4. Рентабельність виробництва.
Рентабельність означає доходність і визначається в цілому по господарству, а також по певному виду продукції, окремої культури або галузі. Рівень рентабельності (Р) визначається формулою:
де П – прибуток, грн.
Сповн - повна собівартість реалізованої продукції, грн.
Рівень рентабельності повинен забезпечувати фінансування виробництва і бути не нижче 45-50 %. Порівняно низький рівень рентабельності може призвести до банкрутства.
5. Шляхи підвищення економічної ефективності сільгоспвиробництва.
Підвищення родючості землі і покращення її використання.
Впровадження комплексної механізації та автоматизації виробництва.
Впровадження інтенсивних ресурсозберігаючих технологій.
Раціональне використання виробничих фондів, трудових ресурсів.
Поглиблення спеціалізації та концентрації виробництва.
Прогресивні форми організації і оплати праці.
Підвищення якості продукції.
Інші.
Контрольні запитання.
В чому суть інтенсивного відтворення?
В чому суть екстенсивного відтворення?
В чому різниця між валовою і товарною продукцією?
Яка різниця між поняттями ефекта та економічної ефективності?
На яких рівнях розраховується економічна ефективність?
Що таке критерій економічної ефективності? Назвіть критерій на народногосподарському рівні.
Які натуральні показники використовують при розрахунках економічної ефективності?
Як розрахувати рівень рентабельності?
Яким повинен бути рівень рентабельності?
Які шляхи підвищення економічної ефективності слід використовувати в вашому підприємстві?
Основні поняття.
Просте і розширене відтворення.
Екстенсивна та інтенсивна форма відтворення.
Валова продукція.
Товарна продукція.
Ефект.
Економічна ефективність.
Рівні економічної ефективності.
Критерій економічної ефективності.
Натуральні показники економічної ефективності.
Вартісні показники економічної ефективності. Рентабельність.
Банкрутство.
Модуль 2.
Економіка виробництва продукції тваринництва.
Тема 9.
Економіка виробництва і використання кормів.
Зміст.
Кормова база і її значення в розвитку тваринництва.
Джерела кормових ресурсів.
Економічна оцінка кормових культур, кормів і раціонів.
Шляхи покращення кормової бази.
Опорний
конспект лекції
Кормова база і її значення в розвитку тваринництва.
Створення міцної кормової бази є найважливішою умовою розвитку тваринництва.
Кормова база – це обсяг і структура кормів, система їх виробництва і використання в тваринництві. Вона повинна повністю забезпечувати протягом року поголів’я худоби та птиці різноманітними повноцінними за споживністю кормами. Організація кормової бази характеризується структурою посівних площ кормових культур, технологією виробництва, заготівлі, зберігання і приготування кормів.
У тваринництві використовуються корми рослинні, тваринного походження і мінеральні.
До кормів рослинного походження відносять соковиті (силос, коренеплоди, бульбоплоди, баштанні кормові культури), грубі (сіно, сінаж, солома, полова), зелені (сіяні трави, трави природних лук та пасовищ), концентровані (зерно фуражне, комбікорми, макуха, висівки, шрот). Кількість кормів обчислюється у кормових одиницях. За кормову одиницю прийнята поживність 1 кг вівса середньої якості.
Співвідношення всіх видів кормів за їх загальною поживністю визначає структуру кормової бази господарства. Співвідношення окремих видів кормів за їх поживністю визначає структуру раціону годівлі худоби і птиці. Тваринницькі галузі відрізняються співвідношенням кормів у раціоні. Так, у раціонах годівлі свиней і птиці переважають концентровані корми, у раціонах великої рогатої худоби – силос, сіно, сінаж, зелені корми, у вівчарстві – пасовищні та грубі корми.
Рівень розвитку кормової бази визначається обсягом виробництва кормів з розрахунку на 1 га сільгоспугідь, на 1 га кормової площі, на одну умовну голову худоби (ц корм. од.).
Кормова площа – це частина сільгоспугідь, яка використовується для виробництва різних видів кормів. Кормова площа (Пк) розраховується в гектарах:
де По – площа кормових культур на орних землях, га;
Пп – площа природних кормових угідь, га;
В1, В2, В3 – частина валового збору окремих сільгоспкультур, що виділяється на корми, ц;
У1, У2, У3, - урожайність сільгоспкультур, частина валового збору яких виділяється на корми, ц/га.
Розвиток кормової бази господарства необхідно оцінювати за виходом кормів з 1 га сільгоспугідь, досягнутим рівнем годівлі тварин, а також за показниками кінцевих результатів: оплатою кормів продукцією і кормо місткістю її виробництва.