2. Обчислення собівартості продукції та шляхи її зниження.

У плануванні та обліку собівартості продукції використовуються показники собівартості усієї продукції, собівартості одиниці продукції, витрати на одну грошову одиницю вартості продукції.

Спочатку визначають кількість виробленої продукції і прямі витрати на неї. Потім визначають собівартість послуг допоміжних виробництв (автопарку, водопостачання та інші). Розрахунки починають з того виробництва, яке менше всього споживало послуг інших виробництв. Витрати допоміжних виробництв розподіляють за об'єктами обліку. Далі розподіляють витрати на обслуговування та управління і відрахування на соціальні потреби. Коли стає відомим весь обсяг витрат, визначають собівартість одиниці продукції (С₁).

де В - всі витрати на виробництво продукції;

О - обсяг виробленої продукції.

На собівартість продукції впливає багато факторів: ефективне використання землі, впровадження раціональних систем землеробства, інтенсивних технологій, використання високопродуктивних сортів і гібридів сільгоспкультур та порід тварин, збалансована годівля тварин та інші.

Шляхи зниження собівартості продукції

Зростання врожайності культур

• Підвищення селекційної роботи, удосконалення насінництва.

• Використання високоврожайних сортів та гібридів.

• Впровадження науково обґрунтованих систем землеробства.

• Використання раціональних сівозмін, покращення структури посівних площ.

Зменшення витрат на виробництво

• Комплексна механізація

виробничих процесів;

• Інтенсивні технології

вирощування культур;

• Раціональне використання виробничих фондів;

• Обґрунтована спеціалізація та концентрація виробництва;

• Прогресивна організація та оплата праці;

• Покрашення агропромислової інтеграції

• Меліорація земель.

• Ефективне використання мінеральних та органічних добрив та засобів захисту рослин.

Підвищення продуктивності тварин

• Збалансована та інтенсивна годівля.

• Удосконалення племінної роботи, структури стада.

• Використання високопродуктивних порід худоби та птиці.

• Створення оптимальних умов утримання.

• Підвищення якості продукції.

3. Поняття ціни, ціноутворювальні фактори.

Ціна - це грошове визначення вартості товару, тобто суспільно необхідних затрат праці на його виробництво.

Ринкова ціна - це домінуюча на ринку в даний час ціна на товар, що виплачується за нього незалежно від індивідуальних витрат на його виробництво.

Найважливіші ціноутворювальні фактори : суспільна ціна виробництва, співвідношення попиту і пропозиції, темпи інфляції, ступінь регулювання цін, рівень монополізації виробництва, стан конкуренції, умови поставок товару, франкірування цін та курс валют.

4. Види цін

Найбільш широко використовуються оптові ціни (за якими продукція реалізується великими партіями всім споживачам, крім населення) та роздрібні (за якими продукцію купує населення). Вони набувають форми готівкових або кредитних, якщо оплата відстрочується.

Існують також трансфертні ціни (обслуговують операції між монополією та її філіалами), конкурентні (за якими продають товар головні товаровиробники - конкуренти ), психологічні (розраховані на окремі категорії покупців), підтримуючі (встановлені державою для забезпечення певного рівня доходності в несприятливі роки), світові (формуються під впливом попиту і пропозиції на світовому ринку).

В сільському господарстві використовують ціни комісійної торгівлі, розрахункові ціни внутрішньогосподарської торгівлі, розрахункові ціни в системі орендних відносин, в системі господарських відносин, індикативні ціни.