містить описову й резолютивну частини.

Аналіз матеріалів ревізії по суті починається із з'ясування того, які конкретні факти порушень установлені ревізором, чи містять ці порушення ознаки злочину і якого конкретно. Ревізор за допомогою методів документальної перевірки і фактичного контролю лише виявляє факти порушень (у тому числі корисливого спрямування), які вказують на обставини, за якими маскуються злочини. Слідчий зобов'язаний перевірити висновки ревізора по цих фактах і встановити:

• чи в повному обсязі виконано поставлене перед ревізором завдання. (У разі часткового невиконання завдання з'ясовується, чим це обґрунтовано);

• як повно проведена документальна перевірка по кожному поставленому питанню;

• на підставі яких фактів порушень господарської діяльності зроблені висновки ревізора і наскільки мотивовані вони;

• за допомогою яких методів перевірки встановлені факти порушень;

• чим підтверджуються виявлені факти порушень (якими документами, поясненнями яких осіб тощо), чи можна вважати їх достатньо встановленими;

• чи заперечуються висновки ревізії особами, діяльність яких перевірялась. (У разі оспорення висновків ревізії необхідно з'ясувати, чи спростовані заперечення ревізором);

• на підставі яких документів, розрахунків визначена заподіяна матеріальна шкода, чи правильні методи для цього використовувалися;

• чи не містить акт ревізії протиріч, неточностей, помилок;

• чи є необхідність судово-бухгалтерської експертизи;

• які організаційні, оперативно-розшукові та слідчі дії необхідно провести з метою додаткової перевірки фактів порушень чи корисливих зловживань, виявлених у процесі документальної ревізії.

Додаткова ревізія може призначатися, якщо:

• завдання, поставлене перед первинною документальною ревізією, було виконано не повністю і є потреба у перевірці нез'ясованих питань;

• ревізія з окремих питань була проведена поверхово або вибірковим шляхом при необхідності здійснення суцільної перевірки господарських операцій;

• матеріали справи свідчать про необхідність додаткової перевірки дільниць або діяльності посадових та матеріально відповідальних осіб, які не стали об'єктом попередньої ревізії;

• особи, службова діяльність яких перевірена шляхом ревізії, обґрунтовано повідомлять про неповноту проведеної ревізії.

Додаткова ревізія може бути проведена ревізором, який здійснював попередню документальну ревізію.

фактичними підставами для проведення повторної ревізії можуть бути:

• суттєві порушення при проведенні ревізії прав осіб, службова діяльність яких перевірялась, за винятком випадків, коли встановлено їх навмисне ухилення від участі у перевірці;

• протиріччя між матеріалами та висновками первинної ревізії і матеріалами справи, які підтверджують злочинну

діяльність певних осіб;

• наявність даних, які свідчать про необ'єктивність або недостатню компетентність ревізора, що проводив ревізію;

• необґрунтованість висновків ревізії, тобто їх невідповідність іншим матеріалам справи, яка перебуває у провадженні слідчого;

• невикористання ревізором науково-обґрунтованих методів проведення ревізії або проведення ревізійної дії (інвентаризації, контрольного обміру тощо) з порушенням

установлених правил;

• повідомлення експерта-бухгалтера про неможливість дати висновки без досудового проведення повторної документальної ревізії.