2. Аналіз показників собівартості продукції.

Рівень собівартості продукції підприємства оцінюється за допомогою системи показників:

1) собівартість усієї товарної продукції;

2) витрати на 1 грн. товарної продукції (чи витрати на одиницю вартості);

3) собівартість одиниці продукції.

В облікових документах товарна продукція по собівартості показується в двох оцінках:

по плановим (розрахунковим) нормам витрат;

по фактичних витратах.

Основні етапи аналізу собівартості товарної продукції:

1. Визначення абсолютного і відносного відхилення фактичних витрат від планових і попереднього періоду. При цьому враховуються дві особливості:

1) виключається вплив зовнішніх цінових факторів;

2) при порівнянні фактичного рівня собівартості з рівнем попереднього періоду оцінка виробляється тільки по порівнянній продукції.

2. Вивчення собівартості товарної продукції по елементах витрат.

Порядок аналізу:

1) визначається структура витрат по окремих елементах у загальній собівартості всієї товарної продукції. У залежності від переваги того чи іншого елемента виробляється поділ виробництв на матеріалоємні, енергоємні чи трудомісткі.

2) визначається абсолютне відхилення і динаміка зміни окремих елементів з метою розкриття резервів зниження собівартості продукції.

3. Аналіз собівартості товарної продукції по статтях витрат.

Порядок аналізу:

1. Зіставляються фактичні витрати по кожній статті з плановими, переліченими на фактичний випуск продукції.

2. Визначається абсолютна і відносна зміна кожної статті витрат у порівнянні з плановим і попереднім періодом.

3. Визначається вплив змін по кожній статті на зміну собівартості всієї товарної продукції.

Витрати на 1 грн. товарної продукції – основний відносний показник, що характеризує використання ресурсів. Загальний розрахунок дорівнює відношенню собівартості товарної продукції до товарної продукції в оптових цінах підприємства.

Цей показник дозволяє досягти порівнянності при аналізі змін показників собівартості за ряд років і пов’язати собівартість продукції з прибутком.

Аналіз показника собівартості одиниці продукції здійснюється за даними планової, нормативної чи звітної калькуляції.

3. Пофакторний аналіз собівартості.

Методика аналізу собівартості продукції по основних факторах базується на послідовному вивченні впливу факторів на наступні показники:

1. На зміну витрат на 1 грн. товарної продукції.

2. На зміну собівартості всієї товарної продукції.

3. На зміну економічно однорідних статей.

1. Порядок оцінки впливу факторів на показники витрат на 1 грн. товарної продукції:

1) виявляється відхилення фактичного рівня витрат від рівня, установленого за планом;

2) при виявленні відхилення виявляється вплив на це відхилення наступних факторів:

а) зміна оптових цін на товарну продукцію;

б) зміна цін на матеріальні ресурси;

в) зміна матеріалоємності окремих видів продукції;

г) зміна номенклатури й асортименту продукції;

3) отримані відхилення коректуються на величину не залежну від підприємства;

4) при визначенні впливу одного з факторів умовно абстрагуються від впливу інших факторів.

2. Порядок впливу факторів на зміну повної собівартості продукції визначається за даними про зміну витрат на 1 грн. товарної продукції.

Як фактори, які змінюють собівартість товарної продукції виділяють:

а) зміна цін на матеріали;

б) зміна рівня матеріалоємності;

в) зміна асортименту і номенклатури продукції.

Загальний порядок розрахунку: абсолютний розмір зміни витрат на 1 грн. товарної продукції по кожному фактору збільшується на фактичний випуск товарної продукції в оптових цінах підприємства, прийнятих у плані.

3. Послідовність визначення впливу факторів на зміну економічно однорідних статей:

1) установлюється загальна величина і структура економічно однорідних статей по одноелементних калькуляційних статтях;

2) зіставляються фактичні витрати по економічно однорідних статтях із плановими і розрахунковими, виявляються їхні зміни і відхилення;

3) визначаються фактори економічно однорідних статей, що впливають на зміну:

а) зміна обсягу виробництва;

б) зміна структури випуску продукції;

в) зміна рівня витрат.

4. Аналіз витрат збуту продукції.

У закордонній практиці робота з організації збуту враховується по статті “Витрати на заходи ФОССТИС” (формування попиту і стимулювання збуту). У структурі витрат на заходи ФОССТИС 80-90 відсотків займають витрати на рекламу.

Існує наступна структура рекламних каналів поширення інформації: реклама в пресі, друкована реклама, зовнішня реклама, реклама на радіо і телебаченні і т. ін.

Аналіз витрат на заходи ФОССТИС по окремих рекламних каналах базується на функціональній моделі зв'язку комерційних результатів з виділеними на рекламу коштами.

Вибір різних каналів ґрунтується на двох підходах:

І підхід – порівняння витрат по абсолютному і відносному критерію:

по абсолютному – порівняння загальної суми витрат по кожному рекламному каналу;

по відносному – порівняння мінімуму витрат на один рекламний контакт із потенційним покупцем.

ІІ підхід – зв'язаний з урахуванням специфіки рекламованих товарів, а саме їхнім розподілом на:

1) товари виробничого призначення;

2) предмети індивідуального споживання тривалого і короткочасного використання.