Семінарське заняття

1. Поняття та види сім’ї.

2. Поняття та види шлюбу.

3. Правові відносини подружжя.

4. Правові відносини батьків та дітей.

Термінологічний словник

adoptio — вид всиновлення, за яким всиновлювалася особа, яка на момент всиновлення перебувала під батьківською владою

adoptio naturam imitatur — всиновлення здійснюється за законами природи

affectio maritalis — намір бути в шлюбі

arrogatio — вид всиновлення, за яким всиновлювалася особа, яка на цей час не перебувала під владою батька

cum manu («з рукою») — шлюб із чоловічою владою

dos — посаг

dos adventicia — посаг, наданий самою нареченою або третьою особою

dos aestimata — оцінка посагу

dos profecticia — посаг, наданий домовладикою, батьком або дідом нареченої

emancipatio — звільнення з-під влади батька,

familia — сім’я

ius conubii — право брати законний римський шлюб

ius vitae ac necis — право життя та смерті

matrimonium iuris civilis — законний римський шлюб

matrimonium iuris gentium — шлюб укладений між вільними особами, що не мали права на законний римський шлюб

pater familias — батько сімейства, володар дому, особа свого права

patria potestas — батьківська влада

sine manu («без руки») — шлюб без чоловічої влади

З авдання для перевірки знань

1. Яка основна відмінність агнатського споріднення від когнатського?

2. Які відмінності законного римського шлюбу від конкубінату?

3. Підстави для розлучення

4. Що таке право життя та смерті?

5. Які види всиновлення існували в Стародавньому Римі?

Рекомендована література

1. Дождев Д. В. Римское частное право: Учеб. для вузов / Под общ. ред. академика РАН д-ра юрид. наук, проф. В. С. Нерсесянца. — М.: НОРМА, 2002. — С. 308—334.

2. Підопригора О. А. Основи римського приватного права: Підруч. для студ. юрид. вузів і ф-тів. — К.: Вентурі, 1997. — С. 84—102.

3. Новицкий И. Б. Основы римского гражданского права. — М.: Юрид. литература, 1972. — С. 76—89.

Частина друга речове право

Тема 6. Речі та їх класифікація

Поняття речей. Категорія «речі» (res) була досить поширена серед римських юристів. Зважаючи на те, що речі займали одне з найголовніших місць і в повсякденному житті римлян, і в правовідносинах, що виникали між ними, цій категорії надавалося неабияке значення. Велика кількість праць стародавніх римських юристів та багата правотворча практика магістратів дають змогу зрозуміти суть цього явища.

З огляду на це, можна дати таке визначення — речами вважалися предмети матеріального або нематеріального світу, які могли задовольняти інтереси особи.

Речі могли бути як природного походження (раб, тварина, зем­ля, вода), так і штучно створені людьми (будинок, прикраси, гроші). Все, що оточувало людину, римське право кваліфікувало як речі, і не мало значення, природного вони походження чи ні. Більш того, розуміння речі в римському праві виходило за межі предметів звичайного матеріального світу. Римляни розрізняли й іншу категорію, яку називали безтілесними речами. Такими речами вважалися ті, що об’єктивно існували у світі, хоч і не мали матеріальної оболонки.

Все довкілля під кутом зору — це сукупність (або навіть система) певних речей. Причому вони були такими різними, що для забезпечення належних правовідносин для кожної з них необхідний певний правовий режим. З цією метою, стародавнє римське суспільство весь час намагалося розмежувати речі між собою та класифікувати їх за певними однорідними ознаками.