Симптоми

Свині на дорощуванні та відгодівлі більше лежать, рухаються обережно. Шкіра і видимі слизові оболонки анемічні. Апе­тит погіршений. Після поїдання перших порцій корму тварини від­ходять від годівниці, витягують шию, прогинають спину, а через 2—3 хв знову починають поїдати корм. Часто у хворих спостерігають блюван­ня. Блювота кислого запаху, світло-коричневого кольору з домішками крові, у хворих свиней відмічають стійкі проноси, в калових масах є домішки крові — кал темно-коричневого кольору. Перфорація стінки шлунка чи кишок супроводжується розвитком гострого септичного дифузного перитоніту. У телят молозивного періоду хвороба перебігає гостро і характери­зується погіршенням апетиту, пригніченням, розладами травлення (проноси, які чергуються із запорами), малорухливістю та блідістю слизових оболонок. У собак при виразковій хворобі виявляють симптоми гіперацидно­го гастриту з періодичними ремісіями й загостреннями. В період загос­трення хвороби спостерігають погіршення загального стану, блюван­ня після годівлі або після пальпації в лівому підребер'ї, у блювоті знаходяться жовч і кров, відмічають послаблення перистальтики ки­шечнику та запори.

Патологічні зміни

Ерозії й виразки у великої рогатої худоби частіше локалізуються в фундальному і пілоричному відділах сичуга, у поро­сят — в фундальному, а у дорослих свиней — в стравохідно-кардіальному. Ерозії розміром від кількох міліметрів до 8—10 см, різної форми — овальної, довгастої, лінійної, їхні краї часто нерівні, дно шорстке, покрите ексудатом або некротичним нашаруванням сірувато-коричневого кольору. В фундальній частині дно ерозій темно-коричневого кольору. Виразки шлунка бувають пептичними й непептичними. Пептичні виразки неправильно-округлої форми, глибокі, розміром 6—10 см у діаметрі, краї гладенькі, потовщені, дещо виступають над поверхнею слизової оболонки, дно часто шорстке, сіруватого або червоно-коричневого кольору, покрите грануляційною тканиною. Такі виразки іноді спричиняють перфорацію тка­нин стінки шлунка. У тварин частіше відмічають непептичні виразки. Вони невеликих розмірів, неправильної форми, добре гранулюються і швидко за­гоюються з утворенням невеликого рубця.

Діагноз

Діагноз ставлять за клінічними ознаками, результатами лаборатор­ного аналізу шлункового вмісту та калових мас на наявність прихова­ної крові.

Лікування

Тварин ізолюють із груп в окремі чисті, світлі, теплі приміщення. Запобігають впливу на них стрес-факторів. Вилучають із раціону корми, які підвищують кислотність шлункового соку. З меди­каментозних засобів призначають знеболювальні, противиразкові, ан­тибактеріальні, антигістамінні, в'яжучі, кровоспинні та препарати, що підвищують резистентність організму. Лікування великої рогатої ху­доби при виразковій хворобі подібне до лікування абомазиту. Соба­кам, свиням дають рідкі каші, слизові відвари з додаванням білка яєць, тваринного і рослинного жиру, молока. Із спазмолітичних засобів використовують атропін, препарати бе­ладони. Для зниження кислотності шлункового соку застосовують магнію оксид (після годівлі), магнію карбонат основний, кальцію кар­бонат, магнію перекис, гідрат окису алюмінію колоїдного (гідроксал). Із в'яжучих, кровоспинних, протизапальних та антимікробних засобів призначають препарати вісмуту, таніну, вікалін, вікаїр, настої трави звіробою (3—8 г), деревію (5—7), кропиви дводомної, відвари кори дуба (1—5), кореня гусячих лапок (20—25), лопуха великого і гри­циків (15—20), змійовика (1—3 г). Із специфічних засобів застосо­вують вітамінU в дозі 5 мг/кг (по 2,5 мг/кг маси тіла два рази на добу) після годівлі. Вітамін U в дозі 3 мг/кг маси можна давати у суміші з вітамінами В2 (6 мг/кг), А і С. Ефективну протизапальну дію забезпе­чує трихопол (свиням у дозі 0,15—0,25 г два рази на добу з кормом протягом 15—20 днів). З антимікробних препаратів використовують антибіотики, сульф­аніламіди. Призначають пробіотики, вітамінні препарати (А, С, D, К, групи В), при кровотечі — 1%-й розчин вікасолу внутрішньом'язово в дозі 1—2 мл два рази на добу протягом п'яти діб, потім застосовують препарати, що стимулюють гемопоез.

Профілактика

У перші 15 днів після відлучення в раціон вводять овес (плющений), трав'яне борошно, вітамін U в дозі 3 мг/кг маси. Свиноматкам цей вітамін дають за тиждень до опоросу з розрахунку 2—5 мг/кг комбікорму.

Застій вмісту кишок характеризується скупченням його в окремих кишках із подальшим висиханням, ущіль­ненням і порушенням прохідності кишечнику. Застій вмісту в тонкому кишечнику називається хімостазом,у товстому — копроста-з о м . Захворювання зустрічається частіше у коней в'ялого темпера­менту, рідко — у собак, жуйні не хворіють.

Етіологія

Хімо- і копростаз виникають при тривалій годівлі гру­бими, малопоживними кормами: сіном пізнього укосу, соломою, по­ловою, висівками, згодовуванні недоброякісних кормів. Спричиняють патології гіпокінезія, тривалі перерви в роботі, аномалії зубів, гіпер­ацидний гастрит. У собак причиною хвороби можуть бути поїдання великих порцій корму, звуження кишечнику після оперативного втручання.

Патогенез

Істотним фактором у розвитку хімостазу є пер­винний спазм обмеженого відрізка кишки. Перистальтика петель ки­шок, що лежать попереду, посилюється, тих, що розміщені позаду спазму, — паралізується. Посилена перистальтика зумовлює нагро­мадження хімусу, який висихає, ущільнюється, розтягує стінку кишки. Непрохідність призводить до екскреції тканинної рідини у просвіт кишечнику і нагромадження її в шлунку, що інтенсивно розширю­ється. Розвиваються зневоднення, загущення крові. З'являються інтен­сивні коліки, виникають усі симптоми гострого розширення шлунка. Процес закінчується летально — або від асфіксії, або від гострої інток­сикації.

У патогенезі копростазу важливу роль відіграє атонія кишеч­нику. Калові маси залежуються, утворюючи великі щільні компактні нагромадження. Коліковий криз супроводжується позами "спостері­гача" і маятникоподібного хитання.