Розвиток моральних мотивів у дошкільників

Моральні мотиви поведінки виражають ставлення дитини до оточуючих. Вони змінюються і розвиваються упродовж дошкільного дитинства у зв'язку із засвоєнням та усвідомленням моральних норм і правил поведінки, розумінням значення своїх вчинків для інших людей. Спершу виконання загальноприйнятих правил поведінки є для малюка тільки засобом підтримання позитивних взаємин з дорослими, які цього вимагають. Похвала, прихильність, які дошкільники отримують за гарну поведінку, приносять їм приємні переживання, зумовлюють сприймання виконання правил, як щось позитивне й обов'язкове. Вони діють відповідно до моральних норм тільки щодо тих дорослих або дітей, до яких відчувають симпатію. Цим діти керуються, коли діляться іграшками, солодощами з однолітками. У старшому дошкільному віці моральна поведінка поширюється і на людей, які не мають з дитиною безпосереднього зв'язку. Це зумовлено усвідомленням дітьми суті і значення моральних норм і правил, розумінням їх загальнообов'язковості.

Серед моральних мотивів поведінки все більше місце починають займати суспільні мотиви - бажання зробити користь для людей. Багато молодших дошкільників може виконувати нескладне завдання заради задоволення інших людей. Для цього потрібно, щоб вони уявляли собі людей, для яких щось роблять, і симпатизували їм. Наприклад, щоб молодші дошкільники виготовили колобок для маленьких дітей, вихователь повинен яскраво, образно розповісти їм про цих дітей, про задоволення від подарунка.

Із власної ініціативи виконувати роботу для інших діти починають з 4-5-річного віку. Вони вже розуміють, що їхні вчинки можуть приносити комусь користь. Коли їх запитують, чому вони виконують доручення дорослих, зазвичай відповідають, що їм це подобається, або діють на прохання мами. Інакше на це питання відповідають старші дошкільники; "Допомагаю тому, що бабусі і мамі важко самим", "Я люблю маму, тому допомагаю", "Щоб допомогти мамі і все вміти". По-різному поводяться діти різних дошкільних груп і в іграх, де від індивідуальних дій залежить успіх команди. Молодші і більшість середніх дошкільників піклуються про власний успіх, а старші діти діють заради успіху команди.

Старші дошкільники усвідомлено дотримуються моральних норм, пов'язаних з допомогою іншим людям. Як свідчать дослідження, суспільні мотиви вже у дошкільному віці можуть мати значну спонукальну силу, більшу, ніж мотиви особистої користі, інтерес до зовнішньої, процесуальної сторони діяльності. Виникають вони не спонтанно, а завдяки виховному впливу дорослих.

Підпорядкування мотивів у поведінці дошкільників

Зміни мотивів поведінки у дошкільному дитинстві полягають не лише у зміні їхнього змісту, появі нових видів мотивів, а й у формуванні ієрархії: одні мотиви набувають важливішого значення для дитини, ніж інші.

Поведінка молодшого дошкільника невизначена, позбавлена основної мети. Наприклад, він може за власною ініціативою поділитися гостинцем з однолітком, а через хвилину відібрати в нього іграшку; допомагати матері прибрати кімнату, а через п'ять хвилин - вередувати, не маючи бажання одягатися. Це відбувається внаслідок зміни мотивів поведінки, домінування залежно від зміни ситуації то одного, то іншого з них.

Підпорядкування мотивів є найважливішим новоутворенням у розвитку мотиваційної сфери дошкільника. Ієрархія мотивів надає певну спрямованість усій його поведінці. З часом з'являється змога оцінювати не лише окремі вчинки дитини, а і її поведінку загалом як добру або погану. Якщо головними у поведінці стають суспільні мотиви, дотримання моральних норм, дитина здебільшого діятиме під їх впливом, не піддаючись протилежним спонуканням. Переважання мотивів, які спонукають до отримання особистого задоволення, демонстрування своєї переваги над іншими, може спричинити серйозні порушення правил поведінки.

Поведінка дитини раннього віку зумовлюється ситуацією, яка домінує у певний момент над почуттями, дошкільник уже вміє стримувати себе. Це засвідчили спеціальні дослідження з метою виявлення можливості 3-7-річних дітей стримувати свої безпосередні бажання. Для цього вони повинні протягом певного часу не дивитися на предмет. У першій серії дослідів це категорично заборонив дорослий; У Другій - за це пообіцяли винагороду; у третій - пригрозили покаранням (виключення з гри); у четвертій - діти дали слово (пообіцяли).

Результати дослідження показали, що 5-7-річним дітям легше стримувати свої безпосередні спонукання, ніж молодшим дошкільникам. Відрізняється і спонукальна сила різних обмежувальних мотивів. Найсильніше діє мотив заохочення, найслабше - заборона дорослого, не підсилена іншими додатковими мотивами. На старших дітей суттєво впливає їхня обіцянка, яка для молодших дошкільників е ще слабким мотивом.

На поведінку дітей починають впливати мотиви морального характеру, однак у 3-5-річних малюків вони ще слабо виражені.

У присутності дорослих, інших дітей дошкільники виявляють кращу здатність сприймати свої безпосередні спонукання, ніж поза видимим контролем. Підпорядкування мотивів допомагає дитині відмовитися від привабливих речей, занять заради виконання важливого, але нецікавого заняття. Мотиви діяльності в дошкільний період поступово втрачають однакове значення для дитини, кожен із них поступово займає своє місце у певній системі, одні починають переважати над іншими. Зміст головних мотивів визначає спрямованість усієї поведінки дитини. На цьому етапі життя стрижень особистості тільки починає формуватися, однак певна спрямованість у поведінці дошкільника вже стає помітною. Вона може бути різною - від егоїстичної, індивідуалістичної до суспільної, високоморальної (у межах вікових можливостей).

У поведінці одних дошкільників виявляються тенденції творчого типу особистості, в інших - руйнівного, споживацького. Вихователям і батькам важливо за незначними, на перший погляд, ознаками помітити прояви певної тенденції у поведінці, щоб вчасно і вміло коригувати розвиток особистості дитини, формувати суспільно цінні потреби і мотиви, забезпечити повноцінні шляхи її самовираження і самоствердження.