Контрольні питання по темі.

1. Класифікація й угруповання оборотних коштів підприємства.

2. Визначення наявності і забезпеченості підприємства власними оборотними коштами.

3. Методика аналізу показників ефективності використання оборотних коштів.

4. Характеристика оборотності оборотних коштів підприємства.

Тема № 9. Аналіз витрат виробництва і збуту продукції

1. Класифікація й угруповання витрат, що включаються в собівартість продукції.

2. Аналіз показників собівартості продукції.

3. Пофакторний аналіз собівартості.

4. Аналіз витрат збуту продукції.

1. Класифікація й угруповання витрат, що включаються в собівартість продукції.

Собівартість продукції – це сума витрат на виробництво і реалізацію продукції.

Основні класифікаційні групи витрат, що включаються в собівартість:

1.1 – по елементах витрат;

1.2 – по статтях витрат.

1.1. По елементах витрати, що включаються в собівартість продукції, групуються по економічному змісту незалежно від їхнього виробничого призначення і місця, де вони виробляються.

Усі витрати, що включаються в собівартість, поєднуються в три основні групи економічних елементів:

1. Витрати засобів праці (списуються на собівартість у виді амортизаційних відрахувань).

2. Витрати предметів праці (сировина, матеріали, напівфабрикати і т. ін., що списуються на собівартість прямим рахунком).

3. Витрати трудових ресурсів (списуються на собівартість у вигляді заробітної плати і відрахувань на соціальне страхування).

Це угруповання використовується для складання кошторису витрат на виробництво. Кошторис витрат - це плановий розрахунок витрат різних видів ресурсів на всі нестатки підприємства на календарний період.

У залежності від участі в технологічному процесі витрати по елементах витрат поділяються на:

основні, котрі безпосередньо зв'язані з технологією виробництва, визначають його характер і споживчі властивості виробів;

накладні, що зв'язані з управлінням і обслуговуванням виробництва.

1.2. Облік витрат по окремих статтях ведеться в структурних підрозділах підприємства по всіх господарських операціях, зв'язаних з виробництвом і реалізацією продукції.

Постатейний склад витрат на виробництво і реалізацію продукції визначається типовими положенням по плануванню обліку і калькулюванню собівартості продукції (робіт і послуг).

Витрати, які можна записати на рахунок виробництва виробів називаються прямими.

До прямих витрат відносяться наступні статті витрат:

• сировина й основні матеріали;

• комплектуючі вироби;

• напівфабрикати;

• витрати на оплату праці виробничих робітників.

Величина прямих витрат складає технологічну собівартість виробу.

Витрати які сумуються, а потім розподіляються на кожен виріб по непрямих ознаках (пропорційно нормо-годинам, обсягу виробництва, сумі основної заробітної плати) називаються непрямими.

До непрямих витрат відносять:

• адміністративні й управлінські витрати;

• амортизація;

• витрати по збуту і реалізації продукції;

• загальногосподарські і збутові витрати.

Не можна ототожнювати основні витрати з прямими, а накладні з непрямими, тому що деякі основні витрати (наприклад, амортизація) списуються на собівартість як непрямі витрати.

Сума прямих і непрямих витрат на виріб, вироблений у цехах і інших підрозділах, складає цехову собівартість виробу.

Якщо до цехової собівартості додати загальнозаводські витрати, то одержимо загальнозаводську виробничу собівартість чи суму усіх виробничих витрат.

Якщо до виробничої собівартості додати позавиробничі витрати (по реалізації продукції), то одержимо повну загальну собівартість.

Розрахунок собівартості одиниці виробу з розбивкою по статтях витрат називається калькуляцією одиниці виробу продукції.

Розрізняють планову, нормативну і звітну калькуляцію.