2. Фактори, що впливають на розміщення.

1. Природні умови.

2. Розміщення міст і промислових центрів.

3. Рівномірне розміщення переробної промисловості по території країни.

4. Розвиток засобів транспорту.

5. Розвиток землеробства в країні.

6. Рівень забезпеченості трудовими ресурсами.

7. Зміцнення економічної незалежності країни.

8. Міжнародний поділ праці.

Ф актори, що

впливають на

розміщення

3. Спеціалізація сільського господарства та її форми.

Спеціалізація - це переважне виробництво однієї, або кількох видів продукції в окремих господарствах, районах, областях. Розрізняють кілька форм спеціалізації:

• зональна спеціалізація (спеціалізація певних природно-кліматичних зон, районів, областей.);

• господарська (спеціалізація певних підприємств на виробництві окремих видів продукції);

• внутрішньогосподарська (спеціалізація внутрішніх підрозділів підприємства - бригад, відділків, ферм);

• внутрішньогалузева (спеціалізація за стадіями технологічного процесу виробництва продукції, виробничими циклами).

4. Показники спеціалізації.

Спеціалізація нескінчена, як і розвиток техніки.

Ефективність спеціалізації проявляється в збільшенні виробництва валової продукції, підвищенні рівня комплексної механізації, застосуванні прогресивних форм організації виробництва, зростанні продуктивності праці, зменшенні собівартості одиниці продукції, покращенні інших економічних показників.

Спеціалізація господарства визначається структурою грошових надходжень від реалізації товарної продукції. Додаткові показники: структура валової продукції, структура виробничих і трудових витрат, основних засобів виробництва.

5. Галузі, їх види.

В підприємствах виробляється не один вид продукції, а декілька. Формуються галузі виробництва продукції.

Галузь - це частина сільгоспвиробництва, яка характеризується кінцевою продукцією, технікою, технологією, організацією виробництва.

Галузі розподіляються на головні, додаткові і підсобні.

Головні галузі мають найбільшу частину в структурі грошових надходжень від реалізації товарної продукції.

Додаткові галузі мають меншу частину в структурі товарної продукції і забезпечують сприятливі умови для розвитку головних галузей.

Підсобні - це, в основному, галузі несільськогосподарського виробництва. Вони створюються для обслуговування основних і додаткових галузей, або потреб населення.

Рівень спеціалізації визначається коефіцієнтом спеціалізації (Кс).

де Рі – частка і - ї галузі в сумі виручки від реалізації продукції;

і - порядковий номер галузі у ранжированому ряду за її часткою у виручці від реалізації продукції;

п - кількість видів продукції.

6. Економічне районування, природно-кліматичні зони.

Розміщення продуктивних сил пов'язане з економічним районуванням. Економічний район - це територіальний народногосподарський комплекс, який характеризується певною виробничою спеціалізацією та відповідним поєднанням галузей промисловості, сільського господарства і транспорту.

Економічні райони України

1. Східний.

2. Донецький.

3. Центральний.

4. Придніпровський.

5. Причорноморський.

6. Поліський.

7. Подільський.

8. Закарпаття.

Частина території економічного району, що характеризується однаковими природно-економічними умовами називається сільськогосподарською зоною.

Природно-економічні зони України

Полісся

Лісостеп

Північний і центральний степ

Південний Степ

Передгірні і гірські райони Криму

Передгірні і гірські райони Карпат